ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2786/23 пров. № А/857/15406/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                          Ільчишин Н.В.,

суддів                                                             Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

за участю секретаря судового засідання    Ханащак С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року (головуючої судді Сидор Н.Т., ухвалене у відкритому засіданні о 16 год. 10 хв. в м. Львів повний текст рішення складено 20.05.2024) у справі №380/2786/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 06.12.2021 №00272350902.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вказує, що Верховний Суд у постановах від 31.05.2022 у справі №540/4291/20, від 29.06.2022 у справі №200/11016/20-а від 21.09.2022 у справі № 140/16490/20, від 12.01.2023 у справі № 420/11102/21 застосував норми статей 15, 17 Закону №481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв`язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/ або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/ або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці. Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Згідно постанови Верховного Суду від 24 серпня 2023 року у справі № 280/7419/23 (провадження № К/990/17519/23) під час проведення фактичної перевірки фахівцями контролюючого органу має бути встановлено безпосереднє місце зберігання суб`єктом господарювання пального. Не встановлення наявності таких місць зберігання пального чи то акцизних складів, не може тягнути за собою відповідальність у вигляді застосування штрафу. Водночас, у цій справі висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону України №481/95-ВР ґрунтуються виключно на аналізі єдиного реєстру акцизних накладних, згідно з яких ФОП ОСОБА_1 у 2020 році та по серпень 2021 року здійснювало придбання дизельного палива з доставкою на адресу АДРЕСА_1 , за напрямком використання « 0» та ліцензії на зберігання пального № 13230414202100379 з 28.09.2021 року по 28.09.2026 року. В даному випадку, контролюючий орган провів нібито фактичну перевірку в період з 05.11.2021 по 12.11.2021 року, але покликався на факти придбання пального ФОП ОСОБА_1 протягом 2020-2021 років. Вважає, що податковим органом у даній справі було проведено не фактичну, а документальну перевірку, адже на момент проведення фактичної перевірки у ФОП ОСОБА_1 була діюча ліцензія. Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Приписами п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Проаналізувавши акт перевірки, вбачається, що прибувши за адресою ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_1 перевіряючі не встановили жодного об`єкта рухомого та нерухомого майна, в яких би могло зберігатися пальне протягом 2020 року та по 31.08.2021 року. Позивачем надані документи, які підтверджують використання ФОП ОСОБА_2 у господарській діяльності транспортних засобів, які перебувають у її власності та користуванні позивача на підставі договорів суборенди транспортних засобів. В матеріалах справи є наявні документи щодо розміру паливних баків у даних транспортних засобах, які доводять той факт, що пальне заливалось у баки транспортних засобів. Судом не взято до уваги, що пальне придбавалось та заливалось до паливних баків власних та орендованих транспортних засобів, а відтак таке зберігання пального в 2020 та 2021 році не потребувало отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки транспортний засіб не є нерухомим майном та не має чіткої прив`язки до місця (території) згідно із Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Відтак, відсутні й підстави для притягнення позивачки до відповідальності, встановленої нормою абзацу 8 частини 2 статті 17 цього Закону. Суд першої інстанції погодився з позицією відповідача, що наказ на проведення фактичної перевірки у позивача виданий на підставі статей 20, 61, 62, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (із і змінами та доповненнями) та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а відтак не взяв до уваги доводів позивача про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки на підставі виданого Головним управлінням ДПС у Львівській області 04.11.2021 наказу №3761-ПП про проведення фактичної перевірки. Вважає, що судом першої інстанції не застосовано постанову Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 500/1429/22.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

ФОП ОСОБА_1 подала до суду додаткові пояснення.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Представник відповідача Гурняк О.О. проти апеляційної скарги заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що з метою посилення контролю за виробництвом та обігом пального і запобігання порушень у сфері оптової та роздрібної торгівлі пальним, на підставі статей 20, 61, 62, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (із змінами та доповненнями), та відповідно до доповідної записки від 04.11.2021 №173/13-01-09-02, Головним управлінням ДПС у Львівській області 04.11.2021 видано наказ №3761-ПП про проведення фактичної перевірки.

Відповідно до п.1 вказаного наказу, наказано провести фактичну перевірку з 05.11.2021 по 12.11.2021 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , щодо дотримання вимог Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” (із змінами та доповненнями), Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (із змінами та доповненнями) та інших законодавчих актів, що регулюють виробництво, обіг та зберігання пального.

Проведення перевірки доручено головним державним інспекторам відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Львівській області Копцю Ростиславу і Сенику Андрію та старшому державному інспектору відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами головного управління ДПС у Львівській області Кубраку Ігорю (п. 2 вказаного Наказу) та 05.11.2021 видані направлення на перевірку №12097, № 12099 та № 12100.

У період з 05.11.2021 по 12.11.2021 відповідачем проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 та 15.11.2021 складений акт №21578/13-01-09-02/ НОМЕР_1 .

Позивачем подано заперечення до акта фактичної перевірки від 15.11.2021 за №21578/13-01-09-02/ НОМЕР_1 .

На підставі акта перевірки №21578/13-01-09-02/2255116180 від 15.11.2021, Головним управлінням ДПС у Львівській області 06.12.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення №00272350902, яким на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України і ч.2 ст.17 ЗУ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 500000 грн.

Підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00272350902 від 06.12.2021 став викладений у акті перевірки висновок про порушення позивачем вимог ч.1 ст.15 ЗУ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального”, яке зумовлене зберіганням пального без наявності діючої ліцензії на право зберігання пального виключно для власних потреб, період дії якої підпадає на дати отримання пального.

Позивачем подано скаргу до ДПС України на податкове повідомлення-рішення від 06.12.2021 №00272350902, яка згідно рішення ДПС України від 01.02.2023 №2444/6/99-00-06-03-01-06 залишена без задоволення, а рішення без змін.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернулася до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській є правомірним.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі – ПК України), контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до приписів підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками,

Абзацом 4 пункту 81.2 статті 81 ПК України передбачено, що у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаними правовими нормами при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Окрім того, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.        

Водночас, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Згідно з підпунктами 83.1.1-83.1.7 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: - документи, визначені цим Кодексом; - податкова інформація; - експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; - судові рішення; - податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; - мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

Вирішуючи ключове питання у цій справі, колегія суддів виходить з того, що, як вбачається з матеріалів справи, у наказі Головного управління ДПС у Львівській області від 04 листопада 2021 року № 3761-пп (том 1 аркуш справи 15) підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином:

«З метою посилення контролю за виробництвом та обігом пального і запобігання порушень у сфері оптової та роздрібної торгівлі пальним на підставі статей 20, 61, 62, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755/VI (із змінами та доповненнями), статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», (із змінами та доповненнями), та відповідно до доповідної записки від 04.11.2021 №173/13-01-09-02».

Разом з тим, у вказаному наказі, відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки.

Посилання у спірному наказі на Доповідну записку від 04.11.2021 №173/13-01-09-02, яка за своєю суттю є документом внутрішнього використання та здебільшого має за мету спонукання керівника до прийняття конкретного рішення, свідчить про необґрунтованість та безпідставність наказу податкового органу.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 813/2162/17, від 19 травня 2018 року № 813/4282/16.

У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України практика Верховного Суду є сформованою і усталеною.

Так, Верховний Суд у своїх постановах, але не виключно викладені від 11 липня 2023 року у справі № 240/959/20, від 05 липня 2023 року у справі № 460/2663/22, від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 25 січня 2019 року у справі № 812/1112/16, від 05 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 22 травня 2018 року у справі № 810/1394/16, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4766/17 зауважив, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме: - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У цьому випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 640/21536/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 520/12028/18, від 11 червня 2019 року у справі № 1440/2045/18 уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.

Під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів встановлено, що у наказі відсутні посилання на жодну з можливих підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України, а саме, чи перевірка призначена у зв`язку з наявністю інформації про порушення позивачем законодавства, чи у зв`язку з виконанням контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючий орган не дотримався вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого його посадові особи мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що у спірному наказі відсутні підстави для проведення фактичної перевірки на підставі виданого Головним управлінням ДПС у Львівській області 04.11.2021 за №3761-ПП про проведення фактичної перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави) - підпункт 80.2.5 пункту 8.2 статті 80 ПК України.

Окрім того, відповідно до висновків Верховного Суду, оцінка правомірності призначення і проведення перевірки надається під час розгляду справи про скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі №500/1429/22, яка враховуються апеляційним судом в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, оскільки невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки є істотним і тягне за собою скасування прийнятого за результатами її проведення податкового повідомлення-рішення від 06.12.2021 №00272350902, без надання правової оцінки висновкам по суті виявлених порушень, а тому суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів статті 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Щодо інших доводів апелянта в частині недотримання відповідачем вимог податкового законодавства, то колегія суддів вважає, що у даному випадку вони не мають суттєвого значення, оскільки під час апеляційного розгляду справи судом встановлено, що контролюючим органом порушено порядок проведення перевірки, а тому у відповідача відсутні підстави для прийняття рішення за результатами такої перевірки щодо виявлених порушень, так як порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Відповідно до статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5000 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 6000 грн.

Отже, враховуючи задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі №380/2786/23– скасувати та ухвалити нове, яким позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 06.12.2021 №00272350902.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43143039) 11000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

                  Головуючий суддя                                       Н.В. Ільчишин

                  Судді                                                             Р.Й. Коваль

                                                                                         В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 18.09.2024