Справа № 583/3016/20

2/583/41/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       14 грудня 2021 року                                        м. Охтирка Сумської області

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді                                                        Сидоренка Р.В.,

за участю секретаря                                                        Шаміладзе В.В.,

позивачки                                                                 ОСОБА_1 ,

її представника                                                         ОСОБА_2 ,

відповідача                                                                 ОСОБА_3 ,

представника відповідача                                                 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в м. Охтирці цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_3  про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою -

встановив:

18.08.2020 року до суду звернулась ОСОБА_5 із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Вимоги мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,2489 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 112588 від 24.06.2011. Дана земельна ділянка є сформованою, вона має кадастровий номер 5920386900:01:002:4116, певну конфігурацію, точки її координат внесено до державного земельного кадастру. Крім того, згідно даного договору дарування їй передано у власність житловий будинок житловою площею 67,9 м2, загальною площею 119,9 м2, зазначений під літ. Аа, та побутові споруди: сарай - л.кухня Б, гараж В, убиральня Г, с-прибудова б, погріб п.г., огорожа № 1, 2, за цією ж адресою. Власником сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5920386900:01:001:0996, є відповідачка ОСОБА_3 . На цій ділянці також знаходиться житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. В цьому будинку фактично проживають батьки відповідачки. Сама ОСОБА_3 зареєстрована за цією адресою, а фактично проживає у АДРЕСА_3 . На даний час відповідачкою самовільно побудована на належній їй земельній ділянці площею 0,2489 га кадастровий номер 5920386900:01:002:4116 з боку її домоволодіння капітальна споруда бетонного стрічкового фундаменту з цокольною частиною під огорожу, та являє собою повздовжню капітальну забудову довжиною 24 метри, яка влаштована на території її домоволодіння. Цей фундамент побудовано на відстані 0,7 метрів від стіни її будинку. Фундамент має ширину близько 30 см. та висоту над землею близько 40 см. Відразу за фундаментом відповідно посаджені кущі винограду, який розрісся і на її будинок. Кам`яний фундамент розміщений на її приватній території без дозволу, у їхню відсутність (не проживали). Вони ані дарували, ані відчужували цю частину землі. Самовільно влаштований фундамент не дозволяє їй загородити до кінця свою ділянку з четвертої сторони в її законних межах, отримати безперешкодний доступ до свого будинку і, в тому числі, для продовження утеплення будинку, яке розпочате 5 років тому. В результаті вона обмежена в користуванні частиною свого домоволодіння та своєю земельною ділянкою, їй заважає як фундамент, так і виноград. Конфігурація належної їй земельної ділянки має таку форму, що з боку домоволодіння відповідачки вона має пряму лінію довжиною 119,72 метри. Це підтверджується і державним актом на землю, і витягом з державного земельного кадастру, і технічним паспортом на домоволодіння. Згідно правовстановлюючих документів ця лінія не є паралельною стіні її будинку. Від кутка будинку з боку АДРЕСА_2 до межі повинно бути 1,40 метрів. Від іншого кутка будинку з боку городу повинно бути 2,35 метрів. Довжина стіни будинку відповідно до технічного паспорту становить 17,93 м. (ці дані підтверджуються генеральним планом земельної ділянки М 1:500 АДРЕСА_1 ). Проте, відповідачка самовільно влаштувала фундамент паралельно стіні її будинку на відстані 0,7 метрів без згоди. В результаті частина належної їй земельної ділянки знаходиться в користуванні відповідачки під її фундаментом та за ним. По межі між земельними ділянками на огороді знаходяться металеві стовпи, до яких приєднана металева сітка. В цій частині межі між ними спору немає. 03 січня 2020 року спеціалістами Охтирського міськрайонного виробничого відділу Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» проведені польові топографо-геодезичні роботи, в результаті яких встановлено координати поворотних точок земельної ділянки ( АДРЕСА_1 ). За роз`ясненнями спеціалістів даної установи фундамент розміщено на її земельній ділянці, оскільки він знаходиться на відстані 0,7 м., а повинен знаходитися на відстані 1,40 м. та 2,35 м. від стіни її будинку. 31 січня 2020 року вона направила на адресу реєстрації відповідачки ( АДРЕСА_2 ) та на адресу її фактичного проживання ( АДРЕСА_3 ) вимогу про знесення самочинно побудованої споруди (в порядку досудового врегулювання спору), в якій вимагала власними силами або за власний рахунок знести фундамент та привести належну їй земельну ділянку в стан придатний для використання. Однак, ці листи відповідачка не захотіла отримувати і вони їй повернулися з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Крім цього, вона неодноразово у розмові із ОСОБА_3 вимагала від неї прибрати фундамент, пересадити виноград і звільнити земельну ділянку, але та відмовлялася.

Посилаючись на відсутність доступу до належної їй частини земельної ділянки з урахуванням уточнених вимог позивач просила усунути їй ОСОБА_1 перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою площею 0,2489 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:4116 розташованою по АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 знести за свій рахунок бетонний стрічковий фундамент із цокольною частиною під огорожу, яка являє собою поздовжню капітальну забудову довжиною 22,82 метри, шириною з вул. В.Симона 0,38 метрів та звужується до іншого краю до 0,30 метрів, побудований нею з боку домоволодіння АДРЕСА_2 , та перенести 25 кущів винограду на відстань не менше 1,0 метру від межі земельної ділянки площею 0,2489 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:4116 розташованої по АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31.08.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження з повідомленням та викликом сторін.

Ухвалою суду від 18.09.2020 було закрите підготовче провадження і справу призначено до розгляду по суті.

28.09.2020 року від представника відповідача – адвоката Діброви К.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні вимог пославшись на те, що позивач набула у власність свій будинок пізніше ніж вона. Раніше спору з приводу користування земельною ділянкою не було. Межа була узгоджена між нею та стороною позивача. У період будівництва фундаменту під паркан також ніхто ніяких заперечень не висловлював. Про наявність паркану позивач знала з 2004 року та не заперечувала проти цього. Тому позивачем пропущений строк позовної давності. Вважає, що стрічковий фундамент перебуває на належній їй частині земельної ділянки. (а.с. 47-49)

Позивачка та її представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному обсязі з наведених в позовній заяві мотивів, просили їх задовольнити.

Відповідач та її представник позов не визнали та зазначили, що фундамент заливався у 2005 році по фактично встановленій межі, що була погоджена на той час між сусідами. З боку позивача із цього приводу не було будь-яких претензій аж до 2018 року. Вказану межу огороджували самі позивачі. Виноград ними постійно доглядається і підрізається. Взагалі висаджено більше 25 кущів аніж про це зазначено у висновку експерта. Експертиза проведена неповно та однобічно. Так проміри від будинку до межі робились по утепленому будинку, не брались до уваги доводи сторони відповідача. Не враховані розбіжності у розмірах земельної ділянки позивача згідно державних актів від 2003 та 2011 року.

Свідок ОСОБА_6 (матір відповідачки) пояснила, що вони у вказаному будинку мешкають із 2003 року. Чоловік домовився про будівництво огорожі по червоній лінії будинку та із батьком позивачки узгодив межу по якій залив фундамент під будівництво огорожі на межі між будинками. При будівництві враховували наявність забитих стороною металевих стовпів по межі. Батько позивачка говорив, що стовпи забиті на належній відстані від будинку. Насправді належна їм ділянка була зменшена на 30 см. Конфлікти з приводу межі розпочались у 2018 р., сусіди почали пересувати межу без дозволу її доньки.

Допитаний як свідок начальник виробничого відділу Центр ДЗК у м. Охтирці ОСОБА_7 пояснив, що до нього зверталась відповідач ОСОБА_3 з приводу питання встановлення меж земельної ділянки в натурі. Було встановлено, що земельна ділянка була розроблена по системі координат 1963 року. Під час приватизації ця вулиця знаходилась на території сільської ради, тому із земельними ділянками, що на території міста вона знаходилась у різних площинах. На місці було зафіксоване фактичне розташування земельних ділянок. Також виїжджав на місце за заявою позивача. Було встановлено, що межа між земельними ділянками сторін не була прямою, як про це зазначено у державних актах. Між державними актами відповідача за 2003 р. та 2011 р. є розбіжності у конфігурації в межах похибки, але не у загальній площі.

Допитаний як свідок провідний інспектор виробничого відділу Центр ДЗК у м. Охтирці ОСОБА_8 пояснив, що приймав участь разом із експертом у дослідженні земельних ділянок, робив відповідні обміри. …..

Суд, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини:

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно вимог ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2489 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 112588 від 24.06.2011. Дана земельна ділянка є сформованою, вона має кадастровий номер 5920386900:01:002:4116, певну конфігурацію, точки її координат внесено до державного земельного кадастру. (а.с. 8, 9, 14)

Згідно даного договору дарування від 03.09.2009 року ОСОБА_1 передано у власність житловий будинок житловою площею 67,9 м2, загальною площею 119,9 м2, зазначений під літ. Аа, та побутові споруди: сарай-л, кухня Б, гараж В, убиральня Г, с-прибудова б, погріб п.г., огорожа № 1,2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 20)

Власником сусідньої земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5920386900:01:001:0996, та житлового будинку з надвірними спорудами є відповідачка ОСОБА_3 , що підтверджується договором дарування земельної ділянки від 22.08.2003 року, державним актом про право власності на земельну ділянку СМ №044195 від 18.05.2005 року, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (реєстрація проведена 14.03.2005 р.)

03 січня 2020 року спеціалістами Охтирського міськрайонного виробничого відділу Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» проведені польові топографо-геодезичні роботи, в результаті яких встановлено координати поворотних точок земельної ділянки ( АДРЕСА_1 ). За роз`ясненнями спеціалістів даної установи фундамент розміщено на її земельній ділянці, оскільки він знаходиться на відстані 0,7 м., а повинен знаходитися на відстані 1,40 м. та 2,35 м. від стіни її будинку. (а.с. 16)

31 січня 2020 року позивач направила на адресу реєстрації відповідачки ( АДРЕСА_2 ) та на адресу її фактичного проживання ( АДРЕСА_3 ) вимогу про знесення самочинно побудованої споруди (в порядку досудового врегулювання спору), в якій вимагала власними силами або за власний рахунок знести фундамент та привести належну їй земельну ділянку в стан, придатний для використання. Однак, ці листи відповідачка не захотіла отримувати і вони їй повернулися з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». (а.с. 17-19).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № СЕ-19/119-21/2052-ЗТ від 14.06.2021 року фактичне розташування бетонного стрічкового фундаменту з цокольною частиною під огорожу, яка являє собою поздовжню капітальну забудову на межі земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , не відповідає межі земельних ділянок АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5920386900:01:002:4116 та АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 5920386900:01:001:0996, яка вказана у правовстановлюючих документах зазначених земельних ділянок. Фундамент під огорожу розміщений в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 5920386900:01:002:4116) на відстані 0,77 м. - 0,78 м. від житлового будинку АДРЕСА_1 . Таке розташування фундаменту під огорожу не відповідає вимогам Земельного кодексу України ст. ст. 103, 105, 106, 108, 109; п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019, п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011. За результатами проведеного дослідження встановлено, що більшість кущів винограду, координати яких визначені при проведенні топографо - геодезичних робіт, розташовані в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5920386900:01:002:4116 згідно правовстановлюючих документів по АДРЕСА_1 . Відстані від кущів винограду, які розташовані в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 , до межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 згідно правовстановлюючих документів, становлять: 0,17 м, 0,13 м, 0,03 м, 0,32 м, 0,39 м, 0,09 м, 0,33 м, 0,30 м, 0,55 м, 0,06 м, 0,91 м, 0,07 м, 0,65 м, 1,16 м, 0,36 м, 1,00 м. Відстані від кущів винограду, які висаджені в межах земельної ділянки АДРЕСА_2 , до межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 згідно правовстановлюючих документів, становлять: 0,51 м, 0,64 м, 0,18 м, 0,02 м, 0,93 м, 0,38 м, 0,12 м, 0,44 м, 0,06 м. (а.с. 122-139)

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

За приписами ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно вимог ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками . Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За приписами ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням.

В ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки – це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно вимог п. б ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

За приписами ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки належними та допустимими доказами, у тому числі листом Охтирського міськрайонного виробничого відділу Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», якими були проведені польові топографо-геодезичні роботи на вказаних земельних ділянках та дослідною частиною висновку судової земельно-технічної експертизи № СЕ-19/119-21/2052-ЗТ від 14.06.2021 року (додатки до вказаного висновку), підтверджено, що частина земельної ділянки, яка на праві власності належить ОСОБА_1 самовільно зайнята відповідачем ОСОБА_3 шляхом влаштування на ній фундаменту та насаджень винограду. Таким чином, права ОСОБА_1 підлягають захисту в зазначений нею в позові спосіб.

Як на доказ законності використання земельної ділянки та правильності фактичної межі відповідач посилається на лист Охтирського міськрайонного відділу Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 06.08.2019 р. (а.с. 177 т. 1) за змістом якого за зверненням відповідача ОСОБА_3 вказаним підприємством були виконані роботи по кадастровому зніманню за адресою: АДРЕСА_2 . Межі земельної ділянки кадастровий номер 5920386900:01:001:0996 збігаються (відповідно до державного акту СМ №044195) від Б до В – цегляний паркан, від Б до А – бетонний цоколь (підготовлений для встановлення паркану далі по прямій лінії до огорожі із металевої сітки, далі умовна межа – окопка. Від А до Г - умовна межа – окопка. Від Г до В – умовна межа (окопка), далі по існуючому паркану.

Проте суд не може взяти до уваги вказану інформацію оскільки вона повністю спростовується як листом вказаного підприємства на адресу позивача (а.с. 16 т. 1) за змістом якого в результаті обмірів встановлені розбіжності між фактичним положенням поворотних точок за адресою:  АДРЕСА_2 ,із тим, що зазначено у відповідній документації на 2010 рік так і висновком вищезазначеної експертизи.

Також у судовому засіданні начальник виробничого відділу Центр ДЗК у м. Охтирці Череда М.І. пояснив, що той висновок був зроблений після опрацювання не повного об`єму інформації.

Доводи сторони відповідача про невідповідність конфігурації та меж земельної ділянки, яка належить позивачу,попередній конфігурації і межам, які були зазначені у старому державному акті, як на підставу невірних висновків експерта на думку суду не заслуговують на увагу. Так, наявний у відповідача державний акт про право власності на земельну ділянку із встановленими у ньому конфігурацією та межами є чинним, будь-яка із сторін його не оскаржувала. Саме ці дані правомірно були взяті експертом для проведення експертного дослідження.

Суд також не може взяти до уваги пояснення відповідача та покази свідка про те, що між попередніми власниками (користувачами) земельних ділянок мала місце домовленість про визначення межі у даній конфігурації. Будь-яких письмових документів із цього приводу суду не надано. Технічна документація у відповідність до домовленостей, якщо такі мали місце, не приведена.

Також суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що сторони не є належними. Так, із досліджених доказів судом встановлено, що саме на земельній ділянці позивача розміщений фундамент під огорожу та частина садових насаджень, тому остання правомірно скористалась своїм правом звернення до суду за захистом права володіння та користування своєю власністю. Відповідач хоча і не споруджувала фундамент, проте це робив її батько, який на той час мешкав у належному їй будинку та з її згоди користувався ним, тому остання як власник суміжної земельної ділянки є належним відповідачем.

Інші доводи сторони відповідача, як-то не правильне проведення промірів під час огляду експертом земельної ділянки, неврахування товщини стіни будинку, не заслуговують на увагу, оскільки будь-якими належними та допустимими доказами не підтверджені. Інших доказів сторона відповідача не надала, із клопотанням про призначення та проведення повторної чи додаткової експертизи не зверталась, розміри та конфігурації меж суміжних земельних ділянок як у даному процесі так і шляхом звернення до суду із окремими позовними вимогами, не оспорювала. З огляду на викладене і сам висновок земельно-технічної експертизи не можна вважати недопустимим доказом, як про це клопочеться сторона відповідача.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що позивачкою доведено наявність порушення її права на користування земельною ділянко, які обумовлені діями відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Клопотання сторони відповідача про застосування позовної давності (а.с. 210 т. 1) до даних правовідносин задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

Позов власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України) є негаторним.

Позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов`язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, доки існує саме правопорушення.

Особа, яка є власником майна, не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та/або розпорядження цим майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 січня 2016 року у справі № 6-2913цс15, та відповідно вказала на те, що негаторний позов може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання відповідного правопорушення.

Відповідно до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Оскільки вимоги сторін задоволенню не підлягають, то судові витрати пов`язані із сплатою судового збору слід залишити за ними без відшкодування.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові – на позивача.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому суд зазначає про відсутність обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У судовому засіданні інтереси позивача представляв адвокат Абрамович О.В., що підтверджується ордером ПТ №208474, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю. згідно договору про надання правової допомоги від 15.07.2020 р. (а.с. 27, 28) Згідно квитанції №33 від 28.07.2021 р. відповідачем останньому було сплачено 6300 грн. (а.с. 158 т. 1) та згідно квитанції №57 від 13.12.2021 – 5400 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що адвокат проводив роботу по підготовці матеріалів до суду, складанню позовної заяви, уточненої позовної заяви, та, в подальшому, клопотань, збиранню доказів шляхом отримання в проектній організації обмінних файлів, приймав участь в судових засіданнях. Знайомився із матеріалами справи. Приймав участь у судових засіданнях.

Частиною 4 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи зазначене, виходячи з обсягу виконаної представником відповідача правової допомоги по справі, її характеру, а також того, що відповідачем понесені витрати у зв`язку із оплатою допомоги адвоката, яким фактично надавалась така допомога, суд вважає необхідним стягнути із компенсацію витрат позивача на професійну правничу допомогу частково в сумі 9000 грн.

Крім того позивачем були понесені судові витрати на проведення земельно - технічної експертизи СЕ-19/119-21/2052-ЗТ від 14.06.2021 р. згідно квитанції №3 від 05.03.2021 р. у сумі 3530,60 грн., 35,30 грн. оплачених банківських послуг за переказ коштів за судову експертизу, 3000 грн. оплати топографо-геодезичних та картографічних робіт (квитанція №13 від 22.03.2021) Зазначені суми витрат також підлягають стягненню із відповідача на користь позивача, оскільки зазначені докази, серед інших, були покладені в основу рішення, що стало підставою для задоволення вимог позивача, а суми сплачених банківських послуг були необхідними для проведення оплати експертизи та дослідження.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору з відповідача на користь держави має бути стягнута сума судового збору, яка на момент подання до суду позовної заяви становила 840 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11-13, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 267-268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою площею 0,2489 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:4116 розташованою по АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знести за свій рахунок бетонний стрічковий фундамент з цокольною частиною під огорожу, яка являє собою поздовжню капітальну забудову довжиною 22,82 метри, шириною з вул. В.Симона 0,38 метрів та звужується до іншого краю до 0,30 метрів, побудований нею з боку домоволодіння АДРЕСА_2 , та перенести 25 кущів винограду на відстань не менше 1,0 метру від межі земельної ділянки площею 0,2489 га, кадастровий номер 5920386900:01:002:4116 розташованої по АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати в розмірі 15565 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 90 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь держави витрати пов`язані із сплатою судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Охтирського міськрайонного суду                        Р.В.Сидоренко