КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2011 № 10/221-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін
від позивача: повідомлений належним чином, але не з’явився;
від відповідача: Сипливий І.О., директор;
Сердюк Б.В., представник, довіреність № 19/09 від 19.09.2009;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства „Телмонт-СІО”
на рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2010
у справі № 10/221-10 ( )
за позовом Броварської міської ради Київської області;
до Приватного виробничо-комерційного підприємства „Телмонт-СІО”;
про стягнення 45180,75 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Київської області від 10.12.2010 у справі № 10/221-10 задоволено частково позов Броварської міської ради Київської області до Приватного виробничо-комерційного підприємства „Телмонт-СІО” про стягнення 45 180,75 грн. суд стягнув з відповідача на користь позивача 26 828,60 грн. пені, 11 368,62 грн. інфляційних втрат, 381,97 грн. державного мита, 199,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Приватне виробничо-комерційне підприємство „Телмонт-СІО” (далі – ПВКП „Телмонт-СІО”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, скаржник посилається, що право на стягнення з відповідача суми пені виникло у позивача з 28.10.2009, а з позовом останній звернувся 13.10.2009, тобто з пропуском річного строку позовної давності для вимоги про стягнення пені без клопотання про поновлення цього строку.
Також скаржник зазначає, що судом не враховано, що до моменту подачі позову позивач у відповідності до ст. 625 ЦК України не пред’являв жодних вимог щодо сплати штрафних санкцій із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки.
Крім того, судом не досліджено тієї обставини, що відповідач не здійснив вчасно платежі з підстав непереборної сили, яка полягає у діях державних органів та третіх осіб.
Броварська міська рада Київської області у відзиві на апеляційну скаргу ПВКП „Телмонт-СІО” проти доводів скарги заперечувала, просила рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2010 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ПВКП „Телмонт-СІО” – без задоволення.
В засідання суду 24.01.2011 Броварська міська рада Київської області повноважних представників не направила не зважаючи на те, що була повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги ПВКП „Телмонт-СІО” належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 29.12.2010, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Відповідно до п. 3.5.11 вищезазначеної Інструкції з діловодства в господарських судах України, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” зазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.1997 № 02-5/289 зі змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, про належне повідомлення Броварської міської ради Київської області про прийняття апеляційної скарги ПВКП „Телмонт-СІО” до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається про своєчасне отримання представником ради ухвали суду від 29.12.2010.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Броварською міською радою Київської області 25.12.2008 прийнято рішення № 969-52-05 „Про продаж земельних ділянок та внесення змін до рішення Броварської міської ради”, яким вирішено ПВКП „Телмонт-СІО” продати у власність земельну ділянку площею 0,3000 га для будівництва та обслуговування об’єкту незавершеного будівництва (виробничої бази) - землі промисловості, по вул. Кутузова, 6, загальною вартістю 417 420,00 грн. (п. 1.3 рішення).
Також, п. 1.3 та п. 2 рішення ПВКП „Телмонт-СІО” вирішено надати дозвіл на розстрочення виплати суми за земельну ділянку в розмірі 417 420,00 грн. терміном до 25.02.2009 щомісячно пропорційно з урахуванням індексу інфляції та зобов’язано до 25.01.2009 укласти угоди про продаж земельних ділянок.
Між Броварською міською радою Київської області та ПВКП „Телмонт-СІО” 12.01.2009 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за № 23.
Відповідно до п. 1.1 договору Броварська міська рада Київської області на підставі рішення Броварської міської ради Київської області від 25.12.2008 № 969-52-05 „Про продаж земельних ділянок та внесення змін до рішення Броварської міської ради”, яким вирішено ПВКП „Телмонт-СІО” передає (продає), а ПВКП „Телмонт-СІО” приймає (купує) у власність і оплачує земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,3000 га, для будівництва та обслуговування об’єкту незавершеного будівництва - землі промисловості, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 6. Кадастровий номер земельної ділянки 321060000000045:0528. Опис меж земельної ділянки згідно з кадастровим планом: від А до Б - землі резервних територій м. Бровари; від Б до В ПП „Шор”; від В до А землі загального користування.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна продажу земельної ділянки складає 417 420,00 грн., з розстроченням виплати суми за земельну ділянку терміном до 25.02.2009 щомісячно пропорційно з урахуванням індексу інфляції. Після підписання даного договору, ПВКП „Телмонт-СІО” зобов’язався в строк до 31.01.2009 сплатити на рахунок Броварської міської ради Київської області 200 000,00 грн. Решту грошей, тобто 217 420,00 грн. в строк до 25.02.2009.
Згідно висновку експерта про оцінку вартості земельної ділянки ТОВ НВФ “Кадастр ЛТД” від 25.11.2008 р., оціночна вартість земельної ділянки становить 417420,00 грн., яка затверджена Головним управлінням земельних ресурсів у Київській області 04.12.2008 р., відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 04.12.2008 р. (п. 2.3 договору).
Сторонами 12.01.2009 підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку, площею 0,3000 га, для будівництва об’єкту незавершеного будівництва (виробничої бази) - землі промисловості, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 6.
Матеріали справи свідчать, що відповідач зобов’язання за договором від 12.01.2009 виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача кошти в сумі 170 000,00 грн. Залишок вартості земельної ділянки у сумі 247 420,00 грн. у строки, передбачені п. 2.1 договору (до 25.02.2009) відповідачем перераховано не було.
Рішенням Броварської міської ради Київської області від 26.03.2009 № 1073-59-05 ПВКП „Телмонт-СІО” надано дозвіл на розстрочення виплати коштів в сумі 247 420,00 грн. терміном до 25.04.2009 щомісячно з урахуванням індексу інфляції.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем не надано документів, які б свідчили про перерахуванням ним позивачу в строк до 25.04.2009 коштів на загальну суму 247 420,00 грн. за спірним договором.
Оскільки відповідач належним чином не виконав зобов’язань по перерахування зазначеної вище суми коштів в термін, наданий відповідно до рішення позивача від 26.03.2009, Броварська міська рада Київської області рішенням від 28.05.2009 № 1132-63-05 вирішила відмовити відповідачу у внесенні змін до рішення від 26.03.2009 № 1073-59-05 щодо надання ПВКП „Телмонт-СІО” дозволу на розстрочення виплати суми за земельні ділянки юридичним та фізичним особам відносно встановленого терміну розстрочення платежу.
Таким чином, відповідно до п. 2.1 договору від 12.01.2009 відповідач зобов’язаний був в строк до 25.02.2009 перерахувати залишок коштів в сумі 217 420,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок з особового рахунку позивача, відповідач 26.06.2009, 14.07.2009, 23.07.2009, 10.09.2009, та 28.10.2009 в рахунок погашення заборгованості щодо оплати переданої йому у власність земельної ділянки перерахував на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 249 462,16 грн., проте зазначені платежі були здійснені відповідачем з порушенням строку для їх перерахування, встановленого п. 2.1 договору.
Звертаючись до суду із даним позовом, Броварська міська рада Київської області просить стягнути з відповідача 32 142,99 грн. пені та 15 079,92 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань за спірним договором.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Судова колегія погоджується з місцевим господарським судом, який відхилив доводи відповідача щодо неможливості належного виконання зобов’язань внаслідок дії непереборної сили, що виникла у нього під час виконання зобов’язань за договором.
Обставини, якими відповідач обґрунтовує свої посилання (наявність грошових коштів, але фактична неможливість їх сплатити позивачу за договором від 12.01.2009 у зв’язку з дією Національного банку України (постанови НБУ від 23.03.2009 №157 та від 11.09.2009 №548, якими введено мораторій на задоволення вимог кредиторів АКБ „Банк регіонального розвитку” (в тому числі і відповідача) не є надзвичайними і невідворотними. Відсутність у боржника необхідних коштів не є обставинами дії непереборної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції перераховано суми інфляційних втрат внаслідок чого, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, 11 368,62 грн. інфляційних втрат.
Пунктом 4.2 договору від 12.01.2009 передбачено, що у разі порушення ПВКП „Телмонт-СІО” терміну оплати за земельну ділянку, передбаченому в п. 2.1 договору, останній сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент оплати за кожний день прострочки платежу.
Перевіряючи правильність нарахування пені, господарський суд керувався нормами ст. 549 ЦК України та ст. 232 ГК України і дійшов правильного висновку, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за договором від 25.12.2008 становить 26 828,60 грн.
Заперечення заявника, що право на стягнення з відповідача суми пені виникло у позивача з 28.10.2009, а з позовом останній звернувся 13.10.2009, тобто з пропуском річного строку позовної давності для вимоги про стягнення пені без клопотання про поновлення цього строку, колегією судді до уваги не приймається, оскільки право на нарахування пені виникло у позивача після спливу строку, встановленого п. 2.1 договору від 25.12.2008, тобто після 25.02.2009, а з позовом він звернувся 13.10.2009, тобто в межах річного строку, передбаченого ЦК України для вимоги про стягнення з боржника пені.
Крім того, до суду першої інстанції відповідач не звертався з заявою про застосування строку позовної давності.
Доводи скаржника, що до моменту подачі позову позивач у відповідності до ст. 625 ЦК України не пред’являв жодних вимог щодо сплати штрафних санкцій із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а тому зазначені санкції не підлягають застосуванню, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Правила зазначеної статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання.
Колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги також посилання ПВКП „Телмонт-СІО” в апеляційній скарзі на те , що відповідач не здійснив вчасно платежі з підстав непереборної сили, яка полягає у діях державних органів та третіх осіб. Обставини, зазначені заявником не можна кваліфікувати як непереборну силу. Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язань, взятих на себе.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 № 11 „Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За результатами розгляду апеляційної скарги ПВКП „Телмонт-СІО” судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судом першої інстанцій з достатньою повнотою та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 32, 33, 43 ГПК України.
Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2010 у справі № 10/221-10.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2010 у справі № 10/221-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства „Телмонт-СІО” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 10/221-10 повернути до Господарського суду Київської області.
3. Повернути Приватному виробничо-комерційному підприємству „Телмонт-СІО” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. І.Сірка, 7, код ЄДРПОУ 13739729) з Державного бюджету України надлишково сплачені кошти в сумі 39,01 грн. за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 10.12.2010 у справі № 10/221-10, перерахованих квитанцією від 17.12.2010 № QS855201 (оригінал квитанції від 17.12.2010 № QS855201 залишити в матеріалах справи № 10/221-10).
4. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
26.01.11 (відправлено)