КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2011 № 44/209-б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
ГУ НБУ по м. Києву і Київській області: Коновал О.Б. - дов. б/н від 26.06.2009р.;
ПП „Маркос”: Нестеренко С.С. - дов. б/н від 15.01.2011р.;
прокуратури м. Києва: Карпенко Н.М. - посв. №17 від 18.01.2007р.;
ТОВ „Стайер”: не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ГУ Національного банку України по м. Києву і Київській області
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 01.06.2010
у справі № 44/209-б ( .....)
за позовом ТОВ "Стайєр"
до ТОВ "Стайєр"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010р. у справі №44/209-б було визнано кредиторами боржника: Фізичну особу–підприємця ОСОБА_1 на суму 230 066,86 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Стайєр” на суму 720 347,16 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю “НВО “Метиз” на суму 1 000 096,61 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю “Перспектива-К” на суму 1 728 324,44 грн., ОСОБА_2 на суму 3 940 000,00 грн., Подільську міжрайонну виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 288,00 грн., Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні на суму 127,20 грн. - всього на загальну суму 7 619 250,27 грн. Окрім того, вказаною Ухвалою суду було затверджено реєстр вимог кредиторів на суму 7 619 250,27 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2010р. по справі №44/209-б було затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2010р. по справі №44/209-б було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, а також ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю „Стайер”, як юридичну особу у зв’язку з банкрутством.
Не погоджуючись із вказаними Ухвалами суду, Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просило:
- Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2010р. у справі №44/209-б скасувати, постановити нове рішення, яким визнати Національний банк України кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю „Стайєр” та затвердити реєстр вимог кредиторів на суму 51 004 105,17 грн.;
- Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2010р. у справі №44/209-б скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції;
- Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2010р. у справі №44/209-б скасувати, передати справу на розгляд до суду першої інстанції, зобов’язати державного реєстратора Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи боржника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що оскаржувані Ухвали суду прийняті з порушенням норм процесуального права та з неповним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Окрім того, в тексті апеляційних скарг були викладені клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаних Ухвал суду.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011р. клопотання Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області про відновлення строку на апеляційне оскарження Ухвал Господарського суду міста Києва від 01.06.2010р., 29.06.2010р. та 02.08.2010р. у справі №44/209-б були задоволені.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011р. вищевказані апеляційні скарги були прийняті до провадження та призначені до розгляду в судовому засіданні на 26.01.2011р.
25.01.2011р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Прокуратури міста Києва надійшла заява про вступ у справу №44/209-б.
В судовому засіданні 26.01.2011р. представник Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області підтримав апеляційні скарги з викладених у них підстав, просив суд скарги задовольнити.
В судовому засіданні 26.01.2011р. представник прокуратури підтримав доводи апеляційних скарг та просив суд скарги задовольнити. Однак, представник прокуратури наголосив на тому він не підтримує вимоги Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області, викладені в апеляційній скарзі на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2010р., щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи боржника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
В судовому засіданні 26.01.2011р. представник Приватного підприємства „Маркос” подав відзив на апеляційні скарги, в якому заперечував проти апеляційних скарг, просив суд апеляційне провадження з перегляду Ухвал Господарського суду міста Києва від 01.06.2010р., 29.06.2010р. та 02.08.2010р. у справі №44/209-б припинити на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, як помилково порушене.
Представники інших кредиторів, боржника, арбітражний керуючий у судове засідання 26.01.2011р. не з’явились, будь-яких клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників учасників провадження у справі про банкрутство у удове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників провадження у справі про банкрутство про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний господарський суд визнав можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами без участі представників провадження у справі про банкрутство, які не з’явились в судові засідання.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, які з’явились у судове засідання, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Стайєр” звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство в порядку, передбаченому ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2010р. за вищевказаною заявою було порушено провадження у справі №44/209-б з урахуванням особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, передбачених ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Постановою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Стайєр” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Сухенко Н.Г.
28.05.2010р. до Господарського суду міста Києва від ліквідатора боржника Сухенко Н.Г. надійшло клопотання про затвердження реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайєр” та надано суду реєстр вимог кредиторів.
У судовому засіданні 01.06.2010р. Господарським судом міста Києва розглядався реєстр вимог кредиторів боржника.
Судом першої інстанції було встановлено, що заяви від кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, не надходили. Зважаючи на відсутність вимог кредиторів, відносно яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження реєстру вимог кредиторів боржника та закінчення попереднього засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010р. у справі №44/209-б було визнано кредиторами боржника: Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 на суму 230 066,86 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-промислова компанія “Стайєр” на суму 720 347,16 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю “НВО “Метиз” на суму 1 000 096,61 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю “Перспектива-К” на суму 1 728 324,44 грн., ОСОБА_2 на суму 3 940 000,00 грн., Подільську міжрайонну виконавчу дирекцію Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на суму 288,00 грн., Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні на суму 127,20 грн. - всього на загальну суму 7 619 250,27 грн. Окрім того, вказаною Ухвалою суду було затверджено реєстр вимог кредиторів на суму 7 619 250,27 грн.
17.06.2010р. ліквідатор боржника подав до суду протокол засідання комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайєр”, на якому прийнято рішення про укладення мирової угоди, та клопотання про затвердження мирової угоди.
Розглянувши в судовому засіданні 29.06.2010р. текст мирової угоди, перевіривши повноваження осіб, які її підписали, вислухавши думку представників боржника, кредиторів та інвестора, які підтримали раніше подане клопотання про затвердження мирової угоди, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що умови мирової угоди не порушують вимог чинного законодавства України, а тому вирішив затвердити мирову угоду, підписану ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайєр” Сухенко Н.Г., головою комітету кредиторів ОСОБА_2 та директором Приватного підприємства “Макрос” ОСОБА_3
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2010р. по справі №44/209-б було затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі.
08.07.2010р. до Господарського суду міста Києва надійшов звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайєр”.
У судовому засіданні 02.08.2010р. Господарським судом міста Києва розглядалися ліквідаційний баланс банкрута станом на 28.06.2010р. та звіт ліквідатора, з якого вбачалось, що вимоги кредиторів не задоволені у зв’язку з відсутністю активів банкрута, які підлягають включенню до ліквідаційної маси.
Оскільки погашення вимог кредиторів не відбулося, боржника визнано банкрутом, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс представлені суду, виконані всі необхідні дії на стадії ліквідації банкрута, передбачені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність всіх підстав для ліквідації банкрута – Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайєр”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2010р. по справі №44/209-б було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю „Стайер”, як юридичну особу у зв’язку з банкрутством, та припинено провадження у справі. Окрім того, зобов’язано: Київське міське управління статистики - виключити банкрута з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва - зняти банкрута з податкового обліку; Державного реєстратора Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації - провести державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайєр”, як юридичної особи, та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайєр” як юридичної особи не пізніше наступного робочого дня з дати надходження ухвали; обслуговуючий банк боржника - закрити рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайєр”.
Апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом при винесенні вищевказаних Ухвал від 01.06.2010р., 29.06.2010р. та 02.08.2010р. було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, з наступних підстав.
Відносно Ухвали Господарського суду міста Києва від 01.06.2010р.:
Як вбачається з Постанови про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „Стаєр” банкрутом від 06.04.2010р., зокрема, пункту 6 її резолютивної частини, ліквідатора боржника Сухенко Н.Г. зобов’язано письмово повідомити про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Стаєр” усіх відомих йому кредиторів боржника, які в місячний термін з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута (том справи – 1, аркуші справи – 75-76).
На підтвердження виконання вищевказаних вимог суду ліквідатор подав суду клопотання б/н від 27.05.2010р. про залучення до матеріалів справи доказів публікації оголошення (копії сторінки 100 Бюлетня державної реєстрації №146(6) від 24.03.2010р.) та доказів направлення листа на адресу Національного банку України (копії опису вкладення та фіскального чеку) (том справи – 1, аркуші справи – 239-241).
Однак, примірник листа, який був направлений на адресу Національного банку України в матеріалах справи відсутній. Окрім того, з доданого до апеляційної скарги на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2010р. у справі №44/209-б Акту від 12.05.2010р., складеного завідувачем сектору приймання, відправлення та доставки документів відділу роботи з документами управління організації діловодства Секретаріату Правління Національного банку України Шерстюк І.В. в присутності провідного спеціаліста Ладоненко Л.В., вбачається, що під час розкриття цінного конверту (штрихкодова позначка 0740006198574), який надійшов від гр. Сухенко Н.Г., виявлено вітальну листівку без тексту і підпису, а також бланк опису вкладень у цінний лист.
При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що штрихкодова позначка на опису вкладення, який було надано суду ліквідатором Сухенко Н.Г. (том справи – 1, аркуш справи – 241), є тотожною тій, яка була нанесена на конверті, отриманому Національним банком України. Опис вкладення у конверт також є тотожним тому, який було надано місцевому господарському суду ліквідатором.
З вищенаведеного вбачається, що Національний банк України не був повідомлений ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „Стайєр” про визнання останнього банкрутом і тому був позбавлений можливості звернутись до ліквідатора із заявою з вимогами до банкрута у встановлений строк.
Наявні у справі докази свідчать про обізнаність ліквідатора про існування іпотечного договору від 16.03.2009р., укладеного між Національним банком України, як іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Стайєр”, як майновим поручителем за Акціонерний комерційний банк „Східно-Європейський банк”, тобто іпотекодавцем, згідно з умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Стайєр” в забезпечення виконання Акціонерним комерційним банком „Східно-Європейський банк” зобов’язань за кредитним договором №08/09/10 від 16.03.2009р. надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, балансова вартість якого станом на 13.03.2009р. становила 4 953 120,00 грн., а за оцінкою сторін названого іпотечного договору предмет іпотеки становить 93 772 718,00 грн. (розділ 5 іпотечного договору).
Тобто, фактично Національний банк України є заставодержателем по відношенню до боржника – Товариства з обмеженою відповідальністю „Стаєр”.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2010р. про порушення провадження у справі про банкрутство №44/209-б було введено процедуру розпорядження майном боржника (п.5 резолютивної частини ухвали – том справи – 1, аркуш справи – 4).
В п.10 ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розпорядником майна є фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч.6 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
В матеріалах справи наявні довідка Товариства з обмеженою відповідальністю „Стайєр” (том справи – 1, аркуш справи – 28), в якій повідомлялось про наявність у товариства заставленого майна за договором іпотеки від 16.03.2009р., та лист від 21.01.2010р., згідно з якими директор Товариства з обмеженою відповідальністю „Стайєр” був обізнаний як з фактом наявності заставленого майна і розміром вимог Національного банку України, так і з порушенням процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку „Східно-Європейський банк”, за виконання зобов’язань якого поручилось Товариство з обмеженою відповідальністю „Стайєр” перед Національним банком України по іпотечному договору від 16.03.2009р.
У відповідності до довідки (розрахунку заборгованості) борг Акціонерного комерційного банку „Східно-Європейський банк” перед Національним банком України за кредитним договором №08/09/10 від 16.03.2010р. складає 43 384 854,90 грн. Однак, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю „Стайєр” не визнав Національний банк України кредитором товариства та не включив його вимоги до реєстру вимог кредиторів. Місцевим господарським судом вищевикладені обставини також не були враховані під час прийняття оскаржуваної ухвали від 01.06.2010р. та затвердження реєстру кредиторів.
Зважаючи на вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, відносно повідомлення ліквідатором відомих йому кредиторів про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „Стайєр” банкрутом та встановлення повного обсягу кредиторських вимог до боржника. Оскільки ліквідатор у встановленому порядку не повідомив Національний банк України, як кредитора, вимоги якого забезпечені заставою, останній був позбавлений можливості звернутись з вимогами до боржника і вимоги Національного банку України залишились поза увагою суду першої інстанції під час розгляду та затвердження реєстру вимог кредиторів, тобто, реєстр вимог кредиторів, затверджений судом, є неповним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що Ухвала Господарського суду міста Києва від 01.06.2010р. по справі №44/209-б підлягає скасуванню.
Відносно Ухвали Господарського суду міста Києва від 29.06.2010р.:
В червні 2010 року ліквідатор боржника звернувся до Господарського суду міста Києва з клопотанням про затвердження мирової угоди, надавши суду протокол засідання комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайєр”, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди.
За результатами розгляду у судовому засіданні 29.06.2010р. мирової угоди, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що її умови не порушують вимог чинного законодавства України, а тому вирішив затвердити мирову угоду.
В ст. 35 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вказано, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.
В ч.1 ст. 36 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 31 цього Закону.
Як уже зазначалось вище, вимоги Національного банку України, забезпечені заставою, не були розглянуті судом під час затвердження реєстру вимог кредиторів внаслідок того, що ліквідатор боржника не повідомив Національний банк України про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю „Стайєр” банкрутом, фактично позбавивши його можливості звернутись із вимогами до боржника у встановленому порядку та строки.
З огляду на те, що Національний банк України не був залучений до участі у даній справі, його вимоги не були враховані під час затвердження реєстру вимог кредиторів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайєр” та Національний банк України не надавав письмової згоди на укладення мирової угоди, затвердженої місцевим господарським судом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в даному випадку має місце порушення порядку укладення мирової угоди, передбаченого Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки, затверджуючи мирову угоду по справі №44/209-б, місцевий господарський суд належним чином не дослідив істотні умови мирової угоди, не з'ясував, чи відповідає мирова угода нормам чинного законодавства, та чи не порушує укладена мирова угода прав та законних інтересів сторін.
Таким чином, висновок Господарського суду міста Києва про відповідність умов мирової угоди вимогам чинного законодавства є передчасним і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим Ухвала місцевого господарського суду від 29.06.2010р. підлягає скасуванню.
Відносно Ухвали Господарського суду міста Києва від 02.08.2010р.:
Після затвердження мирової угоди (ухвала суду від 29.06.2010р.) ліквідатор боржника подав місцевому господарському суду в липні 2010 року свій звіт та ліквідаційний баланс, і повідомив суд про те, що вимоги кредиторів не задоволені у зв’язку з відсутністю активів банкрута, які підлягають включенню до ліквідаційної маси.
Господарський суд міста Києва, розглянувши ліквідаційний баланс банкрута станом на 28.06.2010р. та звіт ліквідатора, в своїй Ухвалі від 02.08.2010р. наголосив на тому, що оскільки погашення вимог кредиторів не відбулося, боржника визнано банкрутом, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс представлені суду, виконані всі необхідні дії на стадії ліквідації банкрута, передбачені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тому наявні всіх підстави для ліквідації банкрута – Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайєр” і припинення провадження у справі.
Насамперед, апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що своєю попередньою ухвалою від 29.06.2010р. Господарський суд міста Києва вже припинив провадження у справі №44/209-б у зв’язку із затвердженням мирової угоди.
В оскаржуваній Ухвалі від 02.08.2010р. місцевий господарський суд наголошує на тому, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника розглядаються у судовому засіданні, натомість в матеріалах справи відсутні будь-які ухвали Господарського суду міста Києва, з яких би вбачалось поновлення провадження у справі та/або призначення судового засідання у зв’язку з поданням ліквідатором звіту, ліквідаційний балансу і повідомлення суду про неможливість виконання мирової угоди, затвердженої попередньою ухвалою суду від 29.06.2010р.
Тобто, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушив принцип гласності розгляду справ у судах, встановлений ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не повідомив учасників провадження у справі про банкрутство про дату судового засідання та не з’ясував ані обставин, пов’язаних з виконанням мирової угоди, ані думки з цього приводу інших учасників провадження у справі про банкрутство, окрім ліквідатора. До того ж, вдруге припиняючи провадження у справі судом першої інстанції взагалі не розглянуто питання щодо мирової угоди, затвердженої ухвалою від 29.06.2010р., яка на час винесення оскаржуваної ухвали від 02.08.2010р., та на час подання апеляційних скарг Національним банком України є чинною.
Висновок Господарського суду міста Києва про виконання усіх необхідних дій на стадії ліквідації банкрута не відповідає обставинам справи, про які вже зазначалось вище, зокрема, щодо належного повідомлення ліквідатором боржника всіх відомих йому кредиторів, в т.ч. Національний банк України.
Під час процедури розпорядження майном боржника, затвердження реєстру вимог кредиторів, не були враховані вимоги Національного банку України, забезпечені заставою, що свідчить про передчасне затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про проведення всіх необхідних дій при ліквідації банкрута та наявність підстав для ліквідації банкрута не відповідає фактичним обставинам справи.
Під час судового розгляду апеляційному господарському суду був наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, згідно з яким до Державного реєстру внесено запис про припинення Товариства з обмеженою відповідальністю „Стаєр” як юридичної особи.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців врегульовані Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.
Виходячи з аналізу норм Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, внесення до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та відповідно припинення юридичної особи не тягне за собою незворотні правові наслідки (аналогічна позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України №14/46 від 06.09.2006р., №2-31/145.1-2009 від 17.06.2009р., №41/225 від 07.06.2006р.).
Згідно з ч.1 ст. 41 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” підставою для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є постановлення судом рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи.
З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність відміни державної реєстрації припинення юридичної особи та направлення справи на розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено неповне з’ясування та дослідження місцевим господарським судом обставин, які мають суттєве значення для справи, а також невірне застосування норм процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційних скаргах Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області, підтвердились під час розгляду справи.
Однак вимоги, викладені в апеляційній скарзі на Ухвалу Господарського суду міста Києва №44/209-б від 01.06.2010р., про визнання Національного банку України кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю „Стайєр” та затвердження реєстру вимог кредиторів на суму 51 004 105,17 грн. не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до положень ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду. Тобто, питання про включення вимог до реєстру кредиторів боржника та затвердження цього реєстру буде вирішуватись судом першої інстанції під час розгляду справи.
Таким чином, апеляційна скарга на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2010р. у справі №44/209-б підлягає частковому задоволенню, апеляційні скарги на Ухвали Господарського суду міста Києва у справі №44/209-б від 29.06.2010р. та від 02.08.2010р. задовольняються судом повністю.
Ухвали місцевого господарського суду у справі №44/209-б від 01.06.2010р., від 29.06.2010р. та від 02.08.2010р. підлягають скасуванню, а справа – направленню на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Враховуючи викладене, керуючись Законами України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, ст. ст. 32-34, 49, 75, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2010р. у справі №44/209-б задовольнити частково.
2. Апеляційні скарги Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області на Ухвали Господарського суду міста Києва у справі №44/209-б від 29.06.2010р. та від 02.08.2010р. задовольнити повністю.
3. Ухвали Господарського суду міста Києва у справі №44/209-б від 01.06.2010р., 29.06.2010р. та 02.08.2010р. скасувати. Справу №44/209-б направити на розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. У відповідності до ст. 41 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” зобов’язати Державного реєстратора Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про відміну державної реєстрації припинення Товариства з обмеженою відповідальністю “Стайєр” (04107, Україна, м. Київ, вул. Татарська, 32; код ЄДРПОУ 31172213) як юридичної особи.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
6. Копію постанови направити учасникам провадження у справі про банкрутство та Державному реєстратору Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації.
Головуючий суддя
Судді
01.02.11 (відправлено)