ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" січня 2011 р. Справа № 2a-15/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Шумея М.В.,
секретаря Третяк В.Р.,
за участю: представника позивача –ОСОБА_1,
представника відповідача - Урядка Р.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Івано-Франківську справу за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень
в с т а н о в и в:
04.01.2011 року ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001331720/0, № 0001341720/0, № 0001351720/0 та № 0001361720/0 від 06.12.2010 року. Позовні вимоги мотивував тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, як такі, що винесені на підставі акту перевірки від 30.11.2010 року, висновки якого щодо порушення норм матеріального права України є необґрунтованими.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення за № 0001331720/0, № 0001341720/0, № 0001351720/0 та № 0001361720/0 від 06.12.2010 року. Вважає їх протиправними, так як не погоджується із зафіксованим в акті перевірки висновками Долинської об’єднаної державної податкової інспекції щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, зокрема, вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4. п.п7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 ЗУ “Про податок на додану вартість”. Зазначив, що у зв’язку з придбанням позивачем трьох напівпричепів бортових тентованих WARZMULLER”, сідлового тягача », запчастин до них та напівпричепа бортового трьохосного тентованого ”, які зареєстровані за ОСОБА_3 як за фізичною особою, останнім правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, а саме, за лютий 2008 року в розмірі 40 968,00 грн., за березень 2008 року в розмірі 83 306,00 грн., за квітень 2008 року в розмірі 142 333,00 грн. та за листопад 2008 року в розмірі 21 263,00 грн. Звернув увагу суду на те, що згідно вимог п.6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Зазначив при цьому, що оскільки позивач не є юридичною особою, а реєстрація транспортних засобів на фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності чинним законодавством не передбачена, то транспортні засоби відповідно реєструвалися на ОСОБА_3 як фізичну особу, а висновки відповідача про необхідність реєстрації придбаних позивачем транспортних засобів на суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 є безпідставними та необґрунтованими. Наголосив, що відповідачем перевірку з питань достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий, березень, квітень та листопад 2008 року проведено тільки на підставі декларацій за вказані періоди. Інші підтверджуючі документи, а саме договори купівлі-продажу, вантажно-митні декларації, реєстраційні документи Долинською об’єднаною державною податковою інспекцією у позивача витребувано не було, а тому відповідачем не взято до уваги ту обставину, що в особливих примітках графи .2 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу»чітко зазначено –приватний підприємець. Крім того, звернув увагу суду на ту обставину, що перевірка від 30.11.2010 року, за результатами якої винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідачем проведена з порушенням вимог п.п.7.7.5 п.7.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість». Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках проведеної перевірки, прийнятих у відповідності до положень чинного законодавства. Зазначив, що згідно листа Калуського ВРЕВ при УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області за № 4196 від 24.11.2010 року транспортні засоби (три напівпричепи бортових тентованих LLER”, сідловий тягач »та напівпричіп бортовий трьохосний тентований ZMULLER”), придбані позивачем, зареєстровані на фізичну особу ОСОБА_3, а не на суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3. При цьому позивачем не підтверджено факт використання придбаних транспортних засобів у господарській діяльності суб’єкта господарювання, як і не підтверджено можливість використання вказаних запасних частин для технічного обслуговування транспортних засобів. А тому у відповідності до вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені митним органам, за придбані ним транспортні засобів та запчастини до них. Вважає позовні вимоги необґрунтованими, просив в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 04.02.2000 року зареєстрований державним реєстратором Долинської районної державної адміністрації як суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа та 04.02.2000 року взятий на податковий облік як платник податків Долинською об’єднаною державною податковою інспекцією.
Крім того, з 17.06.2004 року по 12.11.2004 року згідно свідоцтва НОМЕР_2 та з 12.04.2005 року згідно свідоцтва НОМЕР_3 позивач перебував на обліку в Долинській об’єднаній державній податковій інспекції як платник податку на додану вартість.
Слід також зазначити, що суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_3 згідно ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України серії НОМЕР_4 від 28.03.2007 року зі строком дії з 21.04.2007 року по 20.04.2012 року вправі здійснювати внутрішні та міжнародні перевезення вантажів.
З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2010 року працівниками Долинської об’єднаної державної податкової інспекції проведено документальну невиїзну позапланову перевірку суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника по декларації за лютий –квітень та листопад 2008 року.
За результатами перевірки складено акт за № 3656/171/НОМЕР_1 від 30.11.2010 року, в якому зафіксовано порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2008 року на 40 968,00 грн., за березень 2008 року на 83 306,00 грн., за квітень 2008 року на 142 333,00 грн. та за листопад 2008 року на 21 263,00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за придбані підприємцем три напівпричепи бортових тентованих ARZMULLER”, сідловий тягач », запчастини до них та напівпричіп бортовий трьохосний тентований ARZMULLER”.
На підставі вищевказаного акту перевірки заступником начальника Долинської об’єднаної державної податкової інспекції Тимківом Р.Р. винесені податкові повідомлення-рішення за № 0001331720/0, № 0001341720/0, № 0001351720/0 та № 0001361720/0 від 06.12.2010 року, згідно яких зменшено суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2008 року на 40 968,00 грн., за березень 2008 року на 83 306,00 грн., за квітень 2008 року на 142 333,00 грн. та за листопад 2008 року на 21 263,00 грн.
Крім того, судом встановлено, що з 15.05.2008 року по 16.05.2008 року та з 12.06.2008 року по 17.06.2006 року відповідачем проводились виїзні позапланові перевірки суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий місяць 2008 року, за березень-квітень 2008 року та листопад 2008 року, за результатами яких складені довідки № 19/171/НОМЕР_1 від 16.05.2008 року, № 22/171/НОМЕР_1 від 17.06.2008 року та № 5/171/НОМЕР_1 від 13.12.2008 року відповідно. Як вбачається з висновку вказаних довідок, перевірками підтверджено суми податку на додану вартість, що підлягали бюджетному відшкодуванню за вказані періоди в розмірі 49 291,00 грн., 90 679,00 грн., 154 062,00 грн. та 21 262,00 грн. відповідно. При цьому перевіркою достовірності нарахування сум податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий-квітень 2008 року не встановлено.
Згідно п.п.7.7.5 п.7.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
У відповідності до п.4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.
З акту перевірки № 3656/171/НОМЕР_1 від 30.11.2010 року вбачається , що підставою для прийняття рішення про її проведення є лист Калуського ВРЕР при УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області за № 4196 від 24.11.2010 року, згідно якого придбані позивачем транспортні засоби (три напівпричепи бортових тентованих ”, сідловий тягач VO»та напівпричіп бортовий трьохосний тентований R”) зареєстровані на фізичну особу ОСОБА_3, а не на суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що документальна невиїзна позапланова перевірка суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника по декларації за лютий –квітень та листопад 2008 року проведена 30.11.2010 року з порушенням вимог п.п.7.7.5 п.7.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Разом з тим, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу зменшено суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2008 року на 40 968,00 грн., за березень 2008 року на 83 306,00 грн., за квітень 2008 року на 142 333,00 грн. та за листопад 2008 року на 21 263,00 грн., слугував висновок податкового органу про те, що ОСОБА_3, будучи суб’єктом підприємницької діяльності, протиправно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за придбані ним транспортні засоби, які зареєстровані Калуським ВРЕР при УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області на фізичну особу ОСОБА_3, а не на суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3. А тому у відповідності до вимог п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вказані періоди.
Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 цього Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Судом встановлено, що між ТОВ по виробництву і торгівлі автотранспортом ER” в особі пана Аттіла Торок та суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_3 укладено контракти куплі-продажу № 51/07 від 07.06.2007 року та № 02/08 від 28.03.2008 року, згідно яких останнім придбано три напівпричепи бортових тентованих ”, запчастини до них, а також напівпричіп бортовий трьохосний тентований ER” відповідно.
Крім того, суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_3 згідно Договору про фінансовий лізинг № UKR171/1107F від 06.12.2007 року, укладеного з юридичною особою VOLLO Truck Corporation в особі Віце-Президента з питань розвитку бізнесу Девіда Ленгстрьома, придбано сідловий тягач ».
Даними контрактом куплі-продажу № 51/07 від 07.06.2007 року і додатковими погоджуваннями до нього № 1, Договором про фінансовий лізинг № UKR171/1107F від 06.12.2007 року і додатками до нього № 3, № 4 та контрактом куплі-продажу № 02/08 від 28.03.2008 року і додатковими погоджуваннями до нього № 1 визначені вартість придбаних позивачем транспортих засобів і запасних частин до них, а також сам порядок проведення платежів.
Частинами 1, 2 ст.45 Митного кодексу України особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу.
Згідно Переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 80 від 01.02.2006 року, обов’язковими для подання є митна декларація; товарно-транспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (Air Waybill), коносамент (Bill of Lading) тощо; зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту); рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару.
Крім того, п.7 даного Переліку одним з документів, необхідність подання яких визначається нормативно-правовими актами Держмитслужби з урахуванням мети переміщення, виду транспорту, характеру товару, способів розрахунку та інших факторів, що впливають на митні процедури є облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, форма якої затверджується Державною митною службою, або її копія, завірена таким суб'єктом.
Судом встановлено, що у січні-березні та листопаді 2008 року суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_3 імпортовано на митну територію України вказані транспортні засоби згідно митних декларацій № 206000004/8 від 24.12.2009 року, № 206000004/8/000043 від 05.02.2008 року, № 206000004/8/000052 від 12.02.2008 року, № 206000004/8/000119 від 14.03.2008 року та №20600000/8/003132 від13.10.2008 року. При цьому з метою їх належного розмитнення позивачем також були подані вищевказані контракти куплі-продажу з додатковими погоджуваннями до них, Договір про фінансовий лізинг з додатками до нього, облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності НОМЕР_5.
У відповідності до вимог п.6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі - підрозділи Державтоінспекції). Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
На підставі поданих позивачем документів та керуючись ч.2 ст.19 Конституції України, п.6 вказаного Порядку Калуським ВРЕР при УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області 23.01.2008 року, 06.02.2008 року, 12.02.2008 року, 28.03.2008 року та 14.10.2008 року за ОСОБА_3 зареєстровані придбані ним транспортні засоби, а саме три напівпричепи бортові тентовані ”, сідловий тягач VO»та напівпричіп бортовий трьохосний тентований R” відповідно. При цьому в особливих примітках графи S.2 свідоцтва про реєстрацію даних транспортних засобів зазначено –приватний підприємець, а тому суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача з приводу того, що придбані позивачем транспортні засоби повинні були бути зареєстрованими не на фізичну особу ОСОБА_3, а на суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем з метою бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених митним органам, у зв’язку з придбанням ним трьох напівпричепів бортових тентованих ZMULLER”, сідлового тягача », запчастини до них та напівпричепа бортового трьохосного тентованого ” до податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2008 року включено суму податкового кредиту в розмірі 49 291,00 грн., за березень 2008 року –в розмірі 90 679,00 грн., за квітень 2008 року –в розмірі 154 062,00 грн. та за листопад 2008 року –в розмірі 21 263,00 грн.
Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з нього (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків регламентовано ЗУ “Про податок на додану вартість” в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В судовому засіданні встановлено, що позивач використовував придбані ним транспортні засоби для здійснення підприємницької діяльності, основним видом якої є діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) на підставі ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України серії НОМЕР_4 від 28.03.2007 року зі строком дії з 21.04.2007 року по 20.04.2012 року. Крім того, суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_3 згідно даної ліцензії здійснював також міжнародні перевезення вантажів.
Використання позивачем придбаних трьох напівпричепів бортових тентованих LER”, сідлового тягача »та напівпричепа бортового трьохосного тентованого HWARZMULLER»для здійснення підприємницької діяльності підтверджується також свідоцтвом про реєстрацію даних транспортних засобів, де в особливих примітках графи S.2 зазначено «приватний підприємець».
Посилання представника Долинської об’єднаної державної податкової інспекції з приводу того, що позивачем не підтверджено факт використання придбаних запасних частин в господарській діяльності підприємця, зокрема, для технічного обслуговування придбаних ним транспортних засобів, а відповідно і включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених за них митним органам, суд не приймає до уваги, оскільки відповідачем дана обставина в акті перевірки не обгрунтована.
Крім того, в силу вимог ч.2 ст.71 КАС України представник відповідача в судовому засіданні зазначені обставини суду не довів.
Таким чином, з урахуванням наведеного суд приходить до висновку про те, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені митним органам, за придбані ним транспортні засоби і запчастини до них та, як наслідок, правомірно відніс сплачені суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, а тому податкові повідомлення-рішення № 0001331720/0, № 0001341720/0, № 0001351720/0 та № 0001361720/0 від 06.12.2010 року є протиправними та підлягають скасуванню.
За таких обставин позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.11, ч.2 ст.71, ст. 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в:
позов задовольнити повністю.
Податкові повідомлення-рішення № 0001331720/0, № 0001341720/0, № 0001351720/0 та № 0001361720/0 від 06.12.2010 року скасувати.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова в повному обсязі складена 28.01.2011 року.
Суддя Шумей М.В.