Справа № 22ц-1882   2006 p.                                             Головуючий в І інстанції

Хоменко В.Г.

Категорія 13      Доповідач: Оначенко Л.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

2006 року серпня місяця «14» дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого       - Оначенко Л.І.

Суддів                       - Капітан І.А., Цуканової І.В.

при секретарі     -Диба Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1,

діючого від імені

ОСОБА_2

на рішення

Генічеського районного суду Херсонської області

від 04 січня 2006 року у справі

за позовом

ОСОБА_3

ДО

ОСОБА_2

про визнання договору дарування недійсним, -

встановила:

В листопаді 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним.

В обґрунтування позову позивачка зазначала, що 26 червня 2003 року між її чоловіком ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та відповідачкою був укладений договір дарування жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1.

Вказуючи на те, що угода вчинена під впливом обману, застосованого ОСОБА_2 щодо неї та її померлого чоловіка, оскільки вони не бажали дарувати свій будинок, а вона, ОСОБА_3, не підписувала заяву про згоду на посвідчення угоди нотаріально, позивачка просила суд визнати оспорений нею договір недійсним.

Рішенням суду від 04 січня 2006 року постановлено визнати недійсним договір дарування, вчинений ОСОБА_4 на користьОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Генічеського нотаріального округу ОСОБА_5 26.06.2003 р.

Суд стягнув зОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування витрат по оплаті держмита 120 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючий в інтересах ОСОБА_2, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначаючи, що висновки

суду щодо недійсності угоди не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що фактично дарування будинку відбулося на умові надання і обдарованою довічного утримання подружжю ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому оспорена угода відповідно до ч.2 ст.77 ЦК України не є договором дарування.

Проте до такого висновку суд прийшов, допустивши порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Так, судом встановлено, що 28 червня 2003 року ОСОБА_4. подарував ОСОБА_2 належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Договір дарування будинку посвідчений нотаріально /а.с.8/.

Право власності ОСОБА_2 на вказаний будинок зареєстровано в Генічеському державному бюро технічної інвентаризації 22.07.2003 р. /а.с.7/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. помер, а в листопаді 2005 року ОСОБА_3 оспорила договір дарування будинку на тій підставі, що він укладений під впливом обману зі сторони ОСОБА_2 /а.с.3-4, 41/.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.04 р.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Зокрема, пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що правила цього Кодексу застосовуються щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Таким чином зважаючи на викладені норми матеріального права та враховуючи, що предметом спору в даній справі є дійсність угоди, укладеної до 01.01.2004 року, колегія суддів вважає, що спірні правовідносини регулюються ЦК України 1963 року, який діяв на момент укладення оспореного договору, а тому суд першої інстанції неправильно застосував ст.ст.215, 717, 728 ЦК України, які не поширюються на правовідносини, що  виникли між сторонами.

Крім того, суд необґрунтовано вважав зміною позовних вимог подану представником позивачки ОСОБА_6 26.12.2005 р. заяву, оскільки вона не містить обґрунтування зміни підстав визнання договору дарування недійсними обставинами, які за положеннями ЦК України 1963 року вказують на недійсність укладеної сторонами угоди, а відповідно до ч.2 ст. 173 ЦПК України, якщо позивач змінює свої вимоги, головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви /а.с.54/.

Змінені підстави позову в процесі розгляду справи конкретизовані не були і використані судом довільно відповідно до ст.717 ЦК України, яка спірні правовідносини не регулює.

При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що при вирішенні даної справи слід виходити із первинно заявлених підстав та предмета позову, якими є недійсність договору дарування, вчиненого внаслідок обману.

Оскільки факти, на які посилалася позивачка в обґрунтування позову щодо вчинення відповідачкою неправомірних дій та обману, чи будь-якого іншого впливу на волевиявлення дарителя в оспореній угоді, судом не встановлені та належними доказами не підтверджені як не підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_3 на заяві про дачу згоду своєму чоловікові на дарування будинку, здійснені не нею, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для визнання договору дарування недійсним відповідно до ст. 57 ЦК України 1963 року відсутні.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що звернувшись до суду з позовом про визнання недійсною угоди стороною в якій вона не була, ОСОБА_3 не обґрунтувала право на захист свого цивільного права, що було порушено в спірних правовідносинах, і не зазначила в якій передбачений законом спосіб це право підлягає захисту чи відновленню, враховуючи, що наслідком визнання угоди недійсною з наведених нею в позовній заяві підстав є повернення потерпілому іншою стороною отриманого нею за договором майна або відшкодування його вартості.

Не будучи власником подарованого будинку за правовстановлюючими документами, ОСОБА_3 не порушила перед судом питання про визнання за нею права на спірне майно із передбачених законом підстав.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду в спірних правовідносинах в межах заявлених позовних вимог не відповідають обставинам справи і є неправильними в результаті порушення судом норм процесуального законодавства та неправильного застосування норм ЦК України в редакції 2004 року, який на ці правовідносини не поширюється.

Рішення суду як незаконне та необґрунтоване підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявленого ОСОБА_3 позову з наведених вище підстав.

На підставі викладеного, ст.57 ЦК України 1963 року, керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого від імені ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Генічеського районного суду від 04 січня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним відмовити за необґрунтованість.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.