ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
01 лютого 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а-3052/10/2470
10 год. 50 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Огородника А.П. при секретарі судового засідання Якименку О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці
про зобов"язання вчинити певні дії
за участю:
позивач - не з"явився
відповідач - не з"явився
обставини справи:
Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці звернулось до суду з адміністративним позовом про зобов"язання вчинити певні дії - зобов"язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці приймати до заліку витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії в розмірі 30236,49 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач при проведенні щомісячної звірки зазначених витрат не прийняв до заліку список осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві, що стались за межами України. Відповідач відмовився підписати акти з вказаними до відшкодування сумами із мотивів настання нещасного випадку громадян на території колишнього СРСР. Позивач вважав, такі дії відповідача незаконними. Обґрунтовуючи позов, послався на ч. 2 ст. 2, ст.21, ст.24 Закону України "Про загальнообов"язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV (далі - Закон №1105), ст. 1, 4, 12 Основ законодавства України про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР (далі-Основ).
Також позивач просив стягнути на його користь витрати на виплату та доставку адресної допомоги за період з липня по серпень 2010 року на загальну суму 30236,49 грн..
Позивач, належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з"явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, в якому зазначив про підтримку позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач не з"явився, подав заперечення проти позову. Представника відповідача подав клопотання про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи доказами а також зазначив, що позов не визнає.
В свої запереченнях відповідач посилається на те, що включення до актів щомісячної звірки та відшкодування саме щомісячної адресної державної допомоги, які вимагає позивач, не передбачено чинними нормативними актами. Також зазначив, що діючим законодавством не передбачено порядку відшкодування шкоди потерпілим, яким заподіяно цю шкоду за часів СРСР на території інших союзних республік, крім території колишньої УРСР. Просив в задоволенні позову відмовити.
Суд вважає можливим проведення судового засідання без участі сторін на підставі наявних у справі матеріалів.
У з"язку із неявкою сторін, відповідно до ч.6 ст. 12 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд,-
встановив:
Позивач направив на адресу відповідача акти щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за липень та серпень 2010р.
Відповідачем не було взято до заліку та не включено в акти щомісячної звірки наступні витрати:
- на виплату та доставку основного розміру та щомісячної цільової грошової допомоги особам, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в розмірі 30209,45 грн.
- на виплату та доставку щомісячної державної адресної допомоги в розмірі 27,04 грн.
Всього не взято до заліку витрати на суму 30236,49 грн.
У частині 4 статті 26 Основ вказано, що після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Статтею 6 Закону №1105 визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України визначений як страхувальник в сфері соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22.02.2001 № 2272-III (далі-Закон №2272) потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 статті 24 Закону №1105 закріплене аналогічне правило, а саме: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Статті 21, 28 цього Закону передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або уразі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні; та пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Крім того, статтею 46 Закону №1105, статтями 1, 2 Закону №2272 передбачено, що збір та акумулювання коштів на виплату пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і які підлягають виплаті при настанні страхового випадку, а призначення самих пенсій здійснює Пенсійний фонд України.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Судом встановлено, що спір виник на стадії проведення звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Згідно пояснень представників сторін, наданих у судовому засіданні, причиною розбіжностей є сума щомісячної державної адресної допомоги, призначена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян” від 26.03.2008 року №265 (далі ПКМУ №265).
Пунктами 1, 2 вказаної постанови передбачено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв’язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім’ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Пунктом 4 даної постанови визначено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Сумісною Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003року №5-4/4 затверджений “Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання” (далі - Порядок№5-4), що встановив механізм погодження та відшкодування таких витрат.
Пунктом 5 Порядку №5-4 встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків) звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків).
Пунктами 6 та 7 Порядку №5-4 визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Порядок №5-4 не врегульовує спірні відносини, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.
Згаданий порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом №1105 (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.
Оскільки право Пенсійного фонду на відшкодування витрат виникає після призначення та виплати Пенсійним фондом пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також пенсій по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які в силу ст. 25 Закону №1105 повинні здійснюватись Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду, а тому виплата щомісячної державної адресної допомоги також повинна відшкодовуватись за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійного захворювання.
Судом встановлено, що у спірний період позивачем до відповідача направлено акти щомісячної звірки витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв`язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідач відмовився прийняти зазначені у актах витрати щодо осіб, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на підставі того, що каліцтво пенсіонера отримано за межами України.
Відповідно до ст. 3 “Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в області пенсійного забезпечення” від 13.03.1992 всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення по даній Угоді, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Зазначена вище угода регулює правовідносини безпосередньо між працівниками, каліцтво або професійне захворювання яких пов’язане з виконанням ними трудових обов’язків, та роботодавцями, відповідальними за заподіяння шкоди.
За змістом частини 2 статті 2 Закону №1105 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Суд вважає, що право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом “а” статті 27 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону №1105 відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Таким чином, суд приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України зобов"язаний відшкодувати останньому витрати.
Проте приписи Закону №1105 не передбачають таких витрат відповідача як виплата щомісячної державної адресної допомоги. Остання передбачена ПКМУ №265, але і в зазначеній Постанові не вказаний порядок відшкодування даних витрат відповідачем.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги щодо відшкодування саме відповідачем понесених ним витрат на щомісячну державну адресну допомогу до пенсії та на її доставку. Позивач не довів суду, що особи, які включені до списків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до Закону№1105-ХІV, як і не довів існування обставин, за якими законодавство передбачає включення відповідних сум з виплати органами Пенсійного Фонду України до актів щомісячної звірки.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що чинним законодавством не покладений обов’язок по відшкодуванню виплат щомісячної державної адресної допомоги до пенсії та витрат на поштові видатки, пов’язані з виплатою зазначеної допомоги, саме на відповідача.
При цьому суд звертає увагу на те, що сторони у даній справі позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.
Суд зазначає, що Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернівці є робочими органами відповідних фондів на місцевому рівні, що свідчить про неналежний склад сторін у справі.
В той же час, суд позбавлений можливості провести заміну неналежної сторони, зокрема, місцевих органів відповідних фондів на їх центральні органи, оскільки відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України це потягне зміну підсудності адміністративної справи.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність усіх підстав для відмови в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про загальнообов"язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Відповідно до частини першої статті 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.
Відповідно до статті 186 КАС України Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя А.П.Огородник