ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.11 Справа № 30/5009/45/11
Суддя
За позовом Приватного підприємства «Торговельний дім «Транс-Лайн»(69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 145/79)
до відповідача Приватного підприємства «Агроетика»(69015, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 40/42)
про стягнення 6500,00 грн.,
Суддя Кагітіна Л.П.
У судовому засіданні брали участь представники:
від позивача – Свірін О.Ю. (довіреність № 2 від 19.01.2011 р.)
від відповідача –не з’явився
СУТНІСТЬ СПОРУ:
05.01.2011 р. Приватне підприємство «Торговельний дім «Транс-Лайн» звернулось в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Агроетика» 6500,00 грн. заборгованості за дизельне паливо отримане за видатковою накладною № ТЛ-090902 від 09.09.2010 р.
Ухвалою суду від 05.01.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 26.01.2011 р.
За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 26.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши, що 09.09.2010 року за попередньою домовленістю ПП «Торгівельний дім «Транс-Лайн» за видатковою накладною № ТЛ-090902 від 09.09.2010 р., поставило на адресу ПП «Агроетика»(відповідача у справі) 1407 літрів дизельного палива на загальну суму 8300,00 грн. (в т.ч. ПДВ). За твердженням позивача, про отримання відповідачем вказаного дизпалива свідчить Довіреність на отримання ТМЦ № 6 від 09.09.2010 р., яка видана ПП «Агроєтика»на ім'я ОСОБА_1. Також, позивач зазначає, що 28.10.2010 р. та 21.12.2010 р. відповідачем було частково сплачено вартість отриманого дизпалива в сумі 1000,00 грн. та 800,00 грн., відповідно. Направлена в порядку ст. 530 ЦК України на адресу відповідача вимога (вих.№ 20 від 02.12.2010 р.) про сплату залишку заборгованості або повернення отриманого дизельного палива протягом 7-ми діб з дати отримання вимоги, була виконана відповідачем лише частково. Станом на день звернення позивача до суду з позовом сума заборгованості складає 6500,00 грн.
В судовому засіданні, в обґрунтування позовних вимог, позивач додатково послався на приписи статей 11 та 526 Цивільного кодексу України. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 6500,00 грн. боргу.
Відповідач - Приватне підприємство «Агроетика»- письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
09.09.2010 р. на підставі усної домовленості ПП «Торгівельний дім «Транс-Лайн»(позивачем у справі) на адресу ПП «Агроетика»(відповідача у справі) було поставлено, а відповідачем прийнято товар (дизельне паливо) в кількості 1407 літрів на загальну суму 8300,00 грн. (в т.ч. ПДВ).
Вказані обставини підтверджуються видатковою накладною № ТЛ -090902 від 09.09.2010 р., довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 6 від 09.09.2010 р., а також двостороннім, узгодженим, підписаним та скріпленим печатками обох підприємств Актом звірки взаєморозрахунків станом на 19.01.2011 р.
Відповідач вартість отриманого дизельного палива оплатив частково, перерахувавши 28.10.2010 р. та 21.12.2010 р. на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 1800,00 грн.
Решта вартості отриманого від позивача товару (6500,00 грн.) залишилась несплаченою.
В грудні 2010 р., у зв’язку з відсутністю з боку відповідача остаточної оплати товару, позивач направив на адресу відповідача вимогу (лист вих. № 20 від 02.12.2010 р.) про сплату боргу.
Направлення зазначеної вимоги підтверджується оригіналами фіскального чеку № 8801 від 02.12.2010 р., опису вкладення у цінний лист від 02.12.2010 р. та повідомлення про вручення поштового відправлення.
Незважаючи на це, відповідач отриманий від позивач товар остаточно так і не оплатив. Станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача складає 6500,00 грн.
Оцінивши представлені докази в їх сукупності суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст.174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до приписів ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 205 ЦК України визначено:
1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Стаття 207 ЦК України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Як випливає з матеріалів справи, а саме двосторонньо підписаної видаткової накладної № ТЛ -090902 від 09.09.2010 р., довіреності на отримання матеріальних цінностей № 6 від 09.09.2010 р., податкової накладної від 09.09.2010 р., а також двостороннього Акту звірки взаєморозрахунків станом на 19.01.2011 р., між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов’язки, а саме: обов’язок позивача полягав у передачі товару відповідачеві, а обов’язки відповідача – у прийнятті товару та його оплаті.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.
В даному випадку, у видатковій накладній № ТЛ-090902 від 09.09.2010 р. міститься назва продукції, одиниця виміру, кількість, ціна та вартість товару, тобто всі відомості, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу.
Відтак, на підставі зібраних у матеріалах справи доказів суд доходить висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно зі ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов’язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар.
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Таким чином, виходячи з правової природи договору купівлі-продажу, з моменту отримання товару (товаророзпорядчих документів на нього) у покупця одночасно виникає зустрічне зобов’язання по оплаті переданого товару.
Отже, з моменту підписання відповідачем вищезазначеної накладної та отримання вказаного в ній товару у нього виникло зобов’язання по сплаті ціни переданого йому товару.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав своє зобов’язання і передав відповідачу дизельне паливо на суму 8300,00 грн. Проте, відповідач свій обов’язок оплатити повну ціну товару після його прийняття належним чином не виконав.
У зв’язку з цим 02.12.2010 р. позивач, посилаючись на ст. 530 ЦК України, звернувся до відповідача з вимогою (лист № 20 від 02.12.2010 р.) оплатити залишок вартості отриманого дизпалива або повернути отримане дизельне паливо, яке залишилось неоплаченим, для чого навіть запропонував йому передбачений ч. 2 ст. 530 ЦК України пільговий 7-дений строк з моменту отримання вимоги. Дана вимога отримана відповідачем 19.12.2010 р., про що свідчить підпис його уповноваженого представника на повідомленні про вручення поштової кореспонденції.
Однак, вказана вимога позивача щодо погашення заборгованості була виконана відповідачем лише частково.
Матеріали справи свідчать, що загалом протягом жовтня-грудня 2010 р. відповідач оплатив позивачу частину вартості отриманого дизпалива –на загальну суму 1800,00 грн. Решта дизпалива (на суму 6500,00 грн.) так і залишилась не сплаченою.
В результаті неналежного виконання своїх зобов’язань у відповідача утворилась заборгованість в сумі 6500,00 грн.
Доказів погашення вказаної суми боргу за отримане дизпаливо відповідачем суду надано не було.
Аналіз вищезазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що, з урахуванням розміру часткової сплати відповідачем вартості отриманого товару, позовна вимога про стягнення з нього заборгованості в розмірі 6500,00 грн. є обґрунтованою.
Наявність та розмір заборгованості відповідача перед позивачем ґрунтується на первісних бухгалтерських документах (якими є, зокрема, видаткова накладна та довіреність), і підтверджується всією сукупністю зібраних у справі доказів, в т.ч., двостороннім Актом звірки, який є письмовим доказом в розумінні ст. 36 ГПК України, і оцінений судом як такий, поряд з іншими наданими доказами по справі. Вказаний Акт відображає загальну суму заборгованості –станом на момент його складання і фіксує стан розрахунків між сторонами.
Виходячи з загальних засад судочинства, судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши всі надані позивачем докази, суд констатує наявність повного складу цивільного правопорушення та відзначає протиправність поведінки відповідача у спірних правовідносинах.
З огляду на викладені обставини і надане позивачу законом право вимагати стягнення заборгованості у зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань, суд вважає позовну вимогу ПП «Торговельний дім «Транс-Лайн»про стягнення з ПП «Агроетика»6500,00 грн. правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Агроетика»(69015, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, 40/42, код ЄДРПОУ 33795537, р/р № 26009300010185 в ЗФ ПАТ «Банк Форум»м. Запоріжжя, МФО 313913) на користь Приватного підприємства «Торговельний дім «Транс-Лайн»(69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 145/79, код ЄДРПОУ 33242994, р/р № 26005038793402 в АТ «Укрсиббанк»м. Харків, МФО 351005) заборгованість в сумі 6500 (шість тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 27.01.2011 р.