Категорія №2.18
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 січня 2011 року Справа № 2а-8307/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Кравцової Н.В.,
при секретарі Бражник В.І.,
за участю сторін:
прокурора Шидлаускас П.В.,
представника позивача Олефіренка О.О.,
представника відповідача Долгополої М.Е.,
третьої особи не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Стаханівської міської ради до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Луганській області, третя особа з боку відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Закрите акціонерне товариство «Стаханівський машинобудівний завод» про визнання наказів № 155 від 15.06.1993, № 355 від 10.06.2003 недійсними, -
В С Т А Н О В И В:
03 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Стаханівської міської ради до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Луганській області, третя особа з боку відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Закрите акціонерне товариство «Стаханівський машинобудівний завод» про визнання наказів № 155 від 15.06.1993, № 355 від 10.06.2003 недійсними, зобов’язання вчинити певні дії після перегляду в суді апеляційної інстанції для розгляду справи по суті.
14 січня ухвалою суду від 14.01.2010 позовні вимоги в частині зобов’язання Регіональне відділення Фонду державного майна України у Луганській області передати гуртожиток, розташований за адресою: м. Стаханов, пров. Южний, 5 у комунальну власність Стаханівській міський раді залишено без розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 15.06.1993 № 155 затверджено План приватизації державного майна, взятого в оренду організацією орендарів Стахановського машинобудівного заводу, у п.2.4 якого визначено перелік об’єктів соціально-побутового призначення, які знаходяться на балансі підприємства, в якому зазначено гуртожиток, розташований за адресою: м. Стаханов, пров. Южний, 5.
Між відповідачем та організацією орендарів «Стахановський машинобудівний завод» 24.06.1993 укладено договір купівлі-продажу державного майна.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 10.06.2003 № 355 на підставі листа АТЗТ «Стахановський машинобудівний завод», яке є правонаступником організації орендарів Стахановського машинобудівного заводу, затверджено додатковий перелік нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу «Стахановського машинобудівного заводу». Згідно п.3 вказаного Переліку до об’єктів, які передано згідно договору купівлі-продажу від 24.06.1993, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та організацією орендарів «Стахановський машинобудівний завод» зазначено гуртожиток, розташований за адресою: м. Стаханов, пров. Южний, 5 вартістю 504916,5 крб.
Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», у редакції що діяла на момент приватизації державного майна Стахановського машинобудівного заводу, дія цього Закону не поширюється на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу Української РСР до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також інші жилі приміщення в інших будівлях. Жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.
Статтями 127-131 ЖК Української РСР та п.3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Враховуючи, що такі жилі будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх слід відносити до об’єктів державного житлового фонду.
Також прокурор зазначив, що частиною другою ст. 2 вищевказаного Закону встановлено чіткий перелік об’єктів, які не підлягають приватизації, до якого віднесено, у тому числі кімнати в гуртожитках.
Виходячи з викладеного, гуртожитки як об’єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.07.2006 на даний час спірний гуртожиток, знаходиться у приватній власності закритого акціонерного товариства «Стахановський машинобудівельний завод».
Просить визнати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області № 155 від 15.06.1993 «Про затвердження Плану приватизації державного майна Стахановського машинобудівного заводу» у частині включення до об’єктів, що підлягають приватизації - гуртожитку, розташованого за адресою: м.Стаханов, пров. Южний, 5. недійсним, визнати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області № 355 від 10.06.2003 «Про затвердженню переліку нерухомого майна» у частині включення в перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу Стахановського машинобудівного заводу, гуртожитку, розташованого зі адресою: м.Стаханов, пров. Южний, 5, недійсним, зобов’язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області передати гуртожиток розташований за адресою: м.Стаханов, пров. Южний, 5 у комунальну власність Стахановської міської ради.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили визнати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області № 155 від 15.06.1993 «Про затвердження Плану приватизації державного майна Стахановського машинобудівного заводу» у частині включення до об’єктів, що підлягають приватизації - гуртожитку, розташованого за адресою: м.Стаханов, пров. Южний, 5 та наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області № 355 від 10.06.2003 «Про затвердженню переліку нерухомого майна» у частині включення в перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу Стахановського машинобудівного заводу, гуртожитку, розташованого зі адресою: м.Стаханов, пров. Южний, 5 недійсними.
Представник відповідача позовні вимоги в частині визнання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області № 155 від 15.06.1993 «Про затвердження Плану приватизації державного майна Стахановського машинобудівного заводу» у частині включення до об’єктів, що підлягають приватизації - гуртожитку, розташованого за адресою: м.Стаханов, пров. Южний, 5. та наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області № 355 від 10.06.2003 «Про затвердженню переліку нерухомого майна» у частині включення в перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу Стахановського машинобудівного заводу, гуртожитку, розташованого зі адресою: м.Стаханов, пров. Южний, 5, недійсними визнала у повному обсязі, не заперечувала проти їх задоволення.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не доповів, надав суду заперчення.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що наказом наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області № 155 від 15.06.1993 затверджено План приватизації державного майна Стахановського машинобудівного заводу.
Згідно плану приватизації до об’єктів, що підлягають приватизації було включено гуртожиток, розташований за адресою: м.Стаханов, пров. Южний, 5.
Згідно договору купівлі – продажу державного майна від 24.06.1993, укладеного між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Луганській області (Продавець) та Стахановським машинобудівним заводом (Покупець), продавець продав, а покупець купив державне майно Стаханівського машинобудівного заваду, згідно Плану приватизації, затвердженого Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області № 155 від 15.06.1993.
12.07.1993 між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Луганській області та Стахановським машинобудівним заводом було складено акт передачі проданого майна.
10.06.2003 наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області № 355 затверджений перелік нерухомого майна на підставі договору купівлі – продажу державного майна, посвідченого старшим державним нотаріусом Стаханівської державної нотаріальної контори Толстіковою Н.І. від 24.06.1993 за реєстраційним № 1-3514.
Згідно додатку до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області № 355 від 10.06.2003 визначений перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу Стаханівського машинобудівного заводу, зокрема, до якого включено гуртожиток обслуговуючого персоналу.
Під час розгляду справи було встановлено, що гуртожиток, розташований за адресою: м.Стаханов, пров. Южний, 5, як об’єкт житлового фонду було приватизовано відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного майна», що суперечить вимогам діючого законодавства з наступних підстав.
Спеціальним законодавством, яке регулює приватизацію житлового фонду є Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Частиною 2 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» в редакції, яка діяла на час приватизації гуртожитку, чітко було зазначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів.
Статтею 4 Житлового кодексу Української РСР до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях. Житлові будинки, а також житлові приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд.
Відносини щодо використання житлового фонду, регулюються Житловим кодексом України та іншими актами житлового законодавства.
Гуртожитки не входять до складу цілісних майнових комплексів, а входять до складу житлового фонду, тому відносини щодо їх використання регулюються нормами Житлового кодексу України та іншими актами житлового законодавства.
Крім тог, статтями 127-131 Житлового кодексу РСР та пунктом 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №208 від 03.06.1986 передбачено, що гуртожитки це спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки.
Враховуючи, що такі жилі будинки належали підприємствам на праві повного господарського, то їх, тобто гуртожитки слід відносити до об’єктів державного житлового фонду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Таким чином, гуртожитки, як об’єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до статті 9 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно вимог цього Закону.
Частиною 1, 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач — визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Судове рішення у зв’язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач — визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.
Згідно частини 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочиснтва України суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову відповідачем суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Стаханівської міської ради до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Луганській області, третя особа з боку відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Закрите акціонерне товариство «Стаханівський машинобудівний завод» про визнання наказів № 155 від 15.06.1993, № 355 від 10.06.2003 недійсними є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат судом вирішується у відповідності до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житловим кодексом Української РСР, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Примірним положенням про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №208 від 03.06.1986, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Стаханівської міської ради до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Луганській області, третя особа з боку відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Закрите акціонерне товариство «Стаханівський машинобудівний завод» про визнання наказів № 155 від 15.06.1993, № 355 від 10.06.2003 недійсними задовольнити.
Визнати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України у Луганській області № 155 від 15.06.1993 «Про затвердження плату приватизації» у частині включення до об’єктів, що підлягають приватизації, гуртожитку, розташованого за адресою: м. Стаханов, пров. Южний, 5 недійсним.
Визнати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України у Луганській області № 355 від 10.06.2003 «Про затвердження переліку нерухомого майна» у частині включення у перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу Стаханівського машинобудівного заводу, гуртожитку, розташованого за адресою: м. Стаханов, пров. Южний, 5 недійсним.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови буде виготовлено 19 січня 2011 року.
СуддяН.В. Кравцова