КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2011 № 23/517 (14/382)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Жлобін В.М., Монько О.С.,
від відповідача : Лизуненко С.О.,
від третьої особи: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Санаторій „Аквадар”
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.11.2010
у справі № 23/517 (14/382) ( .....)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Санаторій „Аквадар”
до Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство „Санаторій Аквадар” (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” (відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №2789 від 14.04.2010, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (третя особа) про звернення стягнення на майновий комплекс, що знаходиться у селищі міського типу Маньківка Маньківського району Черкаської області.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2010 у справі № 23/517(14/382) у задоволенні позивних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду від 02.11.2010 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Підставами для скасування рішення апелянт вважає порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 23.12.2010.
У зв’язку з неявкою в судове засідання 23.12.2010 представника відповідача, ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 25.01.2011.
Третя особа в засідання суду не з’явилася, проте нею через відділ документального забезпечення були подані письмові пояснення, відповідно до яких приватний нотаріус просив розглядати справу без його участі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу – задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2010 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №10-0604/250К про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії.
04.07.2006 року, в забезпечення виконання позивачем зобов’язань за кредитним договором №10-0604/250К, між сторонами у справі укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 4905, відповідно до п. 2.1 якого позивач надав в іпотеку єдиний майновий комплекс ВАТ „Санаторій „Аквадаг”, що складається з артезіанської свердловини, іншого нерухомого майна та основних засобів, які визначені додатком №1 до договору іпотеки. Майно, визначене сторонами предметом застави, знаходиться за адресою: Черкаська область, Маньківський район, селище міського типу Маньківка, вулиця Лісова, 1.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач у встановлені кредитним договором №10-0604/250К від 27.06.2006 року порядок та строки не виконав свої зобов’язання в частині своєчасної та у повному обсязі сплати процентів за користування кредитними коштами та часткового повернення суми кредиту.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем направлялися позивачу лист-вимога №355/100-08-02, лист-вимога №356/100-08-02, лист-вимога №488/100-08-02 та №489/100-08-02 про погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, які отримані позивачем 15.02.2010 року. Станом на 01.02.2010 року сума простроченого боргу склала 191563,58 доларів США та 264614,10 гривень.
Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповіді на зазначені листи-вимоги чи інші документи на спростування розрахованої відповідачем суми простроченої заборгованості в цілому або частково.
14.04.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 2789 про звернення стягнення на майновий комплекс, що знаходиться за адресою Черкаська обл., Маньківський район, смт. Маньківка.
В обґрунтування позовної вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №2789 від 14.04.2010, позивач посилається на те, що на момент вчинення відповідної нотаріальної дії існував спір щодо умов виконання позивачем умов кредитного договору.
Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може погодитися з вищенаведеними доводами позивача, беручи до уваги наступне.
Згідно зі статтею 20 Закону України „Про заставу” та статті 33 Закону України „Про іпотеку”, реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, проводиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 87 Закону України “Про нотаріат” передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України “Про нотаріат”).
Статтею 89 Закону України “Про нотаріат” встановлено, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Пунктом 283 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 (далі –Інструкція), передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та умов іпотечного договору здійснюється нотаріусами після спливу 30 днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказана норма не передбачає обов’язку нотаріуса особисто надіслати боржнику письмову вимогу про усунення порушення. Вимогу про усунення порушення було надіслано відповідачем у визначений Інструкцією термін, а відсутність відповіді позивача на отриману ним вимогу не може вважатись доказом наявності спору чи доказом того, що він не погоджується з отриманим ним розрахунком боргу.
Враховуючи наведені норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що у заяві про вчинення виконавчого напису зазначено всі необхідні дані, передбачені Інструкцією, а виконавчий напис від 14.04.2010 №2789 містить всі необхідні дані, передбачені статтею 89 Закону України “Про нотаріат”.
Крім того, слід зазначити, що колегія суддів не може погодитися з посиланням позивача на розбіжності між сумами боргу, визначеними відповідачем у заявлених ним вимогах від 09.02.2010 року та розміром боргу, який наданий для вчинення виконавчого напису станом на 30.03.2010 року, оскільки така різниця склалась у результаті невиконання позивачем своїх господарських зобов’язань за кредитним договором та нарахуванням відповідачем, відповідно до умов цього договору, штрафних санкцій за період між складанням вимоги та вчинення виконавчого напису.
Перевіривши та дослідивши матеріали справи, апеляційна інстанція дійшла висновку про недоведеність матеріалами справи наявності умов, за яких є підстави для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №2789 від 14.04.2010.
Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства „Санаторій „Аквадар” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2010.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Санаторій „Аквадар” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2010 – без змін.
Матеріали справи № 23/517(14/382) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді