ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
23.11.07 Справа№ 5/163-18/34А
Господарський суд Львівської області в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
у відкритому судовому засіданні в м.Львові
розглянувши справу за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) “Жостер” |
до | Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Шевченківському районі м.Львова |
з участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача | ДПІ у м.Львові |
Державної податкової адміністрації (надалі ДПА) у Львівській області |
про | скасування податкових повідомлень-рішень |
з участю представників:
від позивача –Кушнір Т.В. –представник (довіреність за №2812/01-06 від 28.12.2006 року)
Мощинська О.В. –представник (довіреність за №2812/02-06 від 28.12.2006 року);
від відповідача – Мельничук В.А. –головний державний податковий інспектор (довіреність №26433/10-010 від 17.11.2006 року);
від третьої особи ДПА у Львівській області –Пилип‘юк А.М. –головний державний податковий інспектор (довіреність за №3/101 від 23.05.2007 року);
від третьої особи ДПІ у м.Львові –не з‘явились,
ВСТАНОВИВ:
що ТзОВ „Жостер” звернулося до господарського суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2006 року за №0000432320/3/22647, за №0000772320/3/22650, за №0000442320/2/22646, за №0001482320/0/22648, за №0001472320/0/2649, прийнятих ДПІ у Шевченківському районі м.Львова.
В позові зазначено, що висновки органу державної податкової служби щодо порушення ТзОВ „Жостер” п.п.1.22, 1,25, ст.1, підп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а лише на припущеннях, оскільки докази в підтвердження виключення ПП „Парітет” –контрагента позивача, з єдиного державного реєстру у відповідача були відсутні. Органом державної податкової служби, знову ж таки, як вважає позивач, лише на суб‘єктивних припущеннях зроблено висновок про те, що технічні умови по виготовленню технічної документації є нематеріальним активом, який повинен підлягати амортизації. Більше того, зазначає позивач, дана сума взагалі не була включена до складу валових витрат ні в І ні в ІІ кварталах 2005 року. Щодо заниження податкового зобов‘язання, то позивач вважає, що органом державної податкової служби застосовано норму Закону України „Про податок на додану вартість”, яка в І кварталі 2005 року не діяла.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав повністю, просить їх задоволити.
У відзиві на позовну заяву від 14.03.2007 року відповідач вважає, що оскільки ПП „Парітет” ліквідовано його заборгованість стає безповоротною фінансовою допомогою, тобто у позивача зникають зобов‘язання за розрахунками з кредиторами за отримані товари. Також орган державної податкової служби вважає, що витрати понесені на виготовлення технічних умов не повинні включатись до складу валових витрат, а підлягають амортизації. Орган державної податкової служби вважає, що ним правомірно застосовано ст.9 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004 року за №2285-ІV з 01.01.2005 року. Окрім того, орган державної податкової служби вважає, що згідно наданих до перевірки документів, в порушення підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством завищено податковий кредит на суму 3566 грн. 29 коп. Також, зазначає орган державної податкової служби, що підприємством формувався податковий кредит без підтверджуючих документів.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з наведених міркувань, просить в позові відмовити.
Ухвалою суду занесеною в протокол судового засідання 06.08.2007 року судом було залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача ДПІ у м.Львові та ДПА у Львівській області.
Третьою особою ДПА у Львівській області, у поясненнях на позовну заяву від 09.10.2007 року позов заперечується повністю, податкова адміністрація вважає, що відповідач діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства.
Представник згаданої третьої особи просить в задоволенні позову відмовити.
Третя особа ДПІ у м.Львові, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, а тому справа розглядається у відповідності до вимог ч.6 ст.71 КАС України.
Заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази суд виходив з наступного.
За результатами виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ „Жостер” за період з 01.07.2004 року по 30.09.2005 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова складено акт за №519/23-0/19164425 від 24.01.2006 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.02.2006 року:
за №0000442320/0/2442, яким визначено податкове зобов‘язання з податку на додану вартість в сумі 14766 грн. 00 коп.;
за №000432320/0/2443, яким визначено податкове зобов‘язання з податку на прибуток у сумі 65086 грн. 94 коп., в тому числі основний платіж - 58269 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція - 14537 грн. 20 коп.
Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 21.04.2006 року за №9960/25-009 про резултати первинної скарги:
- податкове повідомлення-рішення від 04.02.2006 року за №0000432320/0/2443 в частині донарахованого податку на прибуток, зокрема:
за порушення підп.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” –заниження валового доходу на суму 11782 грн. 27 коп. та відповідно застосованої штрафної санкції на дану суму податку;
за порушення підп.5.2.5 п.5.2 ст.5 згаданого Закону –завищено валові витрати на суму 11500 грн. 00 коп. та відповідно застосованої штрафної санкції;
за порушення підп.8.2.2 п.8.2 ст.8 цього ж Закону в частині нарахування амортизації основних засобів за рахунок математичної помилки та відповідно застосованої штрафної санкції;
- податкове повідомлення-рішення від 04.02.2006 року за №0000442320/0/2442 в частині донарахованого податку на додану вартість в сумі 3914 грн. 00 коп.
За наслідками прийнятого рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова надіслано платнику податків податкові повідомлення-рішення від 04.05.2006 року:
за №00004422320/1/10692, яким визначено податкове зобов‘язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 14766 грн. 00 коп.;
за №0000432320/1/10691, яким визначено податкове зобов‘язання з податку на прибуток в сумі 65086 грн. 94 коп., у тому числі основний платіж –52335 грн. 55 коп. та штрафна (фінансова) санкція –12751 грн. 39 коп.
Рішенням ДПІ у м.Львові від 06.07.2006 року за №11395/25-0 про результати розгляду повторної скарги скасовано:
- податкове повідомлення-рішення від 04.02.2006 року за №0000432320/0/2443 (від 04.05.2006 року за №0000432320/1/10691 з врахуванням рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 21.04.2006 року за №9960/25-009 про результати первинної скарги) в сумі 84 грн. 20 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 04.02.2006 року за №0000442320/0/2442 (від 04.05.2006 року за №000442320/1/10692 з врахуванням згаданого рішення державної податкової інспекції про результати розгляду первинної скарги) в сумі 996 грн. 60 коп.
На виконання вимог згаданого рішення державної податкової інспекції міста позивачу було надіслано податкові повідомлення-рішення від 31.07.2006 року:
- за №0000442320/2/18243, яким визначено податкове зобов‘язання з податку на додану вартість в сумі 7845 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж – 5230 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція –2615 грн. 00 коп.;
- за №0000772320/0/18242, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8538 грн. 00 коп.;
- за №0000432320/2/18239, яким визначено податкове зобов‘язання з податку на прибуток в сумі 64575 грн. 45 коп., в тому числі основний платіж –51917 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція –12653 грн. 29 коп.
В рішенні від 12.09.2006 року за №14256/10/25-005/840 Державна податкова адміністрація у Львівській області зробила висновок про те, що ТзОВ „Жостер”:
- в порушення вимог п.1.23 ст.1, пп. 4.1.6, п. 4.1, ст. 4, пп.5.3.2 п.5.3, 5.4.2 п.5.4 ст.5, пп.8.2.2 п.8.2, пп.8.3.2 п.8.3, пп.8.4.4 п.8.4, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) занижено валовий дохід в ІV кварталі 2004 року на 140,0 тис. грн. кредиторської заборгованості, завищено валові витрати в IV кварталі 2004 року на суму 4,61 тис. грн., в II кварталі 2005 року - 3,0 тис. грн., в III кварталі 2005 року - 16,0 тис. грн., завищено амортизаційні відрахування в сумі 47,179 тис. грн., в т.ч. в IV кварталі 2004 року - 13,724 тис. грн., в I кварталі 2005 року - 11,55 тис. грн., в II кварталі 2005 року - 10,363 тис. грн., в III кварталі 2005 року -11,542 тис. грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 52697 грн., в т.ч. в IV кварталі 2004 року – 39583 грн., в І кварталі 2005 року –2888 грн., в ІІ кварталі 2005 року –3391 грн., в ІІI кварталі 2005 року – 6836 грн.;
- в порушення вимог п.4,1, п.4.5 ст.4, пп.7.4.1, п.п.7.4.4 П.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями) занижено податкове зобов'язання в сумі 11875,0 грн., в т.ч. в січень 2005 року - 6660 грн., лютий 2005 року - 1257 грн., березень 2005 року-3958 грн., завищено податковий кредит суму 25227 грн., в т.ч. в жовтні 2004 року —23333 грн., грудень 2004 року - 595 грн., червень 2005 року - 15 грн., вересень 2005 року - 1285 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання в сумі 28563,0 грн., в т.ч. в жовтні 2004 року - 23333 грн., в лютому 2005 року -1257 грн., в березні 2005 року - 3958 грн., в червні 2005 року - 15 грн., та завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8540 грн., в т.ч. в грудні 2004 року - 595 грн., в січні 2005 року - 6660 грн., в вересні 2005 року - 1285 грн.
З врахуванням викладеного Державною податковою адміністрацією у Львівській області залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 04.05.2006 року
за №000432320/1/10691 (від 31.07.2006 року за №000432320/2/18239) з врахуванням рішення ДПІ у м.Львові від 06.07.2006 року №11395/25-0 про результати розгляду повторної скарги;
за №0000442320/2/18243, яким визначено податкове зобов‘язання з податку на додану вартість в сумі 7845 грн. 00 коп.;
за №0000772320/2/18242, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8538 грн. 00 коп.
та донараховано податок на прибуток в сумі 779 грн. 75 коп. та застосовано 10672 грн. 51 коп. штрафної (фінансової) санкції, донараховано податок на додану вартість в сумі 23333 грн. 00 коп. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію –11666 грн. 50 коп., зменшено на 2 грн. 00 коп. суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
На виконання вимог згаданого рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова було надіслано платнику податків податкові повідомлення-рішення від 02.10.2006 року:
за №0001472320/0/22649, яким товариству визначено суму податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 34999 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж 23333 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції –11666 грн. 50 коп.;
за №0000772320/2/22650, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 8538 грн. 00 коп.;
за №0000432320/3/22647, яким товариству визначено суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 64575 грн. 45 коп., в тому числі 51917 грн. 25 коп. –основний платіж та 12658 грн. 29 коп. –штрафна (фінансова) санкція;
за №0001482320/0/22648, яким товариству визначено суму податкового зобов‘язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 11452 грн. 25 коп., в тому числі основний платіж 779 грн. 75 коп. та штрафна (фінансова) санкція в сумі 10672 грн. 50 коп.;
за №0000442320/3/22646, яким товариству визначено суму податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 7845 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж – 5230 грн. 00 коп. та штрафна (фінансова) санкція –2615 грн. 00 коп.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам судом було враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Податкове зобов‘язання з податку на прибуток (основний платіж) в сумі 51917 грн. 25 коп. по податковому повідомленню-рішенню №000432320/0/22647 та в сумі 779 грн. 75 коп. по податковому повідомленню - рішенню №0001482320/0/22648 складається з:
- заниження валового доходу на суму 140000 грн. 00 коп. по господарській операції з ПМП «Паритет», що призвело до заниження податку на 35000 грн. 00 коп.;
- завищення валових витрат на суму 4609 грн. 98 коп. (збір до Пенсійного фонду), що призвело до заниження податку на 1152 грн. 50 коп.;
- завищення валових витрат на суму 16000 грн. 00 коп. (ремонтні роботи по новопридбаному об‘єкту), що призвело до заниження податку на 4000 грн. 00 коп.;
- завищення валових витрат на суму 3000 грн. 00 коп. (витрати на виготовлення технічних умов МП «АСКо»), що призвело до заниження податку на 750 грн. 00 коп.;
- завищення амортвідрахувань на суму 47179 грн. 00 коп., що призвело до заниження податку на 11794 грн. 75 коп.
01.08.2002 року між ПМП „Парітет” (продавець) та позивачем (покупець) укладеного договір за №01-08/КП , у відповідності до умов якого, та на підставі розхідної накладної №ПА-0001025 від 02.08.2002 року та податкової накладної №1032 від 02.08.2002 року, продавець продав, а покупець купив товар –резонатор кварцовий РК-391.
В акті перевірки зазначено, що в порушення п.1.22, п.1.25 ст.1, підп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року за №283/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, ТзОВ „Жостер” не включено до складу валового доходу суму кредиторської заборгованості в ІV кварталі 2005 року –140000 грн. 00 коп. по розрахунках з постачальниками, з якими не можливо провести розрахунки, а саме з ПМП „Парітет”, оскільки таке знято з податкового обліку.
Даючи правову оцінку висновку органу державної податкової служби, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до підп.1.22.1 п.1.22 ст.1 згаданого Закону, безповоротна фінансова допомога –це, зокрема сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора.
Безнадійною заборгованістю, у відповідності до вимог п.1.25 цієї ж статті, вважається заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:
заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;
прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;
заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна:
фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення;
фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);
заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;
заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Орган державної податкової служби виходив з того, що станом на 10.12.2003 року згідно інформаційної бази даних Державної податкової адміністрації у Львівській області ПМП „Парітет” знято з податкового обліку.
Однак, як вбачається з переліку ознак, які є вичерпними, така ознака як зняття з податкового обліку юридичної особи, в даному випадку, контрагента позивача, відсутня.
А тому, для визнання заборгованості безнадійною, а відтак, і встановлення обставин наявності у позивача безповоротної допомоги, в даному випадку, не достатньо наявності лише факту зняття контрагента з податкового обліку.
Більше того, судом було направлено запит в Головне управління статистики у Луганській області, на яке була отримана відповідь за №13-48/4284 від 26.09.2007 року, з якої вбачається, що ПМП „Парітет”, код ЄДРПОУ 31474216, занесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, і у відповідності до положень ч.2 ст.33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” не може вважатись такою, що припинилась.
Також, суд звертає увагу на частини 1 та 3 статті 18 цього ж Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Слід також зазначити, що у відповідності до вимог підп.1.22.1 п.1.22 ст.1 згаданого Закону, обов‘язок щодо включення даної суми до складу валового доходу виник у позивача в ІV кварталі 2005 року, після закінчення строку позовної давності, що і було зроблено останнім, підтвердженням чого є декларація на прибуток підприємства за 2005 рік.
Таким чином, позивачем правомірно не було включено до валового доходу у відповідності до вимог підп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” 140000 грн. 00 коп. в ІV кварталі 2004 року кредиторської заборгованості по ПМП „Парітет”.
Стосовно завищення скоригованих валових витрат на суму 16000 грн. 00 коп. - вартість ремонтних робіт по новопридбаному об‘єкту основних засобів І групи (будівля, І група основних засобів) надані суб‘єктом підприємницької діяльності –фізичної особи Шай М.В., та 3600 грн. 00 коп. - вартість технічних умов по виготовленню технічної документації за договором №06/04 від 20 квітня 2004р. виконані МП „АСКо”, слід зазначити наступне.
Щодо віднесення до складу валових витрат вартості ремонтних робіт, податковий орган посилається на порушення підп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, яким визначено, що до складу валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов‘язані з прибутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
При цьому, податковим органом не враховано вимог підп.5.2.10 п.5.2 ст.5 та підп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, якими передбачено право платника податку на віднесення до складу валових витрат звітного періоду будь-яких витрат, пов‘язаних з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Зокрема, в додатку К1/1 до декларації за три квартали 2005 року в таблиці 3 «Витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат»зазначено, що сукупна балансова вартість основних засобів на початок року становить 1149,3 тис. грн., отже, сума ремонтних робіт, яка може бути віднесена до складу валових витрат за З квартали 2005 року становить 114,9 тис. грн. Фактично, до складу валових витрат за З квартали 2005 року віднесено 62,7 тис. грн. (рядок 04.10 декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2005 року).
Таким чином, платник податків мав право на віднесення до складу валових витрат вартості ремонтних робіт по новопридбаному об‘єкту основних засобів І групи.
Відповідно до підп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.
У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В свою чергу позивачем представлено матеріали з організації санітарно-захисної зони для влаштування виробничої дільниці виготовлення поліетиленової плівки ТзОВ „Жостер”, з якої вбачається, що ПМП „АСКо” виконувались роботи по науково-технічному забезпеченню господарської діяльності.
З огляду на зазначену норму, органом державної податкової служби не доказано, що, в даному випадку, технічні умови по виготовленню технічної документації є нематеріальним активом, який повинен підлягати амортизації, а, отже, його вартість не може бути віднесена до складу валових витрат (як це передбачено підп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).
Окрім того, витрати понесені на виготовлення технічних умов в сумі 3600 грн. відображені по рах. 84 бухгалтерського обліку, проте в податковому обліку в складі валових витрат не відображались, що підтверджується деклараціями про прибуток ТзОВ «Жостер»та розшифровками до даних декларацій.
Зокрема, інші витрати, відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 84 за І квартал 2005 року становлять 133865 грн. 64 коп. В податковому обліку (рядок 04.12 декларації з податку на прибуток підприємства ТзОВ «Жостер»за І квартал 2005 року) відображено суму 100,6 тис. грн.
При цьому слід зазначити, що органом державної податкової служби не доказано, з огляду на вимоги ч.2 ст.71 КАС України, які саме витрати були включені до валових, і які не підлягали включенню.
Таким чином, ТзОВ «Жостер»не лише мало право на включення до складу валових витрат вартості технічних умов по виготовленню технічної документації у відповідних звітних періодах. Окрім того, органом державної податкової служби не підтверджено віднесення даної суми по згаданій господарській операції до складу валових витрат по податковому обліку.
Стосовно завищення валових витрат на суму 4609,98 грн. (збір до Пенсійного фонду), що призвело до заниження податку на 1152,5 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до підпункту 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом). При цьому статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що до загальнодержавних податків і зборів належить, зокрема, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 7 ст.1 та пунктом 6 ст.2 Закону України „Про збір на обов‘язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що при відчуженні юридичними особами легкових автомобілів виступає об‘єктом оподаткування збором на обов‘язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, збір на обов‘язкове державне пенсійне страхування з відчуження легкових автомобілів, що сплачується платником податку, який набуває право власності на легковий автомобіль, включається до складу валових витрат такого платника на підставі підп.5.2.5 п.5.2 ст.5 згаданого Закону.
Зазначена позиція також підтверджується листом Державної податкової адміністрації України від 19.12.2006 року за № 23881/7/15-0317.
Стосовно завищення амортвідрахувань на суму 47179,00 грн., що призвело до заниження податку на 11794,75 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 3.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Позивач посилається на те, що у відповідних податкових періодах було занижено суму валових витрат на загальну суму 538009 грн., в тому числі, IV квартал 2004 року - 99385 грн., І квартал 2005 р. - 100767,0 грн, II квартал 2005 року - 243923,0 грн., III квартал 2005 року -93934,0 грн., що підтверджується податковими деклараціями за відповідні податкові періоди та даними бухгалтерського обліку підприємства (аналіз рахунків 201 «Сировина і матеріали», 203 «Паливо», 207 «Запасні частини», 209 «Інші матеріали», 220 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 28 «Товари», 803 «Витрати палива й енергії», 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти»та 84 «Інші операційні витрати»).
У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, органу державної податкової служби при встановленні факту завищення амортвідрахувань на суму 47179,00 грн. слід було об‘єктивно визначити валові витрати платника податків, оскільки відповідно до вимог п. 3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при визначенні об'єкту оподаткування слід враховувати не лише суму амортизаційних відрахувань, але й суму валових витрат платника податку.
З представлених позивачем аналізів рахунків та податкових декларацій вбачається, що сума валових витрат у періоді, що перевірявся, була занижено на 538009 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 2.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю.
В порушення даної норми, при проведенні перевірки не було враховано заниження валових витрат у відповідних податкових періодах, що призвело до неправильного визначення податковим органом об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, і як наслідок, до помилкового донарахування податку на прибуток.
При цьому, слід зазначити, що органом державної податкової служби і в судовому засіданні не було доказано правомірність висновків, щодо наведеного порушення.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави вважати, що в даному випадку мав місце факт завищення амортвідрахувань на суму 47179,00 грн., і це призвело до заниження податку на 11794,75 грн.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що визначене податкове зобов‘язання з податку на прибуток не підтверджується дослідженими обставинами, а відтак відповідачем неправомірно визначено і штрафні (фінансові) санкції по основному платежу з податку на прибуток.
Податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23333,0 грн. по податковому повідомленню-рішенню №0001472320/0/22649 складається з сум податку на додану вартість, донараховану на суму безнадійної заборгованості по ПП «Паритет».
За згаданим, на думку податкового органу, порушенням по господарській операції з ПМП „Парітет” Державна податкова адміністрація у Львівській області визначила позивачу суму податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 34999 грн. 50 коп., в тому числі основний платіж 23333 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції –11666 грн. 50 коп., а відповідачем надіслано податкове повідомлення-рішення від 02.10.2006 року за №0001472320/0/22649.
При цьому, в рішенні Державної податкової адміністрації у Львівській області за №14256/10/25-005/840 від 12.09.2006 року, зазначено, що сума заборгованості ТзОВ „Жостер” перед ПМП „Парітет” становить 140000 грн. 00 коп., в тому числі - 23333 грн. 00 коп. податку на додану вартість. Однак, продовжується в цьому рішенні, при визначені в акті перевірки від 24.01.2006 року за №519/23-0/19164425 відхилень між даними платника та даними перевірки скоригованого валового доходу, встановлене заниження валового доходу було відображено в ІІІ кварталі 2005 року, а не в ІV кварталі 2004 року, як зазначалось в акті. Враховуючи наведене, державна податкова адміністрація, прийшла до висновку, що в порушення вимог п.4.5 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року за №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, позивачем завищено податковий кредит на 23333 грн. 00 коп. податку на додану вартість з вартості товару, отриманого від ПМП „Парітет” як безоплатно одержаний, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2004 року у сумі 23333 грн. 00 коп.
У відповідності до вимог п.4.5 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, чинної на момент вчинення зазначеного в акті порушення, у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. Порядок, передбачений цим пунктом, не застосовується для перегляду цін за операціями, якщо хоч одна із сторін такої операції не є платником податку, за винятком операції з перегляду цін, пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань. Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.
Враховуючи те, що дане порушення ґрунтувалось саме на не включення до складу валового доходу суму кредиторської заборгованості в ІV кварталі 2004 року –140000 грн. 00 коп. (безнадійний борг), що не знайшло свого підтвердження матеріалами справи, у суду відсутні правові підстави вважати правомірним визначення податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 23333 грн. 00 коп.
З врахуванням того, що сума основного платежу з податку на додану вартість, визначена в податковому повідомленні-рішенні від 02.10.2006 року за №0001472320/0/22649 не знайшла свого підтвердження, суд вважає безпідставно нарахованими і фінансові (штрафні) санкції в розмірі 11666 грн. 50 коп.
Податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8538,0 грн. (основний платіж) по податковому повідомленню-рішенню №0000772320/0/18242 складається з:
- заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2005 року на суму 6660 грн. 00 коп. (продаж нижче собівартості);
- завищення податкового кредиту на суму 1284 грн. 00 коп. (зайво віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по постачальниках Волинський авто центр „КАМАЗ”, Львівагротренсервіс, Поліхімекс, Промислова продовольча група, Юрко);
- завищення податкового кредиту на суму 594 грн. 00 коп. (зайво віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по постачальнику ДП „Ніко-захід”).
Податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5230,0 грн. (основний платіж) по податковому повідомленню-рішенню №0000442320/2/18243 складається з:
- заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2005 року на суму 5215 грн. 00 коп. (продаж нижче собівартості);
- завищення податкового кредиту на суму 15 грн. 00 коп. (зайво віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по постачальнику ЗАТ „ХК Бліц-інформ”).
В акті перевірки зазначено, що в порушення п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”ТзОВ „Жостер” занижено податкове зобов‘язання на суму 11875 грн. 07 коп. в тому числі по періодах: січень –6660 грн. 06 коп., лютий –1256 грн. 85 коп., березень 3958 грн. 16 коп.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
У відповідності до вимог п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року за №168/97-ВР, в редакції чинній до прийняття Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004 року за №2285-ІV, база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Абзацом 11 статті 9 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, в редакції чинній на момент його прийняття, установлено, що у 2005 році база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), а також суми відсотків, що сплачуються (нараховуються) ним за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки).
Окрім того, п.31 ст.73 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, з метою приведення окремих норм законів у відповідність з бюджетним законодавством зупинено на 2005 рік дію пункту 4.1 статті 4, пунктів 5.8 - 5.10 статті 5 та першого речення підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому посилання позивача на те, що одне і те ж питання одночасно регулюється нормами двох законів різного змісту, не може братись судом до уваги.
Як вбачається з викладених обставин Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” визначено базу оподаткування на 2005 рік, яка не може бути нижчою ніж фактичні витрати на виготовлення (придбання) товарів (робіт, послуг).
У відповідності до вимог п.1 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено частинами 1 статті 5 цього ж Кодексу, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як зазначено в преамбулі Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року за №1251-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
У відповідності до вимог ч.3 ст.1 згаданого Закону, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Частиною 8 цієї ж статті передбачено, що зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов'язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам.
Окрім того, ч.2 ст.7 даного Закону передбачено, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Отже, чинним законодавством передбачено, що порядок сплати податків повинен визначатись лише законами про оподаткування. При цьому, законодавцем зазначено, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Зокрема, однією із складових механізму справляння податків є база оподаткування.
У відповідності до вимог підп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З врахуванням того, що у відповідності до вимог ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, суд вважає за необхідне, з метою дотримання гарантій наданих Основним Законом, застосувати норму конфлікту інтересів.
При цьому, суд вбачає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов‘язків платника податків в тому, що законодавцем гарантовано порядок визначення механізму оподаткування, який не допускає його зміни Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, та порядок внесення змін в Закон України „Про податок на додану вартість”. А відтак, платник податків не повинен був діяти у відповідності до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, який не міг, в силу Закону України „Про систему оподаткування”, запроваджувати (змінювати) базу оподаткування. В свою чергу, орган державної податкової служби діяв згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”.
Таким чином, платник податків визначаючи базу оподаткування згідно п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, а не на підставі Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, виконував свій конституційний обов‘язок у відповідності до аналізу наведених норм чинного на той час законодавства, що допускає неоднозначне (множинне) трактування його прав та обов‘язків.
Слід також зазначити, що органом державної податкової служби під час судового розгляду не доказано, як цього вимагає ч.2 ст.71 КАС України, правомірність визначення бази оподаткування податком на додану вартість, яка визначена Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”.
З огляду на викладене, враховуючи те, що згадані суми частково увійшли до податкового повідомлення-рішення №0000442320/2/18243, яким за згадані порушення, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, було застосовано штрафні (фінансові) санкції, в частині зазначених сум основного платежу - 5215 грн. 01 коп., останні (штрафні (фінансові) санкції) в сумі 2607 грн. 50 коп. підлягають скасуванню.
Також в акті перевірки зазначено, що в порушення підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” ТзОВ „Жостер” завищено податковий кредит на суму 1284 грн. 00 коп. по постачальниках Волинський авто центр „КАМАЗ”, Львівагротренсервіс, Поліхімекс, Промислова продовольча група, Юрко.
У відповідності до вимог згаданого підпункту, в редакції чинній на момент оподаткування згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Як вбачається з книги придбання, реєстрів податкових накладних, оборотно-сальдової відомості орган державної податкової служби прийшов до правильного висновку про те, що позивачем зайво віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по згаданих постачальниках.
Також в акті перевірки зазначено, що в порушення підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем завищено податковий кредит на суму 594 грн. 00 коп. по постачальнику ДП „Ніко-Захід” та по ЗАТ „ХК Бліц-інформ” в сумі 15 грн. 00 коп.
У відповідності до вимог підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Органом державної податкової служби доказано, те що позивачем завищено податковий кредит по згаданих контрагентах, оскільки товариством включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не відносяться та не були включені до валових витрат –не використовувались в господарській діяльності платника податку.
З врахуванням того, що сума податку на додану вартість з господарської операції по ЗАТ „ХК Бліц-інформ” увійшла до податкового повідомлення-рішення за №0000442320/2/18243, органом державної податкової служби правомірно у відповідності до вимог підп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено 7 грн. 50 коп. штрафної (фінансової) санкції.
З врахуванням викладеного суд вважає, що позов в частині скасування податкових повідомлень-рішень за №0001472320/0/22649; за №0001482320/0/22648; за №0000432320/3/22647; за №0000772320/2/22650 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 6660 грн. 00 коп.; за №0000442320/3/22646 в частині основного платежу на суму 5215 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 2607 грн. 50 коп. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задоволити частково.
2. Скасувати, прийняті ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення від 02.10.2006 року за №0001472320/0/22649, за №0000432320/3/22647 та за №0001482320/0/22648 повністю.
3. Скасувати, прийняті ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення від 02.10.2006 року за №0000772320/2/22650 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 6660 грн. 00 коп. та від 02.10.2006 року за №0000442320/3/22646 в частині визначення суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 7822 грн. 50 коп., в тому числі 5215 грн. 00 коп. –основний платіж та 2607 грн. 50 коп. –штрафна (фінансова) санкція.
4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Жостер”, що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Чигиринська, 42, (код ЄДРПОУ 19164425), 3 грн. 40 коп. судового збору.
6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
7. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Я.Мартинюк
Суддя Мартинюк В.Я.