Справа № 196/658/20

№ провадження 2/196/369/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Руснака А.І.,

секретаря судового засідання: Кузнецової Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в залі суду в смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 07.06.2013 року відповідач з метою отримання банківських послуг підписала Заяву № б/н.

Так, 14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом у заяві.

Крім того, вказує, що при укладенні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 44 000,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, де зазначено, що відповідач при укладанні Договору дає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Вказує, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» належним чином виконав зобов`язання по видачі кредиту, а ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору та станом на 02.04.2020 року має заборгованість у сумі 114 951,11 грн., яка складається з наступного: 76 669,44 грн. - заборгованість за кредитом; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 76 669,44 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 32 331,62 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 5450,05 грн. - штраф (процентна складова).

Тому підтримуючи вищевикладене просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі та стягнути з відповідача також судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Дана цивільна справа перебувала у провадженні судді ОСОБА_2 , яка згідно рішення Вищої Ради Правосуддя від 10.11.2020 року № 3064/0/15-20 звільнена з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 23 листопада 2020 року №8 цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 року, вказану справу 26.04.2021 року передано на розгляд судді Руснак А.І.

Ухвалою суду від 28 квітня 2021 року дану справу суддею Руснак А.І. прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та відповідно до ст.178 ЦПК України було надано строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Ухвалою суду від 17 серпня 2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

17 червня 2021 року на адресу суду надійшли пояснення представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Салтисюк Ю.В., згідно яких прохав відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступні обставини.

Дійсно, відповідачем ще в 2013 році було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Разом з тим, прохає врахувати, що банківські послуги не обмежуються наданням кредитів, при цьому із змісту наданої позивачем анкети-заяви не можна дійти беззаперечного висновку, що відповідач мав намір укласти саме кредитний договір, враховуючи відсутність обраного виду картки та розміру кредитного ліміту.

Позивачем АТ КБ «Приватбанк» не надано суду доказів оформлення та укладення між сторонами саме кредитного договору, отримання кредитної картки тощо, які б свідчили про волевиявлення відповідача укласти кредитний договір та отримати відповідно кредитні кошти, оскільки анкета-заява від 07.06.2013 року не містить відповідних відомостей. Графи щодо кредитної картки, ліміту кредиту чи виду кредитування взагалі не заповнені.

Також, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ті Тарифи та правила АТ КБ «Приватбанк», які є невід`ємною частиною спірного договору, розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету.

На переконання відповідача роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також зазначає, що позивачем в порушення ст.81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів укладання кредитного договору та отримання кредитної картки з встановленим лімітом.

Наданий позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом наявності цивільно-правових відносин між сторонами у справі, оскільки по суті є калькуляцією, якою позивач обгрунтовує розмір своїх вимог.

Розрахунок заборгованості, сам по собі не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, оскільки нічим іншим не підтверджується і його правильність неможливо перевірити.

Надана позивачем Виписка за договором б/н станом на 03.04.2020 не являється належним та допустимим доказом заявлених позовних вимог, так як спосіб і порядок її формування суперечать вимогам чинного законодавства України та фактично за своїм змістом являється черговою роздруківкою інформації, складеною на власний розсуд банківської установи, без погодження з користувачем банківських послуг.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів обґрунтування позовних вимог, взагалі не підтверджено факт укладення саме кредитного договору, що являється підставою позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку з їх безпідставністю.

15 липня 2021 року на адресу суду надійшла від позивача відповідь на пояснення відповідача, згідно яких вказали, що з виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання за Договором, тому посилання відповідача про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування є безпідставними, у зв`язку з чим прохають позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник позивач АТ КБ «Приватбанк» - Шабанян А.А. в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та прохає їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Салтисюк Ю.В. в судове засідання не з`явилися, подавши до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги не визнають та заперечують проти їх задоволення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 07.06.2013 року (а.с.18).

14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (а.с.60, 61).

При цьому, відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом у заяві (а.с.18).

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайтіhttps://privatbank.ua/terms/ (а.с. 19-51).

Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 03.04.2020 року згідно якого заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 114 951,11 грн., яка складається з наступного: 76 669,44 грн. - заборгованість за кредитом; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 76 669,44 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 32 331,62 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 5450,05 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 7-11).

Між сторонами виник спір щодо неналежного виконання відповідачем кредитних зобов`язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо: 1) такі Умови не містять підпису позичальника; 2) не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи анкету-заяву позичальника.

Так, надані позивачем Умови та правила не містять підтверджень, що саме їх в наданій суду редакції розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент виникнення правовідносин сторін взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів та, зокрема, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

До того ж необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, анкета-заява ОСОБА_1 містить лише анкетні дані відповідача та її контактну інформацію і не містить даних про умови кредитування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір відсотків, комісії, пені і штрафів, порядок користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що за відсутності належних та допустимих доказів погодження умов договору, АТ «КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «Приватбанк» дотрималося вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Отже, суд вважає недоведеними позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 5450,05 грн. - штраф (процентна складова), а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Однак, доведеність факту отримання відповідачем кредитної картки із встановленим на ній кредитним лімітом, активне користування нею (як слідує з виписки по рахунку відповідач знімала кошти у банкоматах, розраховувалася за покупки в магазинах тощо, а також частково сплачувала заборгованість (а.с.12-15), що в сукупності є свідченням наявності між сторонами кредитно-договірних зобов`язань. Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач активно користувалася кредитними коштами, частково погашаючи заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах. Погашення кредитної заборгованості відповідачем востаннє мало місце 31 жовтня 2019 року.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування карти, ОСОБА_1 27.02.2018 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 грн. В подальшому відбувалася зміна кредитного ліміту 15 000,00 грн. (27.02.2018), 40 000,00 грн. (12.03.2018), 42 000,00 грн. (13.03.2018), 44 000,00 грн. (08.06.2018), 43 250,00 грн. (03.08.2018), 43 092,19 грн. (16.09.2018), 41 210,00 грн. (29.09.2018) та 13.05.2019 зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн. (а.с.16).

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що надані ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», у теперішній час АТ КБ «ПРИВАТБАНК», по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до наданого позивачем розрахунку, користувалася кредитними коштами, наданими їй ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», за договором б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі строком дії до останнього дня квітня 2022 року (а.с. 17).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 14.10.2020 року, відповідач, з урахуванням часткового виконання зобов`язань за кредитним договором, має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 76 669,44 грн. (а.с.7-11).

Оскільки, ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання по сплаті кредиту належним чином, то вона повинна нести цивільно-правову відповідальність за невиконання зобов`язання.

Статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов.

Приходячи до такого висновку суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, хоча й не містить строку повернення кредиту (користування ним), однак враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України та те, що отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам, нарахованим в порядку ст.625 ЦПК України на прострочений кредит в сумі 32331 грн. 62 коп., суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що визначеност.628 ЦК України.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що при здійсненні кредитних нарахувань, включених до кредитної заборгованості, банк повинен суворо дотримуватися умов, встановлених договором, у тому числі в частині формулювання назв таких нарахувань, проведенні їх розрахунку, що забезпечує прозорість і однозначність вимог банку.

Частина 1статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно умов укладеного кредитного договору, сторони домовились, що договір є строковим, та відповідає строку дії картки. Кредитна картка є дійсною до останнього календарного дня зазначеного на ній місяця. По закінченню строку дії відповідна картка пролонгується банком на новий строк дії (якщо раніше, до початку місяця закінчення строку дії не надходило письмових заяв від позичальника про закриття карткового рахунку).

Так, як слідує з довідки ПРИВАТБАНК (а.с.17), в рамках кредитного договору б/н від 07 червня 2013 року банк неодноразово перевипускав кредитні картки, востаннє 08.06.2018 року за № НОМЕР_1 зі строком дії до 04/22, тобто до останнього дня квітня 2022 року. Після цього перевипуск картки не здійснювався, що є свідченням того, що договір є діючим.

У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 438/489/16-ц вказано, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, відповідно до якого банк мав право на стягнення процентів за кредитом і пені за процентами у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду, зазначивши, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц (№ в ЄДРСР 85743708) зазначила наступне: якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставіст.1050 ЦК України. Разом з тим, права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак, у межах строку кредитування до закінчення дії кредитного договору, а саме до 30 квітня 2022 року, відповідач зобов`язаний повертати позивачеві кредит. Оскільки строк дії даного кредитного договору не закінчився, доказів пред`явлення кредитором вимог до позичальника про дострокове повернення кредиту раніше суду позивачем не надано, тому у банка відсутні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом в порядку ст.625 ЦК України. Відтак підстав для задоволення вимоги про стягнення процентів в сумі 32331 грн. 62 коп. суд не вбачає.

Також, суд вважає за необхідне вказати, що надана відповідачем довідка ПАТ КБ «Приватбанк» від 11.07.2014 року №1632162 про відсутність заборгованості у відповідача перед ПАТ КБ «Приватбанк», не спростовує заборгованість останньої перед позивачем станом саме на 02.04.2020, що також підтверджується випискою по рахунку відповідача, з якої вбачається активне користування відповідачем кредитними коштами.

Отже, відповідач ОСОБА_1 не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ КБ Приватбанк та не довела відсутність заборгованості.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані у розмірі 76 669,44 та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 76 669,44 грн., яка доведена розрахунком заборгованості.

В решті частині позову щодо стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 32 331,62 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 5450,05 грн. - штраф (процентна складова), суд відмовляє.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ст.141ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь АТ КБ ПРИВАТБАНК» судовий збір пропорційно частині задоволених вимог (67 % задоволених вимог) у розмірі 1408,34 грн. На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", вул. Грушевського, 1Д, м. Київ (рахунок № НОМЕР_3 , МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість станом на 02.04.2020 року відповідно до договору №б/н від 07.06.2013 року в сумі 76 669 (сімдесят шість тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн. 44 коп. - заборгованість за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", вул. Грушевського, 1Д, м. Київ (рахунок № НОМЕР_3 , МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 1408,34 грн.

В решті частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України в сумі 32 331,62 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 5450,05 грн. - штраф (процентна складова), відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 13.12.2021 року.

Суддя: А.І. Руснак

.