Головуючий 1 інстанції Кошена О.А.

Справа № 22-7455,   2006р.    Доповідач Курило В.П.

Категорія 21

УХВАЛА Іменем України

08 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі: головуючого судді Курило В.П. суддів Лук"янової С.В., Соломахі Л.І. при секретарі    Іванові В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

В апеляційний суд Донецької області надійшла апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 травня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача і на його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 8 тис. грн.

В апеляційній скарзі відповідача - виконавчої дирекції Фонду соціального страхування ставиться питання про скасування рішення суду і відмову в задоволені позовних вимог через те, що факт моральних страждань позивача не доведений, висновок МСЕК є підставою для відшкодування матеріальної, а не моральної шкоди. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював більше 20 років на підземних роботах з тяжкими, шкідливими і небезпечними умовами праці.

Під час роботи він отримав професійне захворювання хронічний бронхіт. Висновком МСЕК від 24.02.2003р. йому встановлено втрату працездатності на 25% у зв'язку із зазначеним професійним захворюванням.

Внаслідок ушкодження здоров'я позивачу завдані фізичні і моральні страждання, він зазнає фізичний біль, не може виконувати тяжку фізичну роботу, змушений постійно приймати лікарські препарати, із-за хвороби позбавлений можливості спілкуватися з друзями. Це  привело до повного порушення звичного образу життя.

Суд вважає, що ушкодженням здоров'я позивачу завдано моральну шкоду, для відшкодування якої необхідно стягнути з відповідача 8 тис. гривень.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної" скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а також з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасного випадку зобов'язаний в порядку, встановленому законом, сплатити грошову суму за моральну шкоду при наявності факту такої шкоди.

Суд встановив, що під час роботи на виробництві позивач отримав професійне захворювання, у зв'язку з чим має втрату працездатності на 25% безстроково.

Ушкодження здоров'я позивача є наслідком шкідливих і небезпечних умов праці. Він втратив працездатність, що само по собі підтверджує наявність моральних страждань позивача. Крім того, він регулярно лікується у лікарнях, обмежений у спілкуванні, що для людини є неприємним, таким, що її дратує, засмучує, спонукає до моральних страждань і переживань.

Розглядаючи справу, суд повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін і дійшов правильного висновку про те, що позивач надав суду достатньо доказів наявності у нього моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

За таких умов доводи відповідача про те, що факт моральної шкоди не доведений є безпідставними.

При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим особам чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст. 46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету, кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.

З врахуванням ступеню моральних страждань потерпілого і наявності тяжких наслідків, суд першої інстанції в межах обумовленої законом суми правильно визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди позивача.

Рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 304, 307,308, 314 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги відхилити. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 травня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою суду апеляційної інстанції законної сили.