Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/14/21

Єдиний унікальний №733/342/20

Рішення

Іменем України

09 грудня 2021 року                                                                         м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого – судді Овчарика В.М.,

за участю секретаря Кулак О.В.,

позивачки ОСОБА_1 та

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, зміни формулювання звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

установив:

       У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, відповідно до якого, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати її звільнення з посади продавця відповідно до наказу ФОП ОСОБА_3 від 28.02.2020 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України незаконним, змінити формулювання причин її звільнення з посади продавця, зазначеної у наказі від 28.02.2020 на п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме ліквідації фізичної особи-підприємця, стягнути з ОСОБА_3 112 394,33 грн заробітної плати за вимушений прогулу, вихідну допомогу у розмірі 16 250,70 грн, та 10 000 грн моральної шкоди, яка була завдана їй внаслідок незаконного звільнення. В обґрунтування свої позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 з 05 січня 2018 року на посаді продавця продовольчих товарів з щомісячною оплатою праці у розмірі мінімальної заробітної плати на день виплати. 28 лютого 2020 року через працівників ФОП ОСОБА_3 їй було передано трудову книжку, в якій зазначено, що 29 лютого 2020 року її звільнено з роботи відповідно до наказу № 17 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Зі своїм звільненням вона не згодна, оскільки заяву про звільнення за угодою сторін вона особисто не не писала та не подавала.

Ухвалою суду від 08 квітня 2020 року відкрито провадження у справі (а.с. 36 т. 1); 07 квітня 2021 року позивачкою подано заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 37-38 т. 1); 04 червня 2020 року ОСОБА_3 подано заяву про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 46 т. 1); 06 липня 2020 року позивачкою подане клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, залучення у справі співвідповідача (а.с. 65, 66 т. 1); 05 серпня 2020 року позивачкою подане клопотання про витребування доказів (а.с. 95 т. 1); 07 серпня 2020 року позивачкою подана заява про залучення до участі в справі співвідповідача ОСОБА_3 (а.с. 96 т. 1); 07 серпня 2020 року представником відповідача подано клопотання про долучення доказів (а.с. 98-100 т. 1); ухвалою суду від 07 серпня 2020 року залучено до участі в справі як співвідповідача ОСОБА_3 та витребувано від останнього оригінал заяви про звільнення ОСОБА_1 (а.с. 107-108 т. 1); 03 вересня 2020 року представником відповідача подане клопотання про поставлення додаткових питань для призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 114 т. 1); 07 вересня 2020 року позивачкою подана заява про витребування доказів (а.с. 116 т. 1), яка ухвалою суду від 07 вересня 2020 року була задоволена (а.с. 117-118 т. 1); 16 вересня 2020 року позивачкою подане заперечення на клопотання представника відповідача ОСОБА_4 (а.с. 129 т. 1); ухвалою суду від 16 березня 2021 року призначено по справі судову експертизу та зупинено провадження в справі (а.с. 194-197 т. 1); 22 квітня 2021 року до суду подане клопотання експерта про надання додаткових матеріалів (а.с. 202-203 т. 1); 12 травня 2021 року позивачкою подане клопотання про витребування доказів (а.с. 209 т. 1), яке ухвалою суду від 13 травня 2021 року було задоволене (а.с. 214-215 т. 1); ухвалою суду від 19 травня 2021 року вирішено клопотання експерта про надання додаткових матеріалів (а.с. 220-222 т. 1); ухвалою суду від 30 серпня 2021 року поновлено провадження у справі (а.с. 244-245 т. 1); 14 вересня 2021 року позивачкою подана заява про збільшення позовних вимог (а.с. 1-6 т. 2); 13 жовтня 2021 року представником відповідача ОСОБА_2 подано заяву про відвід судді (а.с. 15-16 т. 2), у задоволенні якої ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року було відмовлено (а.с. 20-23 т. 2); 26 жовтня 2021 року позивачкою подана заява про збільшення позовних вимог (а.с. 45-50 т. 2); ухвалою суду від 17 листопада 2021 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду ( а.с. 67-68 т. 2).

Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

       Відповідно до відзиву, поданого представником відповідача (а.с. 47-51 т. 1), останній просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 28.02.2020 року позивачка подала роботодавцю – Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 заяву, у якій просила звільнити її із займаної посади з 29.02.2020 року за угодою сторін. Позивачкою вищезазначена заява не відкликалась. У той же день ФОП ОСОБА_3 видано наказ № 2-0000000017 про припинення трудового договору (контракту), згідно якого звільнено 29 лютого 2020 року продавця продовольчих товарів ОСОБА_1 згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП, при цьому останній було вручено один примірник наказу ФОП ОСОБА_3 про припинення трудового договору. 20 лютого 2020 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано заробітну плату за лютий 2020 року у розмірі 2 413,20 грн, а 28 лютого 2020 року – 3 721,56 грн, що підтверджується відомостями про нарахування коштів за лютий 2020 на карткові рахунки співробітників № 11 від 20.02.2020 року і № 12 від 28.02.2020 року. Отже позивачкою отримано заробітну плату за лютий 2020 року на загальну суму у розмірі 6 134,76 грн. Остання у своєму позові зазначає недостовірні та перекручені факти для введення в оману суд з метою отримання необґрунтованої майнової вигоди, у результаті чого буде завдано неправомірної майнової шкоди відповідачу. Тому позов ОСОБА_1 є безпідставним, в ньому відсутній предмет спору, оскільки позивачка і відповідач досягли домовленостей щодо припинення трудового договору, трудові права позивачки не були порушені.

У запереченнях на відзив (а.с. 67-68 т. 1) позивачка наполягала на тому, що згоду на її звільнення за угодою сторін вона не надавала і відповідної заяви не писала. До відзиву на її позовну заяву відповідачем додано копію заяви, написаної нею 28.02.20, щодо звільнення її із займаної посади за угодою сторін. У січні 2018 року нею було написано дві заяви: про прийняття на роботу та про звільнення з роботи, що було обов`язковою умовою, інакше на роботу не приймали. У заяві про звільнення з роботи, яку вона подала ФОП ОСОБА_3 у січні 2018 року, дату написання заяви та дату звільнення вона не писала. Акт про відмову поставити підпис про ознайомлення з наказом не відповідає дійсності, так як про її звільнення було повідомлено по телефону, у зв`язку з чим їй необхідно було прибути до торгового павільйону для отримання документів про звільнення, які їй віддала продавець ОСОБА_5 . Будь-яких інших осіб, окрім останньої, у торговому павільйоні не було.

       У запереченнях представника відповідача ОСОБА_2 на заперечення позивачки (а.с. 74-75 т. 1) останній зазначив, що позивачкою не надано доказів відсутності на роботі продавця ОСОБА_6 , а також копії її заяви про звільнення без дати та підпису, оскільки, як зазначила остання, вона робила таку копію. Позивачка могла попросити когось поставити замість неї дати, у тому числі протягом різних періодів часу, а потім особисто подати роботодавцю таку заяву з метою визнання у подальшому її звільнення незаконним та отримання необґрунтованої майнової вигоди. Крім того, доказів того, що позивачка не подавала особисто своєї заяви про звільнення відповідачу, не надано. Позивачка зберігала трудову книжку у себе та приносила її роботодавцю двічі для внесення запису про її призначення на посаду та про звільнення з посади.

       У запереченнях на заяву позивачки про збільшення позовних вимог (а.с. 10-13, 39-42 т. 2) представник відповідача ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з посиланням на те, що ФОП ОСОБА_3 припинив свою підприємницьку діяльність 28 квітня 2020 року, а тому ні 28.02.2020 року ні 29.02.2020 року ніяких змін в організації виробництва і праці в ФОП ОСОБА_3 не відбулося, що позбавляє можливості змінити формулювання причин звільнення позивачки, якою до того ж не надано доказів, що через підставу звільнення зазначену у наказі про її звільнення, вона мала перешкоди у працевлаштуванні, що спростовується також листом Ічнянської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості про перебування позивачки на обліку в останнього. Так як позивачка не є звільненою на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, тому стягнути вихідну допомогу неможливо. Будь-яких доказів нанесення відповідачем моральних страждань позивачці останньою не надано, як і не надано доказів про те, що нею з 29.02.2020 року не отримується будь-яких доходів як то по безробіттю, аліментів на утримання неповнолітньої дитини, заробітної плати з нового місця роботи.

У запереченнях на заяву позивачки про збільшення позовних вимог (а.с. 61-63 т. 2) представник відповідача ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з посиланням їх безпідставність, необгрунтованість та не підтвердження будь-якими доказами.

       У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, при цьому пояснила, що про своє звільнення вона знала ще 28 лютого 2020 року, про що їй повідомили по телефону, однак 29 лютого 2020 року будь-яких письмових заяв про незгоду зі звільненням чи відкликання заяви про звільнення роботодавцю не писала. Наказ про звільнення отримала від працівників магазину ОСОБА_6 та ОСОБА_5 01 березня 2020 року, але підписатися про його отримання відмовилася.

       У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві та його запереченнях, при цьому просив врахувати, що позивачкою особисто була подана заява про звільнення з чітким формулюванням за згодою сторін.

       Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , 05 січня 2018 року була прийнята на роботу на посаду продавця продовольчих товарів до ФОП ОСОБА_3 (а.с. 30-31 т. 1).

Наказом № 2-0000000017 (Розпорядження) ФОП ОСОБА_3 від 29 лютого 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади продавця продовольчих товарів за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 11 т. 1).

       Підставою для звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 36 КЗпП України стала заява від 28.02.2020 року про звільнення за угодою сторін 29.02.20 року (а.с. 55 т. 1).

       Як убачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 припинив підприємницьку діяльність 28 квітня 2020 року (а.с. 52-54 т. 1).

       Відповідно до акту від 29 лютого 2020 року, складеного за участю продавців ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , у приміщенні павільйону за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 було пред`явлено для ознайомлення наказ ФОП ОСОБА_3 від 29.02.2020 про припинення трудового договору ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, який вона отримала, але підписатися про його отримання відмовилася (а.с. 56 т. 1).

       Із відомостей нарахування коштів № 11 та № 12 (заробітна плата та аванси лютий 2020 на карткові рахунки співробітників) видно, що ОСОБА_7 20.02.2020 року було надіслано 2 413,20 грн, а 28.02.2020 – 3 721,56 грн (а.с. 57,58 т. 1).

       Відповідно до листа Ічнянського РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) № 19.6/8876 від 30.07.2020 року, на виконанні в останнього перебуває виконавче провадження з примусового виконання судового наказу, виданого Ічнянським районним судом Чернігівської області, про стягнення із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 аліментів на малолітню дочку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.11.2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 101 т 1).

       Як убачається з листа Ічнянської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості № 567 від 31.07.2020 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку у зазначеному центрі з 04.03.2020 року по теперішній час (а.с. 103 т .1).

       Відповідно до висновку експерта за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи № 1846-1854/21-24 від 20.08.2021 року, у наданій на дослідження заяві про звільнення із займаної посади за угодою сторін від 28.02.2020 рукописний текст дати «29.02.20» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. У наданій на дослідження заяві про звільнення із займаної посади за угодою сторін від 28.02.2020 рукописний запис дати «28.02.2020» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. У наданій на дослідження заяві про звільнення із займаної посади за угодою сторін від 28.02.2020 рукописний текст і дати «29.02.20» та «28.02.2020» виконані різними пастами для кулькових ручок. В рукописний текст наданої на дослідження заяві про звільнення із займаної посади за угодою сторін від 28.02.2020 вносилися зміни шляхом дописки дат «29.02.20» та «28.02.2020». У наданій на дослідження заяві про звільнення із займаної посади за угодою сторін від 28.02.2020 в місці розташування читаємого рукописного цифрового запису дати «28.02.2020» первісно містився запис «29.02.2020», в якому цифра «9» була виправлена на цифру «8» шляхом до малювання елементів у нижній частині цифри «9». У наданій на дослідження заяві про звільнення із займаної посади за угодою сторін від 28.02.2020 рукописний текст придатний для дослідження з метою ідентифікації особи виконавця. У наданій на дослідження заяві про звільнення із займаної посади за угодою сторін від 28.02.2020 рукописний текст, окрім рукописних записів дат «29.02.20» та «28.02.2020», та підпис від імені ОСОБА_1 виконані однією особою. У наданій на дослідження заяві про звільнення із займаної посади за угодою сторін від 28.02.2020 рукописний текст, окрім рукописних цифрових записів дат «29.02.20» та «28.02.2020», та підпис від імені ОСОБА_1 виконані ОСОБА_1 . У наданій на дослідження заяві про звільнення із займаної посади за угодою сторін від 28.02.2020 ознаки виконання рукописного тексту навмисно зміненим почерком (скорописним, друкованим, незвичною ручкою) відсутні. У наданій на дослідження заяві про звільнення із займаної посади за угодою сторін від 28.02.2020 рукописний текст заяви, окрім рукописних цифрових записів дат «29.02.20» та «28.02.2020», виконаний не ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 . Встановити чи виконані рукописні записи дат «29.02.20» та «28.02.2020» ОСОБА_3 не виявилося за можливе з причин зазначених у дослідницькій частині висновку п. 9 (а.с. 230-241 т. 1).

       Згідно ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, на правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП можуть бути укладені як в письмовій такі в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №183/7159/18 (провадження № 61-9167св20) зроблено висновок, що «розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Згідно ст. 12 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК).

Як убачається з матеріалів та не заперечується позивачкою остання писала заяву про звільнення за згодою сторін, в якій ставила свій підпис.

Однак останньою не надано жодних належних та допустимих доказів того, що така заява без зазначення дати звільнення та дати її подання була подана нею відповідачу при прийнятті на роботу і що вона її 28.02.2020 року не подавала.

Щодо незаконних дій роботодавця з приводу написання при влаштуванні на роботу наперед заяви про звільнення позивачка до відповідних органів не зверталася, про що зазначила у судовому засіданні.

Суд вважає, що висновком експерта не спростовано факт написання заяви про звільнення не ОСОБА_1 , а тому написання цифрових дат не останньою, а іншою особою не є підтвердженням того, що позивачка таку заяву не писала та не подавала, враховуючи зміст заяви останньої з чітким формулюванням звільнення за згодою сторін, а також те, що на прохання останньої такі дати могли поставити за неї інші особи.

При цьому суд враховує, що після звільнення ОСОБА_1 04.03.2020 року стала на облік у центр зайнятості, підтвердивши таким чином законний факт свого звільнення за згодою сторін.

Судом також береться до уваги те, що заява про звільнення за угодою сторін позивачкою не відкликалася, незважаючи на те, що остання з її слів, про своє звільнення 29.02.2020 року вже знала 28.02.2020 року, таким чином анулювання домовленості про звільнення за угодою сторін не було.

За таких обставин, аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності суд вважає, що позивачкою не доведено факт порушень роботодавцем трудового законодавства при її звільненні з роботи за угодою сторін, у зв`язку з чим у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Так як у задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивачку.

На підставі  п. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд за клопотанням представника відповідача відкладає вирішення питання про судові витрати  та призначає  судове засідання для вирішення даного питання.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, зміни формулювання звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 10-00 год 20 грудня 2021 року у приміщенні  Ічнянського районного суду Чернігівської області, зобов`язавши представника  відповідача, за клопотанням якого буде проводитися вказане судове засідання, в строк до 15 грудня 2021 року подати докази щодо розміру понесених судових витрат.                

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 14 грудня 2021 року.

Головуючий                                                                 суддя В.М.Овчарик