20.01.2011

Справа № 22ц –412/11                                                                 Головуючий в 1 інстанції :

                                                                                                        Цесельська О.С.

Категорія 52                                                                                 Доповідач : Бездрабко В.О.

 У Х В А Л А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

2011 року січня місяця 20 дня колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

            Головуючого : Бездрабко В.О.

            Суддів :            Кузнєцової О.А.

                                      Приходько Л.А.

            при секретарі : Пащекун К.В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на  рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 24 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Нікопольська зернова компанія»в особі її філії «Сірогозький комбінат хлібопродуктів»про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі,

в с т а н о в и л а :

          В жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 16 квітня 2008 року працював в ВАТ «Нікопольська зернова компанія»у філії «Сірогозький комбінат хлібопродуктів»на посаді машиніста тепловозу.

          За сімейними обставинами, пов»язаними з тяжким станом здоров»я рідного брата, 17 вересня 2010 року написав заяву про надання відпуски за власний рахунок з метою відвідання брата у м.Москва.

          Того ж дня, між ним та директором підприємства –ОСОБА_4 виник конфлікт, який спонукав його написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 20 вересня 2010 року.

          27 вересня 2010 року інспектором відділу кадрів підприємства йому було видано трудову книжку та з ним проведений повний розрахунок.

          28 вересня 2010 року він направив відповідачу заяву про скасування заяви про звільнення за власним бажанням, маючи намір продовжити працювати на підприємстві, проте відповіді не отримав.

          Вважає своє звільнення незаконним, оскільки воно відбулося під психічним тиском з боку директора підприємства, в порушення ст.38 КЗпП України, якою передбачено його право протягом двох тижнів відмовитися від звільнення за власним бажанням та з порушенням вимог ст.25 п.9 Закону України «Про відпустки», а саме відповідач не надав йому відпустку за власний рахунок у зв»язку зі смертю та похованням рідного брата.

          Просив визнати незаконним його звільнення з роботи згідно наказу №154 від 20 вересня 2010 року та поновити його на роботі з 20 вересня 2010 року.

Рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 24 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

          Заслухавши доповідача, осіб, які з»явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 з 16 квітня 2008 року працював у філії «Сірогозький комбінат хлібопродуктів»ВАТ «Нікопольська зернова компанія»на посаді машиніста тепловозу. 17 вересня 2010 року ним подано заяву про звільнення з посади за власним бажанням  з 20 вересня 2010 року (а.с.29).

Відповідно до наказу №154-к від 20 вересня 2010 року позивача звільнено з роботи на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.31).

          Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність з боку відповідача порушень трудового законодавства при звільненні ОСОБА_3 та недоведеність факту написання останнім заяви про звільнення під примусом.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, оскільки він узгоджується з зібраними у справі доказами та відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Оскільки ОСОБА_3 в поданій заяві про звільнення зазначив дату свого бажаного звільнення –з 20 вересня 2010 року та фактично з вказаного дня не працював, то відповідач обґрунтовано звільнив його на підставі ст.38 КЗпП України, з приводу чого доводи апеляційної скарги у зазначеній частині до уваги не приймаються.

Як на підставу незаконності проведеного звільнення позивач посилається на своє право  у зв»язку зі смертю рідного брата на відпустку без збереження заробітної плати передбачене ст.25 Закону України «Про відпустки»та наявністю у нього невикористаної відпустки за фактично відпрацьований час тривалістю 8 календарних днів, про що зазначив в апеляційній скарзі. Проте, матеріали справи не містять даних про подання ним керівництву підприємства відповідних заяв про надання відпусток та результатів їх розгляду.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не підтвердили твердження позивача щодо примушення його керівництвом підприємства до написання заяви про звільнення під психологічним тиском.

За наведених обставин, суд першої інстанції при вирішені справи обґрунтовано визнав, що подання ОСОБА_3 заяви про звільнення за власним бажанням відповідало його волевиявленню та відсутні підстави для його поновленні на роботі.

          На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом повно та правильно встановлені фактичні обставини справи і їм дана належна юридична оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування чи зміни рішення суду не встановлено. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

          Керуючись ст.303,307,308,315 ЦПК України,  колегія суддів,

у х в а л и л а :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

          Рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 24 листопада 2010 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :