Ухвала

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 385/110/21

провадження № 61-19304ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

розглянув касаційну скаргу Комунального закладу «Центр культури, дозвілля і туризму» Савранської селищної ради Одеської області на постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр культури, дозвілля і туризму» Савранської селищної ради Одеської області про скасування дисциплінарного стягнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Центр культури, дозвілля і туризму» Савранської селищної ради Одеської області (далі - КЗ «Центр культури, дозвілля і туризму» Савранської селищної ради Одеської області) про скасування дисциплінарного стягнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та, уточнивши позовні вимоги, просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора КЗ «Центр культури, дозвілля і туризму» Савранської селищної ради Одеської області Яновської Л. А. від 26 листопада 2020 року № 01-08/51 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »;

- визнати незаконним та скасувати наказ директора КЗ «Центр культури, дозвілля і туризму Савранського району» Савранської районної ради Яновської Л. А. від 30 грудня 2020 року № 01-08/96 «Про звільнення директора Савранської ДШМ ОСОБА_1 »;

- зобов`язати директора КЗ «Центр культури, дозвілля і туризму» Савранської селищної ради Одеської області поновити її на посаді директора Савранської дитячої школи мистецтв Савранської селищної ради Одеської області;

- стягнути з відповідача на свою користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 30 грудня 2020 року до дня ухвалення рішення суду та судові витрати.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 12 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора КЗ «Центр культури, дозвілля і туризму» Савранської селищної ради Одеської області Яновської Л. А. від 26 листопада 2020 року № 01-08/51 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».

У задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 12 липня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким вказані позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора КЗ «Центр культури, дозвілля і туризму Савранського району» Савранської районної ради Яновської Л. А. від 30 грудня 2020 року № 01-08/96 «Про звільнення директора Савранської ДШМ ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Савранської дитячої школи мистецтв Савранської селищної ради Одеської області.

Стягнуто з КЗ «Центр культури, дозвілля і туризму» Савранської селищної ради Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 59 913,78 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга КЗ «Центр культури, дозвілля і туризму» Савранської селищної ради Одеської області на постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 12 липня 2021 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктами 1, 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ та справ, що виникають з трудових відносин.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 270 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у даній справі щодо вимоги майнового характеру становить 59 913,78 грн, що станом на 01 січня 2021 рокуне перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн * 100 = 227 000 грн).

Отже, зазначена справа на підставі вимог закону відноситься до малозначних.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги немайнового характеру щодо визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді.

Ураховуючи те, що справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України справа не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

У касаційній скарзі КЗ «Центр культури, дозвілля і туризму» Савранської селищної ради Одеської області посилається на підпункти а), б), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи та те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Проте, посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не додає до касаційної скарги доказів, які б їх підтверджували та по суті не погоджується з фактичними обставинами справи та оціненими судами доказами, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання заявника на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням та не дає підстав для висновку про наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, оскільки КЗ «Центр культури, дозвілля і туризму» Савранської селищної ради Одеської області подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу вимог статей 390, 392 ЦПК України окремого розгляду не потребує.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального закладу «Центр культури, дозвілля і туризму» Савранської селищної ради Одеської області на постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр культури, дозвілля і туризму» Савранської селищної ради Одеської області про скасування дисциплінарного стягнення, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк