Ухвала

10 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 756/16592/19

провадження № 61-19137ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Конюшко Денис Борисович, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», третя особа. яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство «Кредобанк», про визнання недійсним окремих положень договору добровільного страхування транспортного засобу, стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (далі - ПАТ «СК «Український страховий стандарт»), в якому просила визнати недійсними положення підпункту «а» пункту 5.1.2 договору добровільного страхування транспортного засобу від 13 грудня 2018 року № 0112-0104-0978, що стосується «порушення швидкості руху (розділ 12 Правил дорожнього руху)» та стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування у розмірі 181 687,50 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року - без змін.

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Конюшко Д. Б., в якій заявниця, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

4) справи про розірвання шлюбу;

5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є як вимог немайнового характеру так і вимоги майнового характеру, які випливають із правовідносин із захисту прав споживачів.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 181 687,50 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн*250=567 500,00 грн).

Отже, зазначена справа в частині відшкодування збитків відповідно до пункту 5 статті 19 ЦПК України є малозначною.

Вимогами немайнового характеру є визнання недійним положень договору добровільного страхування транспортного засобу від 13 грудня 2018 року № 0112-0104-0978.

Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який обґрунтовано вимогами Закону України «Про захист прав споживачів», проте враховуючи, що позовними вимогами є також вимоги немайнового характеру, необхідно застосувати пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для визнання справи малозначною.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Верховний Суд дав оцінку та врахував предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, предмет касаційного оскарження, яким є лише вирішення спору, метою якого є відшкодування збитків у розмірі 181 687,50 грн.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі заявниця посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга на її думку стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Проте таке посилання є формальним без належного обґрунтування.

Підстави для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі (Golder v. the United Kingdom) «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Конюшко Д. Б., подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Конюшко Денис Борисович, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт», третя особа. яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Акціонерне товариство «Кредобанк», про визнання недійсним окремих положень договору добровільного страхування транспортного засобу, стягнення страхового відшкодування відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявниці.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

Г. І. Усик