Справа № 2а-56/2011  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

02 лютого 2011 р.  Київський районний суд м. Сімферополя у складі  

головуючого -  судді Тонкоголосюка О.В.,  

при секретарі – Вороної Т.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі  справу за адміністративним  позовом ОСОБА_1  до виконавчого комітету  Сімферопольської міської ради про визнання відмови необґрунтованою,  

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1 звернувся  до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету   Сімферопольської міської ради, в якому просить визнати необґрунтованою відмову відповідача   щодо  видачі йому  дозволу на використання як об’єкту торгівлі та сфери послуг належні йому АДРЕСА_1, визнати за ним право на  використання даних квартир як об’єкту торгівлі та сфери послуг, зобов’язати відповідача видати йому  дозвіл на торгівлю за даною адресою.  

В обґрунтування вимог позивач вказує, що він, будучи власником вказаної нерухомості, бажає  використовувати її для розміщення крамниці, об’єкту сфери послуг та торгівлі.  З цією метою він  звернувся  до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради для отримання відповідного дозволу. Проте він отримав відмову у видачі дозволу по тих підставах, що житлові приміщення повинні використовуватися лише для проживання власників та членів їх сімей. Відмову вважає необґрунтованою  і такою, що порушує його право  власності.  

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному об’ємі.  

Представник відповідача позов не визнав посилаючись на те, що Законом заборонено використовувати житлові приміщення для інших потреб крім проживання. Не за цільовим призначенням можуть використовуватися лише житлові приміщення, які у встановленому порядку переведені  в категорію нежитлових. Для надання дозволу на розміщення об’єкту  торгівлі  і сфери послуг, власник приміщення, повинен надати  проектну документацію, на реконструкцію, переобладнання, перепланування, узгоджену с протипожежними, санітарними службами, органами архітектури та містобудівництва.      

Вислухав позивача, представника відповідоча, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.  

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у відповідності до рішення Апеляційного суду АР Крим від 07.02.2006 року є власником 46/300 часток АДРЕСА_2 що також підтверджується відповідними   витягами з єдиного реєстру нерухомого майна ( номер запису 856 в книзі Д 255).    

Вказане майно власник   бажає  використовувати як крамницю, об’єкт торгівлі та сфери послуг.  

З цією метою для отримання відповідного дозволу він звернувся до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради. Проте він отримав відмову мотивовану тим, що він на це не має права, оскільки використання житлових приміщень не за призначенням не допускається.  

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і ст. 152 ЖК України з урахуванням вимог Закону України «Про основи містобудування»   до компетенції органів місцевого самоврядування – виконавчих комітетів міських (районних) рад - відноситься вирішення питань переобладнання житлових приміщень і дача дозволу на розташування в житлових приміщеннях офісів, контор, торгівельних  організацій і їх використання для інших цілей невиробничого характеру, яке оформлюється актом органу місцевого самоврядування, що видається в межах повноважень, тобто рішенням виконавчого комітету.  

Ст. 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.  

Норми ст. 320 ЦК України визначають, що власник має право здійснювати відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.  Громадяни мають право використовувати майно, що їм належить,  для ведення господарської і іншої, не забороненої законом, діяльності. Жоден державний орган не має права втручатися в здійснення власником правомочності по володінню, користуванню і розпорядженню своїм майном, або встановлювати не передбачені законодавчими актами України додаткові обов'язки і обмеження.  

Згідно ст. ст. 150, 152 ЖК України громадяни, що мають в приватній власності житловий будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання  та проживання  членів їх сім'ї, і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд (продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші, не заборонені законом, угоди).  

Переобладнання і перепланування житлового будинку (квартири), що належить громадянину  на праві приватної  власності, проводиться з дозволу виконкому  відповідної ради.  

Таким чином, громадянин, що має на праві приватної власності житловий будинок або квартиру, має право на свій розсуд вирішувати питання про доцільність їх використання, тим більше, що чинне законодавство не містить заборони на використання житлового приміщення як об’єкту торгівлі і сфери послуг.  

У ст. 6 ЖК України і ст. 383 ЦК України міститься лише заборона на використання житлових приміщень для потреб виробничого характеру. Використання житлового приміщення як об’єкту торгівлі і сфери послуг не може розглядатися як виробнича діяльність. Тим паче, що на підставі рішення виконавчого комітету  Київської райради м. Сімферополя  № 123 від 24 червня 2008 року квартири   АДРЕСА_1 загальною площею  153,1 кв.м.  списане з балансу основної діяльності КП «ЖЕО Київського району м. Сімферополя» та виключені з характеристики житлового фонду .  

Між тим суд не може не погодитися із думкою представника відповідача про те, що для надання дозволу на  використання приміщень, як об’єкту торгівлі і сфери послуг, власник приміщень повинен надати   проектну документацію, на реконструкцію, переобладнання, перепланування, узгоджену с протипожежними, санітарними службами, органами архітектури та містобудівництва.      

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 на ім’я  Управління міського господарства Сімферопольської міської ради із проханням надати дозвіл на розміщення в належних йому квартирах об’єкту торгівлі, до неї  він не додав зазначену вище проектну документацію.  

Отже, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.  

На підставі викладеного, ст. ст. 6, 150, 152 Житлового Кодексу України, ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про основи містобудування»,  ст. ст. 8, 41 Конституції України, ст. ст. 320, 383 ЦК України, керуючись ст. ст.  11, 71, 86, 159-163  КАС України, суд  

ПОСТАНОВИВ:  

Позов задовольнити частково.  

Визнати відмову виконавчого комітету Сімферопольської міської ради у видачі дозволу на розташування об’єкту торгівлі і сфери послуг за адресою: АДРЕСА_2 – необґрунтованою.  

Визнати за ОСОБА_1 право на  використання належних йому квартир АДРЕСА_2  як магазину, об’єкту сфери послуг та торгівлі.  

У задоволенні решти частки позову   відмовити.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку  до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Київський районний суд м.Сімферополя АР Крим протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.  

  Суддя