У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
при секретарі : Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського міського суду від 28 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Рівненської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Рівненського міського суду від 28 жовтня 2010 року провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Рівненської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки закрито.
В поданій на ухвалу апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 вказує на її незаконність, оскільки суд не врахував, що в даному випадку має місце цивільно-правовий спір. ОСОБА_4 користується зазначеною в позові земельною ділянкою на підставі цивільно-правового договору оренди, а не на підставі адміністративного акту Рівненської міської ради як суб’єкта владних повноважень. Рішення Рівненської міської ради від 11 квітня 2008 року скаржники не оспорювали, позов пред’явлений з приводу скасування незаконного цивільно-правового договору оренди від 05 жовтня 2009 року, в якому Рівненська міська рада виступила як сторона цивільно-правових відносин, тому позов має розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Просить ухвалу скасувати та направити справу за зустрічним позовом для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки даний спір пред’явлений до органу місцевого самоврядування як суб’єкту владних повноважень, і пов’язаний з оскарженням його рішення стосовно передачі земельної ділянки у користування із земель комунальної власності. Даний позов відноситься до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позовом, в якому просили визнати недійсним договір оренди №040958300259 від 05 жовтня 2009 року, укладеним між ОСОБА_4 та Рівненської міською радою, оскільки договір оренди укладений з порушенням прав скаржників як співвласників будинку та існуючих нормативних актів щодо обслуговування будинку. Надану в оренду ОСОБА_4 земельну ділянку скаржиники вважають прибудинковою територією.
Згідно п.п.1,3 ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Пунктом 1 ч.1 ст. 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно –правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Аналогічні роз’яснення містяться в рішенні Конституційного суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини 1 ст.143 Конституції України, пунктів "а","б","в","г" ст. 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України положень пунктів "а","б","в","г" ст. 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб’єкти владних повноважень; положення п.1 ч.1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Така ж позиція висловлена у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 "Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", яким внесено зміни до п.2 вказаної постанови і зазначено, що не розглядаються у порядку цивільного судочинства спори, зокрема, щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з п.п.1,3 ч.1 ст. 17 КАС віднесено до компетенції адміністративного суду.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 150 Конституції України - рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов'язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів.
При розмежуванні публічно-правових та приватно-правових відносин слід виходити з того, що публічно-правові відносини мають чітко встановлені зміст і межі, визначені законом. Діючи за межами цих повноважень, суб'єкт владних повноважень вступає в приватно-правові відносини.
В процесі розгляду справи суд повинен визначитись чи діяв орган виконавчої влади в межах повноважень, передбачених законом, коли приймав рішення про переведення приватної квартири з житлової в нежитлову.
Отже враховуючи, що заявлені позивачами вимоги про визнання дій Рівненської міської ради, а саме визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, стороною якого є Рівненська міська рада, яка уклала договір діючи в межах повноважень, передбачених законом, і дані дії пов’язані з виконанням органом місцевого самоврядування управлінських функцій у сфері земельних відносин, суд, керуючись рішенням № 10-рп/2010 та п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, прийшов до правильного висновку про необхідність закриття провадження у справі за зустрічним позовом на тій підставі, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а віднесена до юрисдикції адміністративного суду.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 307,312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Рівненського міського суду від 28 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий :
Судді :