Категорія №2.11.11
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 січня 2011 року Справа № 2а-9885/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Кравцової Н.В.,
при секретарі Писаренко К.В.,
за участю представників
позивача: Богомозова О.В.,
відповідача: Гарбуз К.А., Капустіної С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000102300/0 від 25.10.2010 та № 0000102300/1 від 19.11.2010, -
ВСТАНОВИВ:
16 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.10.2010 № 0000102300/0;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 № 0000102300/1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську було проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ» з питань дотримання вимог валютного законодавства по розрахункам за імпортним договором від 24.08.2009 № ТС/UIS-01 з фірмою «ТАЕ-СНАNG INDUSTRIAL СО» (Корея) за період з 02.09.2010 по 15.09.2010 та порядку декларування валютних цінностей станом на 01.04.2010.
За результатами перевірки було складено акт № 572/2300/36409749 від 13.10.2010, яким встановлено, що ВМД-40 № 9949 була оформлена 15.09.2010, тобто з порушенням термінів розрахунків за імпортними операціями.
ТОВ «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ» 15 жовтня 2010 року подало заперечення до акту перевірки. Відповідно до листа ДПІ в Артемівському районі від 20.10.2010 висновок акту перевірки залишено без змін.
На підставі акту перевірки ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 жовтня 2010 року № 0000102300/0, згідно якого до ТОВ «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 90365,00 грн.
Не погодившись з вищевказаним рішенням, ТОВ «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ» подало до ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську скаргу.
Рішенням ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську про результати розгляду первинної скарги рішення ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25 жовтня 2010 року № 0000102300/0 залишено без змін, скаргу ТОВ «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ» - без задоволення.
За результатами розгляду скарги позивача ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19 листопада 2010 року № 0000102300/1.
ТОВ «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ» вважає рішення необґрунтованими, виходячи з наступного.
24 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ» та фірмою «ТАЕ-СНАNG INDUSTRIAL СО» (Корея) укладено договір № ТС/UIS-01 на поставку нестерильних ін'єкційних голок для шприців одноразового застосування.
Відповідно до пунктів 2.1, 3.1. цього договору умови поставки товару: СРТ-Одеса - згідно Інкотермс-2000. Датою поставки товару вважається дата, яка проставлена на транспортному документі митницею держави покупця. Загальна сума договору, згідно специфікації № 1 - 19040,0 доларів США, яка складає: 17340,00 доларів США - вартість нестерильних ін'єкційних голок для шприців одноразового застосування; 1700,00 доларів США - фрахт морем (СРТ-Одеса, Україна, згідно Інкотермс-2000), форма оплати - 100% оплата від загальної суми товару, яка сплачується протягом 5 робочих днів з дати отримання рахунку від продавця.
На виконання умов договору та інвойсу № ТС0924Н24-3 платіжним дорученням від 02.09.2009 № 3 ТОВ «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ» перераховало 100% передплату у розмірі 19040,00 доларів США за нестерильні ін'єкційні голки для шприців одноразового застосування.
Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновок про те, що ВМД-40 від 15.09.2010 № 9949 на загальну суму 19040,00 доларів США оформлена з порушенням термінів розрахунку, передбаченого ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Застосовуючи положення ст.4 цього ж Закону, ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську зробило розрахунок пені у розмірі 0,3% за кожний день прострочки від суми митної вартості недоотриманої продукції.
Позивач вважає, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України, неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття «перетину товаром митного кордону України» збігається з «переміщенням товару через митний кордон України - ввезенням товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем» з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.
Також в акті є посилання на пп.3.3 п.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління НБУ від 24.03.1999 № 136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631, згідно з яким уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД. Але позивач вважає, що жодним нормативно-правовим актом України не встановлюється правило, згідно якого єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є ВМД. Зазначеною вище Інструкцією встановлюється лише можливість її використання для зняття з контролю.
Згідно п. 1.1 Інструкції здійсненням поставки продавцем-нерезидентом товару (робіт, послуг) є дата виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором.
За умовами Договору від 24.08.2009 продавець зобов'язується поставити товар на умовах СРТ-Одесса. Виконання нерезидентом усіх зобов'язань за Договором, зокрема завантаження товару на борт судна YМ GRЕАТ 059W відбулося 09 жовтня 2009 року, що підтверджується відмітками на товаросупровідних документах (коносамент СОSU6029995150 від 09 жовтня 2010 року та сертифікат походження № 001-09-0532209).
У зв'язку з чим позивач вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ» не порушено вимоги ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки товар, за яким було проведено передплату надійшов на територію України без порушення термінів, встановлених законом та знаходився під митним контролем.
На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000102300/0 від 25.10.2010 та № 0000102300/1 від 19.11.2010.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні, викладеним у адміністративному позові.
Представники відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнали, надали пояснення аналогічно викладеним у запереченнях, просили у задоволені позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (далі Закон №509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 27.09.2010 по 08.10.2010 на підставі направлення від 27.09.2010 № 710, виданого ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, посадовими особами відповідача проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ», код за ЄДРПОУ 36409749 з питань дотримання вимог валютного законодавства по розрахункам за імпортним договором від 24.08.2009 № ТС/UIS-01 з фірмою «ТАЕ-СНАNG INDUSTRIAL СО» (Корея) за період з 02.09.2010 по 15.09.2010 та порядку декларування валютних цінностей станом на 01.04.2010.
Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 (із змінами та доповненнями), згідно якого було затримано на 198 днів порядок розрахунків за імпортним контрактом – з 02.03.2010 (граничний термін надходження імпортного товару – 01.03.2010) по 15.09.2010 (дати надходження товару згідно ВМД-40); ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», згідно якого порушено терміни декларування валютних цінносте, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2010.
За результатами перевірки складено акт № 572/2300/36409749 від 13.10.2010 (арк. справи 13-19).
Вказаний акт перевірки підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ», але з висновками акту перевірки позивач не погодився.
15 жовтня 2010 року позивачем було надано заперечення до акту перевірки № 572/2300/36409749 від 13.10.2010 до ДПІ в Артемівському районі м. Луганська.
Листом від 20.10.2010 за № 14932/10/2300 позивачу повідомлено, що висновок акту перевірки ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську залишено без змін.
На підставі акту перевірки від 13.10.2010 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську були прийняті рішення № 0000102300/0 від 25 жовтня 2010 року та №0000102300/1 від 19 листопада 2010 року, якими до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ» застосовано суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 90365,00 грн.
Судом встановлено, що 24 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ» та фірмою «ТАЕ-СНАNG INDUSTRIAL СО» (Корея) укладено договір № ТС/UIS-01 на поставку нестерильних ін'єкційних голок для шприців одноразового застосування.
За умовами договору, передбачено умови поставки товару: СРТ - Одеса - згідно Інкотермс-2000. Датою поставки товару вважається дата, яка проставлена на транспортному документі митницею держави покупця.
Загальна сума договору, згідно додатку до договору (специфікація № 1) - 19040,0 доларів США, яка складає з: 17340,00 доларів США - вартість нестерильних ін'єкційних голок для шприців одноразового застосування; 1700,00 доларів США - фрахт морем (СРТ-Одеса, Україна, згідно Інкотермс-2000).
Форма оплати - 100% попередня оплата від загальної суми товару, яка сплачується протягом 5 робочих днів з дати отримання рахунку від продавця.
На виконання умов договору та інвойсу № ТС0924Н24-3 платіжним дорученням від 02.09.2009 № 3 ТОВ «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ» перерахувало 100% передплату у розмірі 19040,00 доларів США за нестерильні ін'єкційні голки для шприців одноразового застосування.
Як вбачається із матеріалів справи, фірмою «ТАЕ-СНАNG INDUSTRIAL СО» (Корея) були своєчасно виконані усі умови щодо поставки товару на суму 19040 доларів США за контрактом № ТС/UIS-01 від 24.08.2009. Товар на зазначену вартість було своєчасно ввезено ТОВ «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ» на митну територію України, розміщено на митному ліцензійному складі з оформленням ВМД у режимі митного складу «ІМ-74», та у подальшому переоформлено у вільний обіг згідно з ВМД «ІМ-40».
На підтвердження вказаних обставин представником позивача були надані договір № ТС/UIS-01 від 24.08.2009 з додатком № 1 до договору (а.с. 38-52), інвойс (а.с. 53, 54), коносамент компонованих перевозок з порту до порту (а.с. 55-58), комерційний інвойс (а.с. 59, 61), експортна декларація (а.с. 65, 66), товаро - транспортна накладна ААБ № 033013 від 02.12.2009 (а.с. 67, 68), акт про розміщення товарів і транспортних засобів на тимчасове зберігання під митним контролем від 03.12.2009 (а.с. 69).
На підставі матеріалів перевірки відповідачем зазначено, що оформлена ВМД свідчить про надання суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов’язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій. Ввезення товарів із-за меж митної території України і знаходження їх на митному ліцензійному складі в режимі митного складу не може вважатися завершенням імпортної операції в значенні Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.
Таким чином, на думку відповідача було встановлено порушення термінів здійснення імпортної операції за контрактом № ТС/UIS-01 від 24.08.2009, а саме імпортні операції здійснювались на умовах відстрочення поставки продукції, яка перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.
Але суд не погоджується з висновками відповідача з наступних підстав.
Статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі Закон №185) передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів (з 01.01.08 - 180 календарних днів) з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України (з 01.01.08 - висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики).
Статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачена відповідальність у вигляді пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості непоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиниці України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. При нарахуванні пені застосовується порядок встановлений Постановою правління НБУ від 24.03.1999 № 136 «Про затвердження інструкції про порядок здійснення контролю і отриманню ліценцій за експортними, імпортними та лізинговими операціями», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.03.1999 (далі Інструкція № 136).
Зазначеною інструкцією встановлено, що день виникнення порушення – перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною та лізинговою операцією або строку встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією ліцензій, здійснення поставки – оформлення ВМД у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов’язань щодо поставки; покладених на нього за договором (в інших випадках). Банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції увезення її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню на підставі ВМД (типу IM-40 "Імпорт", IM-41 "Реімпорт", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках – після пред’явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом простаки продукції, виконання робіт, надання послуг.
Аналіз приписів зазначених норм посвідчує, що правопорушення триває з моменту зобов’язання поставки товару до його фактичної поставки. Базою обчислення пені є митна вартість недопоставленої продукції. Закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” визначає певні обставини при наявності яких резидент звільняється від сплати пені (або її нарахування зупиняється).
Згідно абз. 18, 38 ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами; момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
З аналізу положень п. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 40, ч. 2 ст. 43 Митного кодексу України слідує, що всі товари, які ввозяться на митну територію України, підлягають митному контролю як сукупності дій, пов’язаних з їх переміщенням через митний кордон, при цьому такий контроль розпочинається з моменту перетинання товарами митного кордону.
Пунктом 14 статті 1 Митного кодексу України визначено, що митне оформлення виконання митним органом дій (процедур), які пов’язані із закріпленням результату митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів або транспортних засобів. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму. Імпорт – митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень ( ст.. ст.. 78, 188 Митного кодексу України).
Відповідно до п. 23 ст. 1 Митного кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов’язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.
Вантажна митна декларація, згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт перетину товарами митного кордону України. Нею засвідчується, зокрема, факт перебування імпортованих товарів у відповідному митному режимі.
Таким чином, застосування органами державної податкової служби пені в даному випадку можливе лише в разі перевищення 180-денного терміну поставки (імпорту) товарів, що визначається моментом перетинання товаром митного кордону України, з дати здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента та за умови відсутності індивідуальної ліцензії Національного банку України на таке перевищення.
Водночас, Закон №185 слід розуміти так, що ним встановлено відповідальність за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за не ввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений ст..1 цього ж Закону.
Це судження підтверджується положеннями Митного кодексу України, у статтях 212-214 якого встановлено можливість збереження поставлених резиденту України товарів на митному складі, зокрема протягом трьох років з дати їх поміщення у зазначеному режимі.
За змістом ч.3 ст.214 Митного кодексу України товари, ввезені за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником до іншого митного режиму, зокрема імпорту.
Відповідно до ст.212 Митного кодексу України митний склад –це митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.
Таким чином, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм законодавства, суд прийшов до наступного.
Згідно зі статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до п. 1 статті 15 Митного кодексу України під «ввезенням в України та вивезенням з України» розуміється фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.
Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України (ст.. 37 Митного кодексу України), не можливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття «перетину товаром митного кордону України» збігається із «переміщенням товару через митний кордон України – ввезенням товару в Україну», підставою для його в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем» з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.
При чому, «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампа «під митним контролем» з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України (ст.. 69 Митного кодексу України) і який підтверджується оформленою ВМД.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача у судовому засіданні не надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім доведено належними засобами доказування правомірність заявленого позову, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод медичних виробів «ЮІС ФАРМ» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000102300/0 від 25.10.2010 та № 0000102300/1 від 19.11.2010 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000102300/0 від 25.10.2010 та № 0000102300/1 від 19.11.2010, прийняті Державною податковою інспекцією в Артемівському районі міста Луганська.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 31 січня 2011 року.
СуддяН.В. Кравцова