ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/6081/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - відповідач, Центр), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів 1, 2, щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати відповідача 1, 2 нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, тобто у розмірі 10246,00 грн. із зобов`язанням індексувати дану виплату через несвоєчасність виплати належної суми допомоги;

Стягнути солідарно з відповідачів 1, 2 на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань в рахунок відшкодування моральної шкоди 4000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач має право на отримання грошової допомоги до 5 травня у 2021р. у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, проте відповідачем йому виплачено лише 3906 грн. замість 14152 грн. Позивач вважає таку бездіяльність відповідачів протиправною, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України окреме положення п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. ст. 12-16 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Ухвалою суду від 18.10.2021р. провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

10.11.2021 року від Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.

Станом на день прийняття рішення від відповідача-2 відзив на позовну заяву не надходив, а отже своїм правом на обґрунтування своєї позиції останній не скористався.

Положеннями ч. 6 ст. 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Водночас, 25.11.2021 р. відповідачем- 2 подано до суду довідку щодо виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» за 2021р. З поданої довідки слідує, що Управлінням праці та соціального захисту населення Каховської міської ради за списком-розпорядженням на виплату щорічної разової грошової допомоги, затвердженим начальником Управління, призначено ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня у 2021р. у розмірі 3906 грн. У свою чергу Центром виплата допомоги оформлена та профінансована за списком І періоду квітня 2021р. (тип відомості 22) через установу уповноваженого банку АТ «Державний Ощадний банк України». Згідно з наданою уповноваженим банком звітністю, позивачу допомогу виплачено. Відтак, розгляд питання щодо перегляду розміру допомоги та здійснення її перерахунку до компетенції Центру не відноситься. Центр діє виключно у межах наданих йому, як установі, повноважень щодо оформлення виплатної документації на підставі управлінських рішень владних органів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням від 13.08.2018 р. серії НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи у 2021р. розмір разової грошової допомоги до 5 травня, яку отримав ОСОБА_1 склав 3906,00 грн.

Вважаючи, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) розмір разової грошової допомоги до 5 травня має складати 8 мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства: правовий статус ветеранів війни визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. №3551-XII (далі - Закон №3551-ХІІ).

За змістом ст. 1 Закону №3551-ХІІ, він спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 Закону №3551-ХІІ.

Згідно з Законом України від 25.12.1998р. №367-XIV статтю 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" доповнено частиною четвертою, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17 Закону №3551-ХІІ визначено, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Законом України від 28.12.2014р. №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01.01.2015) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 17-1 Закону №3551-ХІІ щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України кожного бюджетного року приймалися відповідні постанови.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021р. №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: І групи - 4421,00 грн; II групи - 3906,00 грн; III групи - 3 391,00 грн.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12-16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №45, ст. 42 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 слідує, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, з 27.02.2020р. норми і положення, зокрема статей 12-16 Закону № 3551-ХІІ, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення статті 13 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", частиною четвертою якої встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни ІI групи - вісім мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено в 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року - 1769грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020р. №3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни ІІ групи у 2021 році має становити 14152 грн. (1769 грн. х 8).

Разом з тим, виплата відповідачем разової грошової допомоги у сумі 3906,00 грн. не відповідає вимогам законодавства та свідчить про порушення прав ОСОБА_1 на отримання такої допомоги у належному розмірі.

З урахуванням виплачених у 2021р. коштів в розмірі 3906 грн., сума недоотриманої позивачем разової грошової допомоги до 5 травня у 2021р. становить 10246 грн.

При цьому суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі постанов Кабінету Міністрів України, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладено в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020р. у зразковій справі №440/2722/20, які відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України суд враховує при розгляді даної адміністративної справи.

За змістом рішення Верховного Суду від 29.09.2020р. у зразковій справі №440/2722/20 належним відповідачем є відповідальний орган, який зобов`язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати одноразової грошової допомоги.

В даному випадку, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни, здійснив Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в розмірі 3906 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що саме Херсонським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у не виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги у розмірі, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Верховний Суд в рішенні від 29.09.2020р. у зразковій справі №440/2722/20, яке набрало законної сили 13.01.2021р., визначив спосіб поновлення прав позивача, шляхом зобов`язання нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити нарахування та виплату позивачу недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у належному розмірі, в даному конкретному випадку в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум такої допомоги.

Що стосується позовних вимог про стягнення відповідачів на користь позивача моральної шкоди у розмірі 4000 грн., суд зазначає наступне: відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати у порушені права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.

Пунктом 5 цієї постанови визначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, з`ясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З`ясувати чим підтверджується факт заподіяння шкоди, чи фізичних страждань, якими обставинами чи діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну шкоду, з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 року у справі №826/23650/15.

Так, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження такої шкоди того, протиправність діяння її заподіювача та вини відповідачів в її заподіянні, у зв`язку із чим дана вимога задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Херсонським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не доведено правомірність та обґрунтованість своєї бездіяльності щодо невиплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком в повному розмірі.

При цьому, вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради та зобов`язання вчинити дії задоволенню не підлягають з огляду на їх безпідставність.

З урахуванням викладеного суд задовольняє позовні вимоги частково.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ронкпп НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради (74800, м.Каховка, вул. В.Куликовська, 103, код ЄДРПОУ 22761432), Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 05392743, 73037, м. Херсон, вул. Робоча, 115) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 05392743, 73037, м. Херсон, вул. Робоча, 115) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ронкпп НОМЕР_2 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (код ЄДРПОУ 05392743, 73037, м. Херсон, вул. Робоча, 115) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ронкпп НОМЕР_2 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум допомоги.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.К. Василяка

кат. 112030100