Справа № 22-3522/2006 рік Категорія     20

Головуючий у 1 інстанції Руднєва О. Т. Доповідач Маширо О.П.

РІШЕННЯ

іменем України

9 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О.П., Азевича В.Б. при секретарі Писаревій Ю.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду від 24 січня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

установив:

До апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернувся ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі він просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог, оскільки вважає, що судом були порушені вимоги матеріального і процесуального права, крім того, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, позивач надав до суду чеки на придбання ним ліків на загальну суму 605грн. 70коп., однак позивач не довів у суді, що саме ці ліки були призначені йому для лікування наслідків травм, набутих під час ДТП.

Позивач не довів також, що споживчий кредит, який 18 серпня 2005 року був взятий у банку ОСОБА_3, був витрачений безпосередньо на його лікування, тому не є законним висновок суду про необхідність стягнення  нього на користь позивача процентів по кредиту у загальній сумі 676 грн.

Крім того, вважає, що суд невірно розрахував розмір втраченого позивачем заробітку, бо помилково посилався при цьому на норми трудового законодавства.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 23 березня 2005 року з вини відповідача ОСОБА_1 сталась дорожньо-транспортна подія, внаслідок якої постраждав позивач ОСОБА_2, який отримав тілесні ушкодження.

Ті витрати, які ОСОБА_2 поніс під час перебування на стаціонарному лікуванні, відповідач йому відшкодував, але позивач продовжив лікування амбулаторно, на що витратив 605грн. 70коп. Вказану суму суд стягнув з відповідача у якості матеріальної шкоди.

Крім того, суд прийшов до висновку про те, що споживчий кредит, який взяла у банку ОСОБА_3 у сумі 5000 грн., був витрачений також на лікування позивача, тому суд стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 також проценти за цим кредитом у сумі 676 грн.

Позивачеві під час перебування на лікуванні протягом 85 днів не була нарахована та сплачена відділенням виконавчої дирекції Фонду допомога у зв"язку з перебуванням на „лікарняному", бо він потрапив у ДТП у стані алкогольного сп"яніння. Оскільки ДТП трапилось з вини відповідача, суд нарахував та стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача середній заробіток за час перебування на лікуванні у загальній сумі 9837 грн. 05 коп.

Суд також стягнув на користь ОСОБА_2 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення частково змінити, з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції підставно виходив з того, що, оскільки шкода позивачеві була заподіяна винними діями ОСОБА_1, той і зобов'язаний у відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України відшкодувати спричинену шкоду.

Разом з тим, на думку апеляційного суду позивач не довів у судовому засіданні, що банківський кредит, який взяла його дружина, був витрачений безпосередньо на його лікування, тому в цій частині судове рішення слід скасувати та відмовити ОСОБА_2 у стягненні з відповідача процентів за банківським кредитом у сумі 676грн.

Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9837грн. 05коп. у відшкодування втраченого заробітку, суд проводив розрахунки на підставі вимог ст. 117 КЗпП України. Однак цей висновок суду є безпідставним, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права, а не трудового.

На думку апеляційного суду шкоду, заподіяну позивачеві втратою заробітку, слід визначати, виходячи з розрахунків, які надало підприємство, де працює позивач, тому у відшкодування втраченого з вини відповідача заробітку з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 9642грн. 33коп. (а.с.40).

Що стосується витрат позивача на лікування, то в цій частині апеляції Батаніну слід відмовити, оскільки наданими позивачем довідками вказані витрати підтверджуються у повному обсязі.

Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду в частині стягнення втраченого заробітку змінити та стягнути на користь ОСОБА_2 9642грн. 33коп., в частині стягнення процентів по кредиту рішення скасувати та в цій частині позову відмовити, в решті - рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 309, 313,316 України, апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду від 24 січня 2006 року в частині стягнення на користь ОСОБА_2 витрат на придбання банківського кредиту к сумі 676 грн. скасувати та в цій частині позову ОСОБА_2 відмовити;   в   частині   стягнення  втраченого   заробітку  рішення  змінити   та стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 9642грн. 33коп. у відшкодування втраченого заробітку.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.