Справа № 296/6980/19

Провадження № 1-кп/242/273/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Носаль А. В., прокурора Жердецького О. О, захисника Косенка О. М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 22018060000000032 від 28 серпня 2018 року за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 ,

- про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1 ст. 258-3 КК України -

ВСТАНОВИВ

У провадженні Селидівського міського суду Донецької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 110 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив письмове клопотання про здійснення спеціального судового провадження відносно ОСОБА_2 , оскільки у відношенні останньої здійснювалось спеціально досудове розслідування, так як місце перебування ОСОБА_2 не відоме, а отже є підстави для проведення спеціального судового провадження (in absentia), відповідно до ст. 323 КПК України.

Захисник Косенок О. М. у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про здійснення спеціального судового провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_2 .

Вислухавши думку прокурора та захисника, вивчивши надані матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України, участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов`язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

Так, право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права передбачає, що кожний має право при розгляді будь-якого пред`явленого йому обвинувачення на ряд гарантій на основі повної рівності й, зокрема, бути засудженим у його присутності та захищати себе особисто або за допомогою обраного ним захисника.

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред`явлене, на справедливий розгляд справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ( 995_004 ) та практику Суду як джерело права.

У рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Так у справі «Сейдовіч проти Італії» суд зазначив, що питання, яке слід вирішити у даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь у слуханні справи чи ухилитися від правосуддя. У даній справі суду не було продемонстровано, що заявник був у достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред`явлені йому обвинувачення. З цих підстав неможна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

У справі «Колоцца проти Італії» суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття «справедливий розгляд у суді» (див. рішення у справі «Годди проти Італії» від 09 квітня 1984 року Серія А, т. 76, с. 11, п. 28). Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку «розумного співвідношення», з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

У даному кримінальному провадженні суд також приймає до уваги, що злочин проти основ національної безпеки України, за яким ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення, не мають строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а проведення судового розгляду без участі обвинуваченого, не забезпечить дотримання гарантованих Конвенцією основоположних прав.

Процедури «іn absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження.

Хоча суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з`явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з`явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Більш того, як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п. 3 гарантують кожній людині, якій пред`явлено кримінальне обвинувачення, право захищати себе особисто, допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові, і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку Суду не доводиться встановлювати, відмовився, і за яких обставин, обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики Суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином (див. рішення у справі Неймастера» від 07 травня 1974 року Серія А, т. 17, с. 16, п. 36).

Крім того, в даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачена намагалася ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7цьогоКодексу (ч. 6 ст. 9 КПК України).

Статтею 335 КПК України передбачено право суду зупинити провадження у разі розшуку обвинуваченого.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У справі «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з`ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, ЄСПЛ було сформульовано наступну позицію: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з`ясування причин неявки сторін.

У даному кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази, що обвинувачена ОСОБА_1 у достатній мірі проінформована про те, що відбудеться судовий розгляд даного кримінального провадження, та на підставі яких можна було б зробити висновок, що обвинувачена недвозначно відмовилася від свого права приймати участь у слуханні справи.

З урахуванням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, а також вищенаведеної практики Європейського Суду, яка є частиною національного законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що здійснення спеціального судового провадження на даній стадії може призвести до порушення ст. 6 Конвенції, оскільки обвинувачений позбавлений права висловити бажання на розгляд його справи судом, захищати себе особисто чи скористатися правовою допомогою захисника, обраного ним особисто, допитувати свідків, що показують проти нього, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, надавати суду докази в обґрунтування своєї правової позиції та користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові.

Разом з тим, зважаючи на те, що проведення судового засідання у відсутності обвинуваченого неможливо та на даний час його місцезнаходження органом досудового розслідування не встановлено, суд вважає за необхідне, на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 7, ст. 335 КПК України, оголосити обвинувачену у розшук, а провадження по справі зупинити до розшуку обвинуваченої.

Крім того, прокурором надано клопотання про застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про дозвіл на затримання обвинуваченої. Пред`явлене клопотання обґрунтоване тим, що в рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 19 червня 2019 року в зв`язку із переховуванням підозрюваного від кримінальної відповідальності надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою її приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк якої на даний час закінчився. При цьому ОСОБА_1 на даний час переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності на непідконтрольній території. Крім того, з урахуванням покарання, яке загрожує ОСОБА_1 в разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, міцність зв`язків з іншими учасниками терористичної організації так званої «Донецької Народної Республіки», відсутність постійного місця роботи, навчання, до неї слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В підготовчому судовому засіданні прокурор пред`явлене клопотання підтримав.

Захисник проти задоволенні клопотання заперечував.

Суд, вислухавши думку прокурора та захисника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 188 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч. 2 ст. 188 КПК України це клопотання може бути подане:1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою;2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику;3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.

Тобто, кримінальним процесуальним законодавством передбачено, що передумовою подання клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є фактичне подання до суду самого клопотання про застосування до підозрюваного міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (одночасно або раніше), у порядку, встановленому ст. 184 КПК України, разом з матеріалами, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

При цьому, суд звертає увагу, що під одночасним поданням клопотання мається на увазі подання окремих клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу із відповідними додатками для кожного клопотання. Клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого міри запобіжного заходу та клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу підлягають обов`язковій реєстрації в канцелярії суду окремо одне від одного.

Доказів на підтвердження того, що прокурором було подано до суду клопотання про застосування до ОСОБА_1    запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з дотриманням вимог ст. 184 КПК України не надано.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 189 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що: 1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду; 2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.188 КПК України прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1, 2 ч.4 ст.189 Кодексу обставини.

Водночас, у порушення зазначених вимог, прокурором не додано до клопотання про надання дозволу на затримання обвинуваченої ОСОБА_1 з метою її приводу до суду для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою жодного документа на підтвердження обставин, зазначених у п.п.1,2 ч.4 ст. 189 КПК України, що свідчить про те, що клопотання викладено формально.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 188,  189, 314-315, 323, 335, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Оголосити розшук обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 .

Судове провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України зупинити до її розшуку.

Доручити Покровській окружній прокуратурі організацію розшуку обвинуваченої ОСОБА_1 .

В задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виглядів тримання під вартою та про дозвіл на затримання обвинуваченої відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та оголошено 14 грудня 2021 року о 14 годині 30 хвилин.

Суддя                                                           Н.О.Хацько