Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2011 р. справа № 2а-25707/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ушенка С. В.
при секретарі Кутафіній К.Ю.
за участю
представника позивача Ільїнової І.В. (за довіреністю),
представника відповідача Сасіна О.Г. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 про визнання дій і Постанови неправомірними, скасування постанови про повернення виконавчого документа та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій посадових осіб ВДВС Будьонівського РУЮ у м. Донецьку по винесенню та затвердженню постанови про повернення виконавчого документа ВП № 13486012 від 27.07.2010р. по примусовому виконанню виконавчого напису № 2521 від 14.05.2009р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4; визнання незаконною постанови про повернення виконавчого документа ВП № 13486012 від 27.07.2010р. по примусовому виконанню виконавчого напису № 2521 від 14.05.2009р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, винесену та затверджену посадовими особами ВДВС Будьонівського РУЮ у м. Донецьку; скасування постанови про повернення виконавчого документа ВП № 13486012 від 27.07.2010р. по примусовому виконанню виконавчого напису № 2521 від 14.05.2009р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, винесену та затверджену посадовими особами ВДВС Будьонівського РУЮ у м. Донецьку; зобов’язання посадових осіб ВДВС Будьонівського РУЮ у м. Донецьку відновити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису № 2521 від 14.05.2009р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4; зобов’язання посадових осіб ВДВС Будьонівського РУЮ у м.Донецьку здійснити необхідні дії з примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_3 по виконавчому напису № 2521 від 14.05.2009р., виданому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідно до закону.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 28.10.2010р. на адресу Відділення «Донецький регіональний департамент» ПАТ «Родовід Банк» надійшла Постанова відповідача про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 13486012 від 27.07.2010р. У відповідності до зазначеної Постанови про повернення виконавчого документа, заявнику повернуто виконавчий документ, а саме: Виконавчий напис, вчинений 14.05.2009р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 437 203, 59 доларів США, що на день вчинення виконавчого напису еквівалентно 3 333 764,81 грн., шляхом звернення стягнення на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 429 кв.м., та переданий ОСОБА_3 в іпотеку ПАТ «Родовід Банк» в забезпечення зобов’язань згідно з договором іпотеки № Д002/ІЖ-475/1.07.1 від 20.12.2007 року. Згідно з Постановою про повернення виконавчого документа, зазначений виконавчий документ повернуто на підставі того, що за ОСОБА_3 майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості, не зареєстровано. Вважає дії відповідача неправомірними, оскільки спірна постанова є незаконною та такою що винесена з порушенням норм чинного законодавства України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, зазначив, що при винесенні спірного рішення діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема Закону України „Про виконавче провадження”, Цивільного Кодексу України та Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, та просить у задоволенні позову відмовити.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не надав.
За таких підстав, у відповідності до вимог ст. 128 КАС України, з урахуванням згоди інших учасників процесу, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2007р. між ПАТ «Родовід Банк» (надалі – Банк) та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № Д002/ІЖ-475.07.1.
Згідно п. 1.1 Кредитного договору, Банк надав ОСОБА_3 кредит на купівлю будинку та земельної ділянки на загальну суму 250 000 доларів США. Кінцевий строк повернення кредиту - 20 грудня 2032 року.
Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору, для забезпечення зобов’язань щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату процентів, штрафу, а також відшкодування збитків у зв’язку з порушенням умов цього договору є іпотека будинку та земельної ділянки. Будинок та земельна ділянка, що передаються в іпотеку, знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
У разі недотримання ОСОБА_3 умов цього договору Банк має право вимагати його дострокового припинення, повернення одержаної суми кредиту, сплати нарахованих за них процентів, а також звернути стягнення на предмет іпотеки (п.п. 5.1. п. 5 Кредитного договору).
20.12.2007р. між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, який зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 2588231 (Витяг № 5189650), відповідно до якого ОСОБА_3 придбано житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та розташований на земельній ділянці площею 429 кв.м.
В той же день між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № Д002/Іж-475/1.07.1, згідно п.1.1. якого, - для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов’язань перед Банком за Кредитним договором та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитним договором та Договором іпотеки, ОСОБА_3 передав в іпотеку позивачу належний йому на праві власності вищезазначений житловий будинок і, у відповідності до п.п. 2.3.8. цього договору, був зобов”язаний зареєструвати право власності на предмет іпотеки у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно через КП БТІ м.Донецька та подати позивачу відповідні документи.
Відповідно до п.п. 3.1.1. Договору іпотеки, при порушенні ОСОБА_3 умов основного зобов’язання щодо строків погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів за користування грошовими коштами, плати за проведення розрахунків зі списання та зарахування коштів за позичковим рахунком та рахунком для обліку нарахованих процентів, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушені умов цього договору та у випадках встановлених законом у Банку (позивача) виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов’язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є вищезазначений будинок (нерухоме майно).
У зв’язку з невиконанням ОСОБА_3 умов Кредитного договору, 14 травня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено Виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, і за рахунок коштів, отриманих від його реалізації, задовольнити вимоги Банку (позивача) у сумі, еквівалентній 437 203, 59 доларам США, та 1700,00 грн. (витрати по вчиненню Виконавчого напису).
25.05.2009р. позивач надіслав на адресу відповідача зазначений Виконавчий напис разом із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що Виконавчі написи нотаріусів є виконавчими документами, які підлягають виконанню державною виконавчою службою.
19.12.2009р. відповідачем, в рамках відкритого виконавчого провадження за Виконавчим написом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на користь позивача, здійснено опис й арешт майна, а саме: будинку АДРЕСА_1 в м. Донецьку.
27.07.2010р. Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Будьонівського РУЮ у м. Донецьку Сасіна О.Г. зазначений вище Виконавчий напис повернуто позивачеві у зв’язку з тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 в м. Донецьку, згідно відповіді КП БТІ м. Донецька, за ОСОБА_3 не зареєстрований (арк. 11, 14).
Предметом даного спору є законність зазначеної вище спірної Постанови у разі відсутності реєстрації права власності на майно боржника в бюро технічної інвентаризації.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб”єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституція України в ст. 19 встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 Закону України „Про державну виконавчу службу”, державний виконавець в своїй роботі та при прийнятті будь-яких рішень керується не лише Законом України „Про виконавче провадження”. Правову основу діяльності державної виконавчої служби становить Конституція України та інші закони та підзаконні нормативно-правові акти України.
Статтею 328 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Приписами ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача, зокрема, з моменту такого посвідчення.
Згідно з вимогами ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Такий договір є укладеним з моменту його державної реєстрації (ч. 3 ст. 640 ЦК України).
При цьому суд зазначає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, у відповідності до вимог ст. 182 ЦК України, підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Нерухоме майно – це земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.
Зазначеним Законом також передбачено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна, підлягають обов’язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, реєстрація прав власності на нерухоме майно – це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів (п.1.7 Інструкції).
Державна реєстрація права власності на об’єкт нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов’язковою для власників незалежно від форм власності (п.1.6 Інструкції).
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5, розроблена на виконання Закону України «Про виконавче провадження» і визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
Підпункт 5.1.1. пункту 5 Інструкції про проведення виконавчих дій визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець під час виконавчого провадження надіслав запит до КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» щодо наявності права власності на нерухоме майно у ОСОБА_3
Згідно відповіді КП БТІ м. Донецька, право власності на будь-яке нерухоме майно за ОСОБА_3 не зареєстровано (арк. 14).
Стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження» містить в собі виключний перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві. Зокрема, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону). Про наявність вказаних обставин державний виконавець складає акт. Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
27.07.2010р. старшим державним виконавцем ВДВС Будьонівського РУЮ у м. Донецьку Сасіним О.Г. складено Акт державного виконавця щодо відсутності нерухомого майна у ОСОБА_3 (арк. 13), а також винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (арк. 11).
Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, як встановлено в судовому засіданні і підтверджено матеріалами справи, відповідачем при прийнятті спірного рішення вимоги ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження” дотримані.
Крім того, дослідивши матеріали справи і наявні в ній докази, проаналізувавши вимоги діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що право власності на нерухоме майно підлягає обов”язковій державній реєстрації в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», і тільки після реєстрації права власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно за відповідною особою у державної виконавчої служби виникне право на звернення стягнення на таке майно.
Суд також зазначає, що Банком (позивачем) та ОСОБА_3 в п.п. 2.3.8. п. 2.3. договору іпотеки №Д002/Іж-475/1.07.1, зазначено про обов”язок останнього зареєструвати право власності на предмет іпотеки у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно через КП БТІ м.Донецька та подати позивачеві відповідні документи.
Саме відсутність контролю з боку працівників Банку (позивача) за виконанням ОСОБА_3 зобов”язань, визначених договором іпотеки, призвело до ігнорування останнім вимог діючого законодавства щодо обов”язкової реєстрації права власності в БТІ і виникнення даного спору.
Таким чином, при винесенні спірної Постанови, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та жодним чином не порушив права та інтереси позивача.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України, витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 14, 17, 18, 71, 86, 94, 158-163, 167, 181, 185-186, 254 КАС України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3 про визнання дій і постанови неправомірними, скасування постанови про повернення виконавчого документа та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити у повному обсязі.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 01.02.2011 року, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 27.01.2011р. в присутності представників сторін і приєднано до матеріалів справи.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя Ушенко С. В.