РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 рокуСправа №160/15393/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О.  

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 30391,58 грн., -

УСТАНОВИВ:

13.06.2024р. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 27.06.2024р., просить:

- стягнути податковий борг з платника податків відповідача до бюджету у сумі 30391,58 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків та має незаявлений до суду податковий борг у сумі 30391,58 грн. по єдиному податку з фізичних осіб, який виник внаслідок несплати у встановлений термін сум грошових зобов`язань: згідно податкової декларації №9153230253 від 09.08.2022р. на суму 26068,30 грн. (залишок боргу у зв`язку із переплатою 26068,24 грн.), термін сплати – 19.08.2022р.; згідно податкової декларації №9163991615 від 22.08.2022р. на суму 4323,34 грн., термін сплати – 30.08.2022р. Як зазначає позивач у зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу з урахуванням вимог ст.ст. 56, 57 ПК України. Також позивач зазначає, що у зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу контролюючим органом відповідно до ст.59 Податкового кодексу України було сформовано податкову вимогу від 17.04.2023р. №000326301306-0436, яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та повернута на адресу контролюючого органу з причини закінчення строку зберігання. За викладеного, позивач зазначає, що він як контролюючий орган набув права звернутися до суду з адміністративним позовом про стягнення суми податкового боргу з платника податків відповідача у розмірі 30391,58 грн. у відповідності до вимог ст.ст. 87, 97, 191 Податкового кодексу України (а.с.44-46).

Ухвалою суду від 03.07.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано, зокрема, відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати суду докази сплати заборгованості у добровільному порядку або докази правомірності несплати спірного податкового боргу у встановлені законодавством строки, згідно до вимог ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.62).

Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 03.07.2024р., відзиву на позов суду не надав, як і не надав доказів сплати заборгованості у добровільному порядку або доказів правомірності несплати податкового боргу у встановлені законодавством строки, про відкриття провадження у справі відповідача було повідомлено засобами поштового зв`язку та засобами електронного зв`язку відповідно до вимог ст.ст. 124, 126, 129, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому останній вважається повідомленим належним чином з урахуванням ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується поштовим конвертом та довідкою про доставку електронного листа, наявними в матеріалах справи (а.с.65,66).

Зазначена правова позиція щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи у зв`язку із поверненням конверту з незалежних від суду причин узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у його постанові від 16.12.2020р. у справі №120/4080/19-а.

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно довідки управління  персоналом суду від 23.07.2024р. №228 суддя Конєва С.О. перебувала у щорічній черговій відпустці у період з 26.07.2024р. по 31.08.2024р. та у зв`язку з зазначеним за ухвалою суду  від 18.09.2024р.  розгляд даної справи було продовжено згідно до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 18.09.2024р. (а.с.67,68).

Таким чином, дана адміністративна справи вирішується 18.09.2024р., тобто, у межах строку, визначеного ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - контролюючий орган є суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 з 05.08.2019р. зареєстрований як фізична особа - підприємець за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ, наявним у справі (а.с.16,51).

ФОП ОСОБА_2 до контролюючого органу було подано:

- 09.08.2022р. податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за півріччя 2022 року;

- 22.08.2022р. податкову декларацію платника податку єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за 7-й місяць 2022 року (а.с.17-18,19-20,52-53).

Згідно наданих: роздруківок з ІКС станом на 31.12.2022р., 31.12.2023р., 22.03.2024р.; довідки-розрахунку боргу по єдиному податку з фізичних осіб, який обліковується по відповідачу станом на 22.03.2024р., довідки-розрахунку боргу по єдиному податку з фізичних осіб, який обліковується по відповідачу станом на 24.06.2024р., наданої на ухвалу суду від 20.06.2024р. відповідач має податковий борг з єдиного податку на загальну суму 30391,58 грн. (а.с.20-22,23,40,47,54-56,57).

Вказаний податковий борг виник внаслідок несплати у встановлені строки суми грошового зобов`язання, визначеного платником самостійно, а саме:

- згідно податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за півріччя 2022 року нараховано платником самостійно грошове зобов`язання за платежем Єдиний податок 26068,30 грн. (залишок боргу у зв`язку із переплатою 26068,24 грн.), з граничним терміном сплати – 19.08.2022р., датою виникнення податкового боргу є 22.08.2022р. (з урахуванням вихідних днів);

- згідно податкової декларації платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за 7-й місяць 2022 року нараховано платником самостійно грошове зобов`язання за платежем Єдиний податок 4323,34 грн., з граничним терміном сплати – 01.09.2022р., датою виникнення податкового боргу є 02.09.2022р., що підтверджується копіями відповідних податкових декларацій, наявних у справі (а.с.17-18,19-20,52-53).

У зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені строки узгоджених податкових зобов`язань, контролюючим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога форми “Ф” №0003263-1306-0436 від 17.04.2023р. про наявність у відповідача станом на 16.04.2023р. податкового боргу у сумі 30391,58 грн., яка була направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та повернута на адресу контролюючого органу, згідно до вимог п.42.2 ст.42 та п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, що підтверджується копіями відповідної вимоги та поштового конверту, наявними у справі (а.с.11,12-13,48,49).

Відповідно до вимог п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України (далі – ПК України) у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків визначається календарною датою.

Згідно статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Крім того, п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За ст. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України  визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 95.1-95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Відповідно до абзацу “е” пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 30391,58 грн., що виник на підставі податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за півріччя 2022 року та податкової декларації платника податку єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні за 7-й місяць 2022 року, з урахуванням того, що відповідачем не надано доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у вказаному розмірі підлягають задоволенню.

Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у його постанові від 19.05.2020р. у справі №809/12/17, яка є обов`язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, при цьому, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач у встановлені строки відзиву на позов не подав, як і не надав жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу в сумі 30391,58 грн. у встановлені законодавством строки або правомірність несплати податкового боргу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 30391,58 грн., а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не находить підстав для їх розподілу, оскільки, по-перше, відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз; по-друге, позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову згідно п.27 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 30391,58 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 30391,58 грн. (тридцять тисяч триста дев`яносто одна грн. 58 коп.).

Розподіл судових витрат не здійснюється згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.          

Суддя                                                     С.О. Конєва