Справа № 466/8921/19                                Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/811/919/21                        Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів Ванівського О.М., Крайник Н.П.

при секретарі Ждан К.О.

з участю відповідача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на житло, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 січня 2021 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 10.11.2017 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. та зареєстрований в реєстрі за № 3-2319. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір у розмірі 3 365 грн. 73 коп.

27.01.2021 р. представник позивача – адвокат Іванов О.О. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, яким просить провести розподіл судових витрат. Зокрема, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 24 968,50 грн. за проведення судової психолого-психіатричної експертизи.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 17 лютого 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17 000 (сімнадцять тисяч ) грн. витрат на професійну правничу допомогу та 24 968,50 грн. (двадцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят вісім гривень п`ятдесят копійок) витрат за проведення судової психолого-психіатричної експертизи.

Додаткове рішення суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Вважає додаткове рішення суду незаконним та необгрунтованим. В апеляційній скарзі зазначає, що в позовній заяві ОСОБА_2 не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла у зв`язку із розглядом справи. Вважає, що за таких обставин суд повинен був відмовити у відшкодуванні витрат про які позивачу було відомо на час подання позову. Окрім того, зазначає, що витрати на професійну правову допомогу, а саме виконані роботи адвокатом Івановим О.О. до 30 жовтня 2019 року не можуть вважатися витратами на професійну правову допомогу, оскільки адвокат Іванов О.О. згідно ведення справи приступив до виконання своїх обов`язків лише 30 жовтня 2019 року, а позовна заява ОСОБА_2  датована 29 жовтня 2019 року. В апеляційній скарзі просить скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 17 лютого 2021 року та ухвалити нове, яким відмовити у стягненні у витрат на професійну правничу допомогу та витрат за проведення судової психолого-психіатричної експертизи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 січня 2021 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 10.11.2017 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. та зареєстрований в реєстрі за № 3-2319. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір у розмірі 3 365 грн. 73 коп.

Представником позивача – адвокатом Івановим О.О. подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, яким просить провести розподіл судових витрат. Зокрема, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 24 968,50 грн. за проведення судової психолого-психіатричної експертизи.

До заяви адвокатом Івановим О.О. долучено акт про надання професійної правничої допомоги по справі № 466/8921/19 та її оплату із детальним описом виконаних робіт на загальну суму 17 000 грн., а також копію квитанції від 05.05.2020р. про сплату таких коштів опікуном позивача – ОСОБА_4 . Ордер на ведення справи адвокатом Івановим О.О. від 30.10.2019р. наявний в матеріалах справи (а.с. 82).

Крім того, за проведення комісійної амбулаторної комплексної судової психолого- психіатричної експертизи у п`ятому судово-психіатричному відділенні КНП JIOP ЛОКПЛ складної категорії складності, згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 20 листопада 2019 року, опікун позивача - ОСОБА_4 поніс витрати у сумі 24 968, 50 гривень, що підтверджується квитанцією № 50 від 05 травня 2020 року.

Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у Постанові №755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що чинний ЦПК України передбачає такі критерії визначення та розподілу судових витрат, а саме: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України до судових витрат, зокрема належать витрати, пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних з проведенням експертизи і викликом до суду. Призначений судом експерт може відмовитися від надання висновку, якщо надані на його запит матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов`язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою (частини сьома, восьма статті 72 ЦПК України).

Згідно із статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Колегія суддів вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду в суді першої інстанції в розмірі 17 000 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 24 968,50 грн. за проведення судової психолого-психіатричної експертизи.

З вищевикладеного вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення не допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, висновки суду стосуються питання стягнення судових витрат за надання правничої допомоги адвокатом та витрат за проведення судової психолого-психіатричної експертизи, які були вирішені судом після звернення до суду представника позивача – адвоката Іванова О.О. із заявою про ухвалення додаткового рішення, а тому суд відповідно до вимог закону стягнув судові витрати з відповідача на користь позивача додатковим рішенням.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 17 лютого 2021 рокузалишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 17 лютого 2021 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2021 року.

               Головуючий:                                        О.Я. Мельничук

               Судді:                                                        О.М. Ванівський

                                                                       Н.П. Крайник