Київський районний суд м.Харкова

 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 7-“Б”                                                      т.65-37-78

Справа  № 2а-3467/10/10

Категорія 29

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" січня 2011 р.                                     Київський районний суд м. Харкова  у складі:

                                головуючого судді Плетньова В.В.

                              при секретарі                  Бієнко О.С.,

          розглянувши в порядку письмового провадження у м.Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Коблевської роти ДПС Дорохіна Миколи Васильовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 30 листопада 2010 р. звернувся до суду з адміністративною позовною заявою, у якій просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ №302039 від 21.11.2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 гривень, провадження по справі закрити, посилаючись на те, що 21.11.20Ю року інспектором ДПС Коблевської роти ДПС прапорщиком міліції Дорохіним М.В. було складено  протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕі №166529 та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, серія ВК №302039. Згідно даної постанови позивач 21.11.2010 року о 18 годині 40 хвилин керував автомобілем «МАЗДА 6»державний номерний знак НОМЕР_1 в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45, рухався зі швидкістю 86 км./год. Швидкість вимірювалася невідомим для позивача приладом  із серійним №57977, чим позивач порушив п. 12.4 ПДР України. Даною постановою встановлено, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього було накладено штраф. З даною постановою позивач не згоден, оскільки рухався з допустимою швидкістю руху на даній автодорозі, а в межах дії дорожнього знаку, яким було позначено населений пункт, зменшив свою швидкість до 60 км./год. За словами інспектора позивача було зупинено за перевищення швидкості на 26 км/год. Він з цим не погодився. Відповідач вказав, що порушення зафіксовано вимірювальним приладом, але надати позивачеві такий прилад і зафіксовану з його допомогою швидкість для ознайомлення він відмовився, про що позивачем було відмічено в протоколі. Після складення протоколу від 21.11.2010 року серії ВЕі №166529 про адміністративне правопорушення на місці винесено постанову від 21.11.2010 року серії ВЕ №302039 у справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 2бо гривень. Таку постанову він вважає незаконною, оскільки показники швидкості, які начебто було встановлено невідомим приладом з серійним №57977, не можуть вважатись доказом скоєння саме позивачем правопорушення, позивачеві не були роз'яснені права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, відповідач не надав позивачеві документів на підтвердження своєчасного проходження перевірки та державної метрологічної атестації невідомого вимірювального приладу, він не був обізнаний із характеристиками можливих похибок у вимірах. На вимогу позивача до інспектора ДПС  надати д/ія огляду картку маршруту патрулювання, позивач отримав відмову, з протоколу та постанови не вбачається, що відповідач складав протокол та виносив постанову під час виконання службових обов'язків.

Позивач просив розглянути справу у його відсутності. Відповідач не явився в судове засідання. Про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно. Не висловив бажання бути присутнім при розгляді справи.

У зв’язку із зазначеним справу, відповідно до вимог ч.10 ст.3 КАС України, розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного:

Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,  прав  та  інтересів  юридичних осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень  з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових  і  службових осіб,  інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій  на  основі  законодавства,  в  тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно вимог ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судовим розглядом справи встановлено, що інспектор ДПС Коблевської роти ДПС Дорохін М.В. склав протокол про адміністративне правопорушення з боку позивача за перевищення швидкості руху на 26км/год.

На підставі протоколу відповідач обґрунтовано піддав позивача адміністративній відповідальності у межах санкції ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Поставити під сумнів об’єктивність відповідача як суб’єкта владних повноважень, вважати зазначені його дії неправомірними, у суду будь-яких підстав немає.

З протоколу вбачається, що позивач скоїв саме те правопорушення, за яке на нього накладено стягнення. Сам протокол є письмовим доказом, що спростовує посилання позивача на відсутність доказів. Дані, викладені у протоколі, у визначеному законом порядку не спростовані.  

Заперечення у позовній заяві правопорушення з боку позивача є голослівними.

Посилання позивача на нероз’яснення відповідачем його прав, є надуманими і спростовуються протоколом з підписом позивача, у якому зазначено, що права, передбачені ст63 Конституції України і ст..268 Кодексу України про адміністративні правопорушення останньому були роз’яснені.

Оскільки порушення прав позивача з матеріалів справи не вбачається, підстав для задоволення позову немає.

Вимога про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення взагалі знаходиться поза межами компетенції суду.

Керуючись ст.ст.159-163 КАС України, ст.ст.247,258,288,296 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя