У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 січня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Григоренка М.П.,
суддів Оніпко О.В., Ковалевича С.П.,
при секретареві Омельчук А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського районного суду від 26 травня 2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку ’’ПриватБанк’’до ОСОБА_1 про звернення стягнення,
ВСТАНОВИЛА :
Заочним рішенням Рівненського районного суду від 26 травня 2010 року позов ПАТ КБ ’’ПриватБанк’’до ОСОБА_1 про звернення стягнення задоволено.
Передано в заклад ПАТ КБ ’’ПриватБанк’’шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно, яке зазначено в договорі застави №0703/01/ТЗ від 28.02.2007 року, а саме автомобіль Volvo (модель : FH12, рік випуску 2002, тип ТЗ : вантажний сідловий тягач-С, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1); причіп KOGEL (модель 6SN, рік випуску : 2000, тип ТЗ : н/причіп бортовий, № кузова/шасі : НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4); причіп KOGEL (рік випуску: 2001, тип ТЗ : причіп бортовий тентований, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_6).
Звернено стягнення на майно, що є предметом застави за кредитною угодою № 0703/01, посвідченого 28 лютого 2007 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за №590, а саме :
- автомобіль Volvo (модель : FH12, рік випуску 2002, тип ТЗ : вантажний сідловий тягач-С, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1);
- причіп KOGEL (модель 6SN, рік випуску : 2000, тип ТЗ : н/причіп бортовий, № кузова/шасі : НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4);
- причіп KOGEL (рік випуску: 2001, тип ТЗ : причіп бортовий тентований, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_6).
За рахунок вартості предмета застави підлягають задоволенню вимоги ПАТ КБ ’’ПриватБанк’’за кредитним договором №0703/01 від 28.02.2007 року у загальній сумі 48 552,93 доларів США, що на день розгляду справи за офіційним курсом НБУ (7,9255) становить 384 806 грн. 25 коп.
_______________________________________________________________________
Справа № 22-14-2011 р. Головуючий у 1 інстанції : Красовський О.О.
Категорія : 19.27 Доповідач : Григоренко М.П.
Спосіб реалізації предмета застави визначено наступним чином : реалізацію предмета застави здійснити шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ’’ПриватБанк’’судові витрати 6 1700 грн. судовий збір, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу 250 грн., а всього 1950 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на незаконність рішення суду першої інстанції, оскільки суд не врахував, що в зв’язку з істотною зміною обставин, а саме підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, а тому погіршився його фінансовий стан. Умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов’язків на шкоду позичальника. Всі ризики знецінення національної валюти позивач покладає виключно на відповідача, що є порушенням ч.3 ст. 13 ЦК України.
Крім того, суд не врахував, що в грудні 2009 року ПАТ КБ ’’ПриватБанк’’звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ТОВ ’’Українське Фінансове Агентство ВЕРУС’’про стягнення заборгованості за кредитними договорами на підставі яких ПАТ КБ ’’ПриватБанк’’обґрунтовує свої вимоги у даній справі. Таким чином, позивач намагається стягнути заборгованість і все майно, незважаючи на погашену частину кредиту та відсотків.
Суд не врахував, що погашення траншу кредиту і відсотків здійснюється згідно графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди, згідно якого останнім днем повернення кредиту є 06.02.2012 року. Протягом 2007 року, 2008 року та 2009 року відповідачем своєчасно погашались кредит, відсотки і винагорода, проте суд звернув стягнення на все майно, що є предметом застави, в рахунок погашення заборгованості, яка залишилась непогашеною.
Суд не врахував, що на час судового розгляду справи відповідача не було в м. Рівне, він перебував у відрядженні у м. Дніпропетровськ.
У зв’язку із викладеним апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що 28 лютого 2007 року між ЗАТ КБ ’’ПриватБанк’’та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №0703/01. Відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 70 000 доларів США, з терміном повернення відповідно до договорів про видачу траншу кредиту, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, але не пізніше 20.02.2012 року.
З метою забезпечення виконання зобов’язань відповідача за даною кредитною угодою між сторонами був укладений договір застави автотранспорту №0703/01/ТЗ, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2, реєстровий номер 590.
Проте, позичальник порушує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, а саме не сплачує заборгованість за кредитом у передбачені договором строки та відсотки за користування кредитом.
Відповідно до ч.1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави.
На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги про те, що з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, а тому погіршився фінансовий стан відповідача. Умови кредитного договору є несправедливими, всі ризики знецінення національної валюти покладено відповідача, що є порушенням ч.3 ст. 13 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки на момент укладення вищезазначених договорів всі їх умови були відомі відповідачу і ним погоджені, а тому останній з власної ініціативи на момент отримання коштів визначив для себе правила подальшої поведінки. У ОСОБА_1 існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації. Крім того, ніщо не перешкоджало відповідачу отримати кредит в національній валюті.
Посилання апеляційної скарги на те, що в грудні 2009 року ПАТ КБ ’’ПриватБанк’’вже звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ТОВ ’’Українське Фінансове Агентство ВЕРУС’’про стягнення заборгованості за кредитними договорами на підставі яких ПАТ КБ ’’ПриватБанк’’обґрунтовує свої вимоги у даній справі не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів справи, рішення яке набрало законної сили по вищевказаній справі відсутнє. Наявність самого факту звернення позивача з вказаною позовною заявою не є перешкодою для розгляду даного спору.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що погашення траншу кредиту і відсотків здійснюється згідно графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди, згідно якого останнім днем повернення кредиту є 06.02.2012 року. Протягом 2007 року, 2008 року та 2009 року відповідачем своєчасно погашались кредит, відсотки і винагорода, проте суд звернув стягнення на все майно, що є предметом застави, оскільки відповідно до п.2.3.9. кредитного договору №0703/01 при настанні подій, зазначених у п. 2.3.3 даної угоди, зокрема порушення позичальником будь-якого із зобов’язань, передбаченими умовами цієї угоди, банк має право стягнути кредит до настання термінів, передбачених п.1.3 даної угоди, і договорів про видачу траншу. Відповідно до п. 15.8.3 укладеного між сторонами договору застави позивач має право звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов’язань за кредитним договором у випадку порушення позичальником якого-небудь із зобов’язань, передбачених умовами кредитного договору.
Також, не встановлено і порушень судом першої інстанції норм процесуального права при постановлені ухвали про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв’язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Рівненського районного суду від 26 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і її може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Григоренко М.П.
Судді Ковалевич С.П.
Оніпко О.В.