ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

12 січня 2011 р.                      Справа № 2-а-2392/09/0270                              м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Вінниці   

до:   Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1  

про: примусове стягнення активів платника податків

ВСТАНОВИВ :

В травні 2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулася Державна податкова інспекція у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) з позовом до  Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - СПД  ОСОБА_1М.) про примусове стягнення активів платника податків.

Позов мотивовано наступним.

ДПІ у м. Вінниці проведено перевірку відповідача, за результатами якої складено акт № 29/17 від 13.01.2009 року. На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення – рішення №0017761721 від 13.01.2009 року, яким відповідачу донараховано 23195 грн. податку на додану вартість та 11598 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Згідно акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що відповідачем порушено п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки відповідачем невірно підраховано податковий кредит та включено до податкового кредиту суми ПДВ, які не знайшли свого підтвердження за наслідками проведених перевірок, оскільки свідоцтво контрагента відповідача СФГ "Гринєф-Юал" було анульовано 21.12.2005 року. Тому у відповідача не було підстав для віднесення до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 23588,5 грн. по угодах укладених з СФГ "Гринєф-Юал". Також, ДПІ у м. Вінниці було прийняте податкове повідомлення - рішення №0003091721/0 від 02.01.2009 року, яким застосовано фінансову санкцію у розмірі 1248,35 грн. Крім того, суб`єктом підприємницької діяльності було подано податкову декларацію з податку на додану вартість від 17.02.2009 року №7400 на суму 4781,00 грн.

Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не погашає, позивач просив задовольнити позов та стягнути з СПД ОСОБА_1 активи в рахунок погашення його податкового боргу в сумі 40733,51 гривень.

Ухвалою суду від 20.05.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі №2-а-2392/10/0270 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Втім, 08.07.2009 року представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі, до набрання законної сили судового рішення по адміністративній справі №2-а-3120/09/0270 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.01.2009 року за №0017761721/0, що знаходилась в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду у судді Мельник - Томенко Ж.М. (а.с. 34-47).

Ухвалою суду від 13.07.2009 року провадження в адміністративній справі зупинено до вирішення по суті та набрання законної сили судовим рішенням по справі №2-а-3120/09/0270  (а.с. 51, 52).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2009 року по справі №2-а-3120/09/0270 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.01.2009 року за №0017761721/0 задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

02 грудня 2010 року позивачем - ДПІ у м. Вінниці було надано суду інформацію (вх. №26590) про те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №2-а-3120/09/0270 набрало законної сили, у зв’язку з проголошенням 07 вересня 2010 року Київським апеляційним адміністративним судом по справі №2-а-3120/09/0270 ухвали, яка так само набрала законної сили.

На ряду з цим, ДПІ у м. Вінниці повідомила про те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2010 року № К-30824/10 відкрито провадження за касаційною скаргою ДПІ у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 року.

З огляду на викладене, судом встановлено, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі №2-а-3120/09/0270 від 07.09.2010 року відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ДПІ у м. Вінниці, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2009 року по справі №2-а-3120/09/0270 залишено без змін.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції по справі №2-а-3120/09/0270 набуло законної сили, а відтак обставини які були підставою для зупинення провадження у справі відпали, в зв’язку з чим, ухвалою від 02.12.2010 року провадження по справі №2-а-2392/09/0270 поновлено і призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.62).

Позивач в судове засідання не з’явився, але надав суду клопотання (від 12.01.2011 вх. №677), у якому вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив подальший розгляд справи здійснювати без участі його представника в порядку письмового провадження (а.с.70).

Відповідач в судове засідання 12.01.2011 року не прибув по невідомим суду причинам та повноважного представника не направив, хоча про дату, час і місце розгляду справи останній повідомлявся завчасно та належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується матеріалами справи, зокрема: повідомленням про вручення поштового відправлення від 29.12.2010 року №20444419 (а.с.69).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Серія НОМЕР_2) ФОП ОСОБА_1 проживає за адресою: 21027, Вінницька область, АДРЕСА_1. Оскільки ухвали суду та повістки про виклик до суду надсилалися відповідачеві саме за вказаною у Реєстрі адресою, суд вважає, що він здійснив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду. Таким чином, враховуючи дані обставини, судом прийнято рішення продовжити розгляд справи у відсутність відповідача, і вирішити справу на підставі наявних доказів.

З урахуванням вищевикладеного, суд ухвалив провести розгляд адміністративної справи відповідно до вимог ч. 3 ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію (серія В01 №692914) гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1) зареєстрований фізичною особою-підприємцем в установленому законом порядку Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 20.08.2004 року за №21740000000000723 (а.с.7).

Також встановлено, що з 22.12.2008 року по 09.01.2009 року старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи Управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці - Снігуром А.О. була проведена планова документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання платником податків ОСОБА_1, вимог податкового та валютного законодавства, відповідно до затвердженого переліку питань.  За результатами перевірки, яка оформлена актом від 13.01.2009 року №29/17 (а.с. 12-19), було виявлено порушення вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в частині заниження чистої суми податкових зобов`язань по податку на додану вартість, внаслідок невідслідкування дати виникнення податкових зобов`язань в різних податкових періодах, невірного підрахунку податкового кредиту, відсутності податкових накладних на придбаний товар. Окрім того, за перевіряємий період було встановлено заниження суми чистого доходу СПД ОСОБА_1 в декларації про доходи за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року на суму 1400 грн. та за 9-ть місяців 2008 року на суму 3820 грн.

На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення – рішення №0017761721/0 від 13.01.2009 року форми "Р", яким відповідачу донараховано 23195 грн. податку на додану вартість та 11598 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 11), а також  податкове повідомлення - рішення №0017771721/0 від 13.01.2009 року форми "Р", яким донараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 783 грн.

Відповідно до відмітки в корінці податкових повідомлень - рішень, копії даних рішень відповідач особисто отримав 13.01.2009 року  (а.с. 11).

У зв’язку з несплатою заборгованості ДПІ у м. Вінниці звернулася до суду з позовною заявою від 15.05.2009 року, яка надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду 19.05.2009 року (а.с. 3-5).

Як вбачається з матеріалів справи та з’ясовано судом, відповідач – СПД ОСОБА_1 не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0017761721 від 13.01.2009 року, оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду. Постановою суду від 03.09.2009 року у справі №2-а-3120/09/0270 позов задоволено повністю.

В подальшому, ДПІ у м. Вінниці оскаржило постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2009 року до суду апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі №2-а-3120/09/0270 від 07.09.2010 року відмовлено в задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Вінниці, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.09.2009 року по справі №2-а-3120/09/0270 залишено без змін (а.с. 34-37).

Окрім того, у судовому засіданні з'ясовано, що позивач надалі продовжив процедуру оскарження рішень судів першої та другої інстанцій у справі №2-а-3120/09/0270 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, шляхом подання касаційної скарги, по якій на момент розгляду справи №2-а-2392/09/0270, Вищим адміністративним України судом не прийняте рішення.

Визначаючись по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У ч. 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,  встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1. ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а судове рішення першої інстанції, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи (ч. 3 ст. 254 КАС України).

З поданих сторонами матеріалів судом встановлено, що спірна сума виникла на підставі податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Вінниці, якими СПД ОСОБА_1, визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансової) санкції на загальну суму 40733,51 грн., яка є предметом стягнення за поданим ДПІ у м. Вінниці позовом.

Суд також дослідив, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 року, яка набрала законної сили, встановлено, що доводи ДПІ у м. Вінниці та висновки акта перевірки про відсутність підстав для віднесення спірної суми до податкового кредиту у зв`язку з не підтвердженням факту сплати до бюджету податку на додану вартість контрагентом СПД ОСОБА_1 по ланцюгу постачання спростовуються тим, що Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від сплати податку його контрагентами.

Так, статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено правила визначення дати виникнення податкових зобов’язань, зокрема, п.п. 7.3.1 визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1  п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи  із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Відповідно до приписів вищевказаного Закону при вирішенні спору щодо права платника податку на додану вартість на бюджетне відшкодування сплачених сум податку встановленню підлягає розмір суми податкових зобов'язань платника у певному звітному податковому періоді, суми податкового кредиту в цьому ж звітному податковому періоді, наявності чи відсутності у платника податкового боргу з цього податку за попередні податкові періоди та суми податку, фактично сплаченій платником постачальникам товарів (послуг) у ціні придбання товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

За приписами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, а саме: або списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дати виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Статтею 10 вказаного Закону визначено коло осіб, відповідальних за нарахування. Утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 цього Закону платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Отже, даною статтею та чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини, не покладено на покупця обов’язок підтвердження факту отримання та внесення продавцем до бюджету податку на додану вартість.

Натомість відповідно до Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" такий обов’язок покладено на органи державної податкової служби.   

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до чинного законодавства України та ст.61 Конституції України, зокрема юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення №0017761721 від 13.01.2009 року ДПІ у м. Вінниці, яким СПД ОСОБА_1, донараховано 23195 грн. податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансової) санкції на суму 11598 грн., правомірно скасоване на підставі законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, а постанова суду від 03 вересня 2009 року набула законної сили згідно з ч. 3 ст. 254 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно частини 2 цієї норми обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватись в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Отже, виходячи з вищезазначеного, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці №0017761721 від 13.01.2009 року, на підставі якого позивачем по справі заявлено вимогу про стягнення податкового боргу, є нечинним, а відтак і позовні вимоги ДПІ у м. Вінниці є необґрунтованими.

Згідно ч.1 ст.1 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та 3аконів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд не знаходить законних підстав для примусового стягнення з   Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 податкового боргу по рішенням Державної податкової інспекції у м. Вінниці та приходить до висновку щодо відмови в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд  

                                                            ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Вінниці до Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1  про стягнення активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                           Чернюк Алла Юріївна