Справа № 22-6001/2006 рік                              Головуючий у 1 інстанції Шавиріна А.П.

Категорія     39                                                   Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н.С. суддів Маширо О.П., Азевича В.Б. при секретарі Писаревій Ю.Г. розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду від 13 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької залізниці про   визнання   незаконним   повторного   розбору,   направлення   на   іспит, повторного дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди,

установив:

До апеляційного суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення Краснолиманського міського суду, яким їй було відмовлено у задоволенні її позовних вимог.

При цьому суд виходив з того, що події, які оспорює позивачка, мали місце у 1997-1999 роках, коли вона працювала інженером комерційного відділу у Краснолиманському центрі по вантажній та комерційній роботі. На цей час дане підприємство є структурним підрозділом Донецької залізниці.

Про наведені нею порушення позивачка дізналась у той же період, однак без поважних причин не зверталась до суду протягом 7 років, тому суд відмовив їй у задоволенні її вимог за пропуском строку, передбаченого ст.233 КЗпП України, для звернення з таким позовом до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги, оскільки суд не перевірив повноваження представника відповідача, який не мав права приймати участь у розгляді справи, бо сплинув час виданої представникові довіреності.

Крім того, суд не дослідив у повному обсязі надані докази, не витребував ті докази, які є суттєвими у справі.

Суд також не врахував, що накази, які вона оскаржує, хоча і видані у 1998 році, однак вона їх отримала тільки у грудні 2004 року, а про всі обставини щодо тих подій дізналась лише 10 жовтня 2005 року, тому вважає, що строк на звернення з даним позовом до суду вона не пропустила.

Сторони до апеляційного суду не з"явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивачки та представника відповідача.

Апеляційний суд не може задовольнити клопотання ОСОБА_1про відкладення розгляду справи, бо вона доглядає за 6-річною онукою, тому не може приїхати до суду, оскільки справа раніше вже призначалась до розгляду на 19 липня 2006 року та за клопотанням позивачки відкладалась.

Оскільки сторони повідомлені належним чином, однак до суду не заявились - на думку суду - без поважних причин, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єкгивно дослідив надані сторонами Докази та дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивачки не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивачка пропустила строк, передбачений ст.233 КЗпП України для звернення з даним позовом до суду, будь-яких поважних причин такого пропуску вона не навела, тому у задоволенні її вимог слід відмовити.

Апеляційний суд не може прийняти довід апеляційної скарги про те, що про своє порушене право ОСОБА_1 дізналась тільки у жовтні 2005 року, оскільки ще 27 січня 1998 року вона надавала свої письмові пояснення з приводу тих подій, про які йдеться у її позовній заяві від 2 грудня 2005 року (а.с. 18).

Ці ж події висвітлюються нею і у її заяві від 21 липня 1998 року (а.с. 19). Крім того, вона була присутньою на нараді 2 лютого 1998 року, де розглядались ті самі події.

За таких обставин апеляційний суд не може прийняти наведений довід апеляційної скарги.

Усі доводи скарги ОСОБА_1 були предметом розгляду суду, на правильність висновків суду вони не впливають, тому апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краснолиманського міського суду від 13 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.