Судове рішення #13280098

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї  Н И

           

        20 січня 2011 р.                                                                                                                   м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі

                              Головуючого судді -  Хилевича С.В.  

                              суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.

                              при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.

                              за участю ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_3   на  рішення Рівненського міського суду від 10 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та визначення місця проживання  дитини,

в с т а н о в и л а:

Рішенням  Рівненського міського суду від 10 грудня 2010 року позов задоволено частково: розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований 16 травня 2008 року у відділі РАЦС Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 427, дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено проживати із матір”ю, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4,  в твердій грошовій сумі в розмірі  450 гривень щомісячно, але  не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 30.08.2010 року та до досягнення дитиною повноліття. Рішення в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з законністю і обґрунтованістю рішення суду в частині визначення розміру аліментів, ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, де покликався на порушення судом норм матеріального права.

         На її обґрунтування вказував про неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема стверджував, що судом не враховано його скрутний матеріальний стан: він не має постійного місця роботи, а тимчасові заробітки є незначними. Крім того, він  постійно передавав для дитини  одяг, іграшки, продукти харчування.  Також, змушений допомагати рідній сестрі ОСОБА_5, яка має захворювання щитовидної залози та потребує оперативного втручання. Судом не враховано, що під час шлюбу з позивачем було придбано в кредит автомобіль, щомісячну оплату  за який  з жовтня 2008 року по липень 2010 року здійснював саме він. Після розлучення автомобіль залишився в сім”ї  його  колишньої дружини.

З наведених підстав, просить рішення Рівненського міського суду  від 10 грудня 2010 року змінити та зменшити розмір аліментів, враховуючи прожитковий мінімум на дитину до трьох років, а саме з 450 гривень до 300 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.  

Справа № 22-173/2011р.                                                                                                Головуючий в 1 інстанції: Харечко С.П.  

Категорія №46,48                                                                                                          Суддя-доповідач: Хилевич С.В.

ОСОБА_3 надав заяву з проханням відкласти розгляд справи через його зайнятість на роботі, з чим не погодилася колегія суддів, визнавши його неявку такою, що відбулася з неповажних причин.

       У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник, заперечуючи проти апеляційної скарги, посилались на законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення.

        Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з”явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини на користь позивача, суд першої інстанції виходив із того, що  відповідач, будучи батьком малолітньої  ОСОБА_4, забов”язаний утримувати дитину і сплачувати аліменти на її утримання. Оскільки відповідач має нерегулярний, мінливий  дохід та не має постійного місця роботи вирішено визначити  аліменти у твердій грошовій сумі, розмір якої встановлено нижче, ніж вимагала позивач, а саме 450 грн.

            Погоджуючись з правильністю досягнутих висновків суду попередньої інстанції, колегія суддів виходила з такого.

           Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, сторони в справі є батьками малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає разом з матір’ю та перебуває на її утриманні.  

           У  відповідності до вимог ст. 180 СК України  батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч.1 ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий  дохід,  частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При присудженні розміру аліментів суд попередньої інстанції відповідно до вимог  ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів вірно з”ясував стан здоров”я та матеріальне становище дитини та відповідача, які визнані задовільними, відсутність у відповідача інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також врахував розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та інші обставини, що мають істотне значення.

            Посилання ОСОБА_3 на те, що його сестра потребує лікування та матеріальної допомоги, не заслуговують на увагу, оскільки вона є повнолітньою та на утриманні відповідача не перебуває.

Доводи відповідача про те, що автомобіль, який був придбаний в кредит за час шлюбу і кошти за який він сплачував залишився в сім”ї колишньої дружини, є безпідставними, оскільки право власності на даний автомобіль, як вказав сам відповідач в апеляційній скарзі,  оформлене на матір позивача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини було ухвалене з дотримання норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого суду.

В той же час, вказівка місцевого суду про нижню межу розміру сплати аліментів - 30 відсотків до спірних правовідносин застосована не може бути., оскільки суперечить правилам ст.ст. 182-183 СК України і може бути застосована до аліментів у частці. Тому вона підлягає викллюченню як зайва.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду

                                                                

у х в а л и л а:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 10 грудня 2010 року   залишити без змін.

    Виключити з резолютивної частини рішення суду першої інстанції слова "але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку."

           Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.


         

Головуючий                                                                           Судді                                                                                    









































































































Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація