Справа № 265/9705/21

Провадження № 3/265/2965/21

П О С Т А Н О В А

10 грудня 2021 року місто Маріуполь

Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Міхєєва Інна Миколаївна, розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліції №2 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючої, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

       Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №788397 від 22.11.2021, 13 листопада 2021 року о 18.30 годині гр. ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 , знаходячись в тверезому стані, умисно вчинила дії психологічного хараткеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 , а саме висловлювала погрози, образи на адресу останньої, чим спричинила шкоду її психологічному здоров`ю, тим самим скоїла насильство, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

       Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій свою провину у скоєнні адміністративного правопорушення заперечувала та з приводу обставин, викладених у протоколі, пояснила, що 13 листопада 2021 року о 18.30 годині між нею та донькою виник конфлікт, під час якого вона зробила доньці зауваження з приводу утримання нею домашніх тварин (котів та собак) та догляду за ними, яке вона сприйняла надто емоційно, та викликала поліцію. Також зазначила, що психологічного насильства відносно своєї доньки не вчиняла, вона її обмовлює, просила суд провадження у справі закрити.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.

Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Підставою притягнення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати, чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, особою, яка склала протокол, надано копію заяви потерпілої ОСОБА_2 до ВП №2 МРУП ГУНП в Донецькій області про вжиття заходів відносно її батьків – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , заяву особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 до ВП №2 МРУП ГУНП в Донецькій області про вжиття заходів відносно її доньки ОСОБА_2 , копію заяви ОСОБА_3 до ВП №2 МРУП ГУНП в Донецькій області про проведення перевірки за фактом постійних конфліктів з його донькою ОСОБА_2 .

Зі змісту вказаних заяв вбачається, що має місце тривалий сімейний конфлікт між потерпілою ОСОБА_2 та її батьками, взаємні неприязні стосунки.

Разом з тим будь-яких переконливих доказів в розумінні ст. 251 КУпАП, які б підтверджували обставини, викладені у протоколі, щодо вчинення ОСОБА_1 насильницьких дій психологічного характеру відносно доньки ОСОБА_2 13 листопада 2021 року матеріали справи не містять.

Сам по собі рапорт працівника поліції не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення за відсутності будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення особою адміністративного правопорушення.

У рішенні від 21.07.2011 року у справі "Коробов проти України" Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".

Крім цього, Європейський суд з прав людини підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Згідно положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу належного органу правосуддя.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на зазначене, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки не доводяться беззаперечними доказами.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1  ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП закрити через відсутність в її діях складу даного правопорушення.

Керуючись п. 1 ч. 1  ст. 247 КУпАП, суддя - 

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1  закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.  1 ст. 173-2 КУпАП .

Постанова набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя                                         І. Міхєєва