Справа № 212/170/14-ц

6/212/155/21

У Х В А Л А

10 грудня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Дехти Р.В., за участі секретаря судового засідання  Зюркевич В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, заяву  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», зацікавлена особа Публічне акціонерне товариство «ДельтаБанк», боржник ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі, -

В С Т А Н О В И В :

17.09.2021 року до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу надійшла заява представника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача у виконавчому листі щодо виконання рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.08.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 0308/0508/71-117 від 06.05.2008 у розмірі 444 096,81 грн.

В обґрунтування поданої заяви представник заявника послався на те, що згідно договору про відступлення права вимоги №1306,1307 від 25.05.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Шевченко Д.Г. Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк» відступило на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» право вимоги за кредитним договором № 0308/0508/71-117 від 06.05.2008, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк» .

В свою чергу, ПАТ «Дельта Банк» відступило зазначене право вимоги новому кредитору – Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» згідно укладеного між ними договору про відступлення права вимоги № 2130/к від 16.01.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Антиповою І.В..

На підставі викладеного, у заяві порушуються питання про заміну стягувача у спірних правовідносинах.

Представник боржника адвокат Кірюшкін В.Л. надав суду заперечення на заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, в якій в обґрунтування наданих заперечень посилався на те, що заявник не надав разом з заявою про заміну стягувача доказів переходу до нього права вимоги за кредитним договором, а також на відсутність доданого до заяви виконавчого листа або його реквізитів, зокрема його номеру та дати складання, що виключає можливість пересвідчитись у видачі судом виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 0308/0508/71-117 від 06.05.2008.

Заявник у судове засідання не з`явився, при зверненні із заявою просив суд розглянути її без участі його представника.

Представник боржника адвокат Кірюшкін В.Л. у судове засідання також не з`явився, надав заяву в якій просив розглянути заяву без його участі. Проти її задоволення заперечував з вищенаведених підстав.

Зацікавлена особа ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з`явилось, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомило.

Заявник та зацікавлена особа процесуальним правом надати відповідь на заперечення боржника, не скористались.

Тому на підставі ч. 3ст. 442 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд заяви за їх відсутності.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали заяви та матеріали цивільної справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 442 ЦК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Аналізуючи надані заявником аргументи та докази на їх підтвердження, судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.08.2019 у справі № 212/170/14-ц було стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 0308/0508/71-117 від 06.05.2008 у розмірі 444096,81 грн. та судового збору у розмірі 3 653,85 грн.

Як вже було зазначено вище, в обґрунтування необхідності здійснення заміни сторони виконавчого провадження з виконання рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.08.2019 у цій справі, заявник зазначає, що набув право вимоги до боржника за кредитним договором на підставі договору відступлення прав вимоги.

       Пунктом 2.2. вказаного договору передбачено, що новий кредитор (ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП») набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами у день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1. цього Договору.

За змістом п. 4.1. цього договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор (ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП») сплачує банку (ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК) грошові кошти у сумі 9 239 586,65 грн., надалі за текстом – Ціна договору, яка сплачується у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Таким чином, враховуючи вищенаведене слідує, що належними та допустимими доказами переходу права вимоги за кредитним договором, укладеним між боржником та ПАТ «СВЕДБАНК», є передбачені п. 4.1. договору про відступлення права вимоги, протокол відкритих торгів (аукціону) та платіжний документ про сплату заявником ціни договору про відступлення права вимоги.

Слідуючи з цього, заява ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не підлягає задоволенню, оскільки з наданих заявником матеріалів не можливо встановити факт переходу до нового кредитора прав первісного стягувача у зобов`язанні боржника за кредитним договором.

Разом з цим, щодо доводів представника боржника, в частині неможливості заміни стягувача за умов відсутності виконавчого листа, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що виконавчий лист на виконання рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.08.2019 у справі № 212/170/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 0308/0508/71-117 від 06.05.2008 у розмірі 444 096,81 грн., не видавався.

Проте, суд відхиляє вказані доводи представника боржника про неможливість заміни стягувача, оскільки заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Суд наголошує, що у таких випадках необхідно керуватися принципом обов`язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з цим, суд врахував, що у цій справі, первісним стягувачем є

ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», яке перебуває в стані припинення (ліквідаційної процедури) та здійснило відчуження прав вимоги на користь заінтересованої особи, а тому втратило матеріально-правову та процесуальну заінтересованість в отриманні такого виконавчого листа та не зобов`язане вчиняти такі дії фактично для та на користь нового стягувача — ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», яке набуло прав вимоги за договором відступлення права вимоги. При цьому, сама лише відсутність виконавчого листа не є та не могла бути перешкодою у матеріальному правонаступництві у спірних правовідносинах товариства після банку.

Відхиляючи такі доводи представника боржника, суд застосовує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №2-а-3494/11 та від 27.08.2020 рку у справі №804/536/18.

У зв`язку з викладеним, зважаючи на ненадання заявником як новим кредитором доказів переходу до нього прав за кредитним договором, суд вважає заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача у виконавчому листі передчасною та необґрунтованою, тому у її задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

 Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:  складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);  часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);  обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;  ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Враховуючи наданні докази, суд дістається висновку, що потрібно стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 40696815 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, так як вказані витрати надані стороні цивільного процесу ОСОБА_1 , адвокатом Кірюшкіним Володимиром Льовичем, що підтверджується матеріалами справи та враховуючи критерії визначення та розподілу судових витрат, що вищезазначені.

Керуючись ст..ст. 442, 258-260 ЦПК України суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача у виконавчому листі, відмовити повністю.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 40696815 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення, а у разі її постановлення без участі особи, яка її оскаржує - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 14 грудня 2021 року.

               Суддя                                 Р. В. Дехта