СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/294/21

пр. № 2/759/2852/21

22 листопада 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря Проневич В.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 04.09.2013, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписав заву б/н від 04.09.2013. Відповідно до виявленого бажання йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, у розмірі що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_2 отримав кредитну картку, ознайомився з умовами підписав паспорт споживчого кредиту. Позивач свої зобов`язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_2 кредит у розмірі встановленому в договорі. У свою чергу, ОСОБА_2 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за вказаним договором у ОСОБА_2 виникла заборгованість. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Позивач наголошує, що на дату смерті, заборгованість позичальника становить 10 324,80 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту. Позивач зазначає, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , яка постійно проживала разом з померлим, та, відповідно, на думку позивача, прийняла спадщину, оскільки не відмовлялась від неї. Позивачем 21.09.2020 було направлено претензію до спадкоємця та пред`явлено свої вимоги, проте, заборгованість погашена не була. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 10324,80 грн та розподілити судові витрати.

Ухвалою Святошинського районного суду від 14.01.2021 у справі відкрито провадження, яке постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до ухвали від 31.03.2021 було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а згідно з протокольною ухвалою від 22.11.2021 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про огляд веб-сайту.

Позивач до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Разом з позовом позивачем було подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та надано згоду на прийняття заочного рішення.

Відповідач заперечувала проти позову. Наголошувала. що не є спадкоємцем після смерті свого сина, вказувала на відсутність будь-якої спадщини. Зазначила, що не знала про борги сина. Просила у позові відмовити.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши пояснення позивача та його представника, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судовим розглядом встановлено, що 04.09.2013 ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2013 у формулярі Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_2 .

На підтвердження законності позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» надав суду копію анкети-заяви ОСОБА_2 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», у яких містяться умови щодо пільгового періоду, базової процентної ставки, строків сплати заборгованості, неустойки для наступних видів кредитних карт: Універсальна 30 днів пільгового періоду; Універсальна, 55 днів пільгового періоду; Універсальна Contract; Універсальна GOLD, розрахунок заборгованості, довідку про зміну умов кредитування, виписку з рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_2 ..

Анкета-заява ОСОБА_2 не містить умов кредитування, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису ОСОБА_2 ..

Разом з цим, відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк», відповідачу була видана кредитна картка: 04.09.2013 - № НОМЕР_1 терміном дії до 06/17, 06.05.2017 - № НОМЕР_2 терміном дії до 05/21, 19.06.2017 - № НОМЕР_2 терміном дії до 05/21.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 , старт карткового рахунку відбувся 04.09.2013, кредитний ліміт з 04.09.2013 до 10.01.2020 збільшувався до 12000,00 грн. після чого, був зменшений до 0 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, у ОСОБА_2 наявна заборгованість перед позивачем, яка станом на дату його смерті становила 10 324,80 грн та складається з заборгованості за тілом кредиту.

З вимогою про повернення кредитної заборгованості банк за життя ОСОБА_2 до останнього не звертався.

11.06.2020 банком була направлена претензія до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, на яку 15.06.2020 направлено відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».

Як слідує з матеріалів справи Дванадцятою державною нотаріальною конторою спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».

За інформацією Центру надання адміністративних послуг Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 - з 03.04.2018 по теперішній час та був зареєстрований ОСОБА_2 з 12.12.2000 по 31.01.2019.

Позивач, вказуючи на ухилення відповідача від виконання своїх зобов`язань по задоволенню вимог кредитора, звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України щодо договірних правовідносин та спадкування, а правовідносини, що виникли між банком і боржником, який помер, після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника, що вирішуються в порядку положень ст. 1282 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту ст. ст. 526, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч. 1 ст. 1282 ЦК України).

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку, визначеному ст. 1282 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Як визначено ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Згідно принципу диспозитивності, визначеному у ст. 13 ЦК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Приймаючи до уваги положення наведених норм, суд зазначає, що при вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц), яку суд враховує при вирішенні цієї справи.

За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Аналогічні роз`яснення надані в абз. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Оскільки позичальник ОСОБА_2 помер, то відповідати перед позивачем на підставі ст. ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця мають спадкоємці у межах вартості майна одержаного у спадщину.

Як зазначалось вище спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена Дванадцятою державною нотаріальною конторою на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк». З питань оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 до вказаної нотаріальної контори ніхто із спадкоємців за законом та заповітом не звертався.

Позивач в своїй позовній заяві як на підставу для задоволення позову посилається на те, що спадкоємцями у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідач. На підтвердження даної обставини позивач посилається на копії паспортів позичальника та відповідача, де зазначено одну й ту саму адресу зареєстрованого місця проживання.

Однак, на переконання суду, сам факт реєстрації місця проживання відповідача за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме він є єдиними спадкоємцями та прийняла після померлого спадщину.

При цьому, посилання позивача на ті обставини, що так як відповідач не подала заяву про відмову від прийняття спадщини, тому вона є такою, що прийняв спадщину, і має відповідати за кредитними зобов`язаннями спадкодавця, судом відхиляються, так як вони є безпідставними та необґрунтованими. Крім того, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин.

Таким чином, позивачем не доведено факту, що саме відповідач є спадкоємцем після смерті позичальника ОСОБА_2 та не надано доказів фактичного прийняття відповідачем спадщини після смерті позичальника.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Як було зазначено вище, при вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги покладенням на спадкоємців обов`язку сплатити заборгованість, не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця будь-якого спадкового майна, яке б входило до складу спадкової маси після померлої на час відкриття спадщини, його переліку та вартості, що унеможливлює стягнення, оскільки, як уже зазначалось, спадкоємець зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Враховуючи вищевказані вимоги закону та встановлені обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить висновку, що правові підстави для стягнення із відповідача, як спадкоємця померлого ОСОБА_2 на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором, відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача та відповідачами не відшкодовуються.

Керуючись ст. 2, 10, 12, 13, 49, 76-81, 89, 141, 142, 247, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 22.11.2021.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Суддя Ю.В. Войтенко