Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-ц-172/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Льон С.М.
Категорія - 55 Доповідач Кодрул М. А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Кодрула М.А.
суддів - Фомічова С.Є., Сукач Т.О.
при секретарі - Чернезі М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів,-
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача та з урахуванням змін до позовної заяви та збільшення позовних вимог просила стягнути з відповідача 10500 грн. вартості весільної сукні, 1953 грн. пені за прострочення виконання замовлення хімчистки, 150 грн. вартості послуги хімчистки, 2000 грн. моральної шкоди, а всього 14603 грн.
Зазначала, що 28 червня 2009 року придбала для своєї дочки весільну сукню вартістю 10500 грн. Після весілля 05 вересня 2009 року звернулась до хімчистки, що належить відповідачці, з метою видалення незначного забруднення сукні. При передачі сукні приймальниця хімчистки оглянула сукню на наявність пошкоджень та інших дефектів тканини, після чого видала квитанцію № 010080 від 05 вересня 2009 року, в якій не зазначила ніяких дефектів, плям та інших пошкоджень і недоліків виробу, так як таких не було. Приймальниця запевнила, що після хімчистки сукня не втратить свого первісного вигляду і гарантувала повне підчищення від забруднення. 10 вересня 2009 року прийшла забрати сукня після хімчистки, але при видачі сукні виявила наявність плям бурого кольору, яких раніше не було, а також розриви, дірки на тканині, пошкодження фарнітури. Зверталася до власниці хімчистки з вимогою відшкодувати вартість знищеної сукні, але отримала відмову.
Просила задовольнити позовні вимоги посилаючись на порушення умов договору та відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 23,906 ЦК України.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємця –фізичної особи ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 вартість весільної сукні 10500 грн., 150 грн. витрат за надані послуги хімчистки, 1953 грн. пені, 1000 грн. моральної шкоди та судові витрати в розмірі 120 грн. На користь держави стягнуто судовий збір в сумі 105 грн.
В апеляційній скарзі приватний підприємець–фізична особа ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та постановити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права . Зокрема зазначає, що ОСОБА_3 не є належним позивачем по справі, оскільки договір про надання послуг хімчистки весільного плаття укладений не з нею, а з її дочкою. Судом безпідставно не взято до уваги висновок спеціаліста, з якого вбачається, що виявлені на сукні плями від забруднення однозначно відносяться до таких, що утворилися під час експлуатації сукні і не могли утворитися в процесі хімчистки. Пошкодження тканини сукні (розсувальність) є прихованим дефектом виробничого характеру, що виник при виготовленні сукні. Вказані письмові докази однозначно підтверджують факт дотримання відповідачем усіх встановлених нормативів надання послуг хімчистки.
З апеляційної скарги вбачається, що відповідачем не оскаржується рішення суду в частині вирішення спору про розмір збитків, стягнення пені та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»№ 12 від 24 жовтня 2008 року судам роз?яснено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, що з?явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову про відшкодування завданих збитків, суд виходив з встановленого, що між сторонами укладено договір надання послуг з чистки весільної сукні, яка після чистки виявилася зіпсованою та не повернута замовнику послуг, керувався ст.ст. 526, 906 ЦК України, п.п. 3, 7 ст. 1 та ч.ч. 4, 9 ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів” (1023-12) і виходив із тих обставин, що зобов?язання має виконуватися належним чином, збитки завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець зобов?язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв’язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт або надання послуг. Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання або надання послуг.
Такий висновок суду є правильним.
Згідно ст. 906 ЦК України, збитки завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.9 ст. 10 зазначеного Закону, виконавець зобов’язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв’язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт або надання послуг.
Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання або надання послуг.
Частина 6 вищевказаної статті Закону визначає, що виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва серії ВОО № 876620 від 08 листопада 2004 року ОСОБА_2 є фізичною особою –підприємцем та здійснює надання послуг з хімчистки на підприємстві «Європейська хімчистка». Згідно квитанції № 010080 від 05 вересня 2009 року між сторонами укладено договір надання послуг з загальної чистки весільної сукні. При здачі весільної сукні на чистку остання не мала дефектів виробу, що виявлені у процесі носіння – подряпини, зачепи, потертість, порушення швів, деформації, наявність плям та соляних витравив, плям крові, чорнила, слини тварин, застарілі, невідомого походження, а також усілякі плями після спроби самостійного виведення, так як в квитанції № 010080 відсутні посилання на зазначене. За послуги чистки ОСОБА_3 сплатила 150грн.
Згідно товарного чеку № 99 та квитанції до прибуткового касового ордеру № 141 весільня сукня фірми oani»придбана 28 червня 2009 року в салоні «Леді Феер»за 10500 гривень. Висновком державної санітарно – епідеміологічної експертизи №05.03.02-03/10069 від 25 лютого 2009 року визначено, що весільні сукні зазначеної торгової марки допущені до подальшої реалізації на території України, необхідними умовами використання / застосування, зберігання, транспортування, утилізації, знищення / є дотримання рекомендацій виробника.
Після проведення чистки весільна сукня виявилася зіпсованою, оскільки на ній позивачка виявила плями бурого кольору, а також розриви тканини та інші дефекти, які виникли під час проведення чистки.
В матеріалах справи відсутні докази з приводу здачі позивачем на чистку сильно забрудненої чи неодноразово ношеної весільної сукні.
Зазначене дає підстави дійти висновку про доведеність факту порушення відповідачем прав споживача, що є підставою для відшкодування збитків, які виникли через неналежне виконання зобов'язання та недоліки у наданих послугах.
Доводи апеляційної скарги приватного підприємеця–фізичної особи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 не є належним позивачем по справі та про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок спеціаліста, що виявлені на сукні плями від забруднення однозначно відносяться до таких, що утворилися під час експлуатації сукні і не могли утворитися в процесі хімчистки судовою колегією не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.
В квитанції № 010080 від 05 вересня 2009 року, яка підтверджує факт
укладення договору з надання послуг, вказано лише прізвище замовника ОСОБА_3. В пояснювальній записці оператора ОСОБА_4 від 07 вересня 2009 року зазначено, що вона прийняла від ОСОБА_3 весільне плаття. З листами до відповідачки та скаргами до управління з захисту прав споживачів про надання неякісних послуг теж зверталася ОСОБА_3, її ж повідомляли про проведення експертизи. Тому суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 є належним позивачем по справі. Наявність у справі заяви ОСОБА_5 про повернення вартості плаття не свідчить про те, що вона була замовником послуг.
Висновок спеціаліста № 01-02 від 26 березня 2010 року не може бути покладений в основу рішення суду, оскільки в ньому зазначено, що режими технологічних операцій обробки плаття хімчисткою ФОП ОСОБА_2 відповідають обраному процесу аквачистки, за виключенням дворазового повторення повного циклу. В результаті аквачистки на платті з?явилися плями від іржі в місцях наявності булавок. Розсувальність є прихованим дефектом виробничого характеру, аквачистка могла посприяти проявленню дефекту. В описовій частині висновку висловлено припущення про можливий сильний ступінь забруднення виробу під час експлуатації.
Таким чином, вказаним висновком підтверджено, що надання послуги з хімчистки проведено з порушенням Правил побутового обслуговування населення та Інструкції щодо надання послуг з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів, оскільки без погодження з замовником послуг змінено вид чистки та проведено повний повторний цикл, не запропоновано зняти фарнітуру та матеріали оздоблення (булавки), що в кінцевому результаті привело до появи п?ятен іржі в місцях їх розташування.
Колегія суддів вважає, що за таких обставин підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування чи зміни рішення суду немає, тому його необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий-суддя:
Судді :