Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 619/852/20

провадження № 61-10273св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Кристалбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -

ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Кристалбанк» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області, у складі судді Калмикової Л. К., від 24 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної 0. В., Тичкової 0. Ю., від 19 травня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2020 року акціонерне товариство (далі - АТ) «Кристалбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 03 листопада 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого у спірних правовідносинах є

АТ «Кристалбанк», та ОСОБА_2 укладено генеральну кредитну угоду

№ 07-01-180-08, відповідно до умов якої кредитор зобов`язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди.

Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми 925 300 грн з терміном дії угоди до 03 листопада 2023 року. В подальшому між сторонами вказаної генеральної кредитної угоди укладено договір про внесення змін № 1 від 25 червня 2010 року та договір про внесення змін № 2 від 09 грудня 2010 року.

Відповідно до кредитного договору № 010-2/07-01-0807-08 від 03 листопада 2008 року ОСОБА_2 прийнято на умовах генеральної кредитної угоди № 07-01-180-08 грошові кошти в розмірі 925 300 грн, за процентною ставкою 21, 5 % річних на строк до 03 листопада 2023 року. До вказаного договору сторонами вносилися зміни згідно додаткового договору № 1

від 24 листопада 2008 року, додаткової угоди № 2 від 03 липня 2009 року, додаткової угоди № 3 від 16 грудня 2009 року, додаткової угоди № 4

від 25 червня 2010 року, додаткової угоди № 5 від 29 червня 2010 року, додаткової угоди № 6 від 09 грудня 2010 року, додаткової угоди №7

від 26 вересня 2011 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 03 листопада 2008 року укладено договір іпотеки № 07-01-180/1-08, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського міського нотаріального округу Харківської області Маренич Г. П., зі змінами та доповненнями, та зареєстрований в реєстрі за № 4038, відповідно до умов якого остання передала кредитору в заставу приміщення готелю літ. «Б-3», загальною площею 343,2 кв. м, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 були порушені зобов`язання встановлені умовами кредитного договору, стосовно своєчасного повернення отриманого кредиту і сплати процентів за користування кредитними коштами та загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 1 256 005, 90 грн, що встановлено постановою Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 640/15186/15-ц, яка набрала законної сили.

Банку стало відомо, що 17 листопада 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 без відома та дозволу іпотекодержателя, були укладені договори купівлі-продажу вказаного приміщення готелю.

Посилаючись на існування невиконаних ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 07-01-180/1-08 від 03 листопада 2008 року, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме приміщення готелю літ. «Б-3», загальною площею 343,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною не нижчою за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №010-2/07-01-0807-08 від 03 листопада 2008 року, яка складає суму в розмірі 1 256 005, 90 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 768 109, 48 грн, пені за порушення строку погашення кредиту - 88 531,47 грн, нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом - 304 178, 80 грн, пені за порушення строку погашення відсотків - 95 186, 15 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог АТ «Кристалбанк» відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що Банк пропустив строк позовної давності при пред`явленні вимог до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості

ОСОБА_2 за кредитним договором № 010-2/07-01-0807-08

від 03 листопада 2008 року, а розмір заборгованості, встановлений іншим судовим рішенням, не має преюдиційної сили для розгляду цієї справи.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Кристалбанк» задоволено частково, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 вересня 2020 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Апеляційний суд виходив з того, що рішенням суду, яке набрало законної сили вже було вирішено питання про звернення стягнення на предмет іпотеки - приміщення готелю, перехід права власності на яке свідчить про заміну іпотекодавця, що може бути підставою для заміни боржника у виконавчому провадженні, а не для звернення із позовом до нового власника про звернення стягнення на той самий предмет іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В поданій у червні 2021 року касаційній скарзі на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року АТ «Кристалбанк», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Банку в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18 червня 2021 року АТ «Кристалбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дергачівського районного суду Харківської області

від 24 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 19 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Кристалбанк» та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у задоволенні заяви

АТ «Кристалбанк» про зупинення дії постанови Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року відмовлено.

У вересні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядкуспрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі

№ 161/6253/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 668/9978/15-ц, у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі

№ 643/19761/13-ц, від 07 травня 2019 року у справі № 926/3371/17,

від 24 січня 2018 року у справі № 911 /462/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 727/7193/16-ц.

Крім того заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у правовідносинах, коли власник предмета іпотеки змінився до ухвалення судового рішення про звернення стягнення на іпотечне майно.

Зазначає, що постановою Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року в справі № 619/3963/14-ц звернуто стягнення на предмет іпотеки належний ОСОБА_3 , яка фактично вже не мала прав на спірну нерухомість. Натомість ОСОБА_1 не набула обов`язку виконання рішення суду, ухваленого відносно попереднього іпотекодавця

ОСОБА_3 , а Банк позбавлений можливості виконати постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у справі

№ 619/3963/14-ц оскільки на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ виданий на виконання такого судового рішення підлягає поверненню стягувачу.

Наголошує на тому, що за відсутності заперечень ОСОБА_1 розміру заборгованості за основним зобов`язанням, який встановлений судовими рішеннями, цей розмір заборгованості є неспростованим і доведеним, що свідчить про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлених статтею 33 Закону України «Про іпотеку» у зв`язку із неналежним виконанням основного зобов`язання.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 листопада 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 укладено генеральну кредитну угоду № 07-01-180-08 до якої 25 червня та

09 грудня 2010 року укладено договори про внесення змін.

03 листопада 2008 року у відповідності до генеральної кредитної угоди

№ 07-01-180-08 між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір

№ 010-2/07-01-0807-08, згідно якого позичальнику надано кредит у сумі

925 300 гривень зі сплатою процентів за ставкою 21,5% річних строком до 02 листопада 2018 року.

До кредитного договору № 010-2/07-01-0807-08 вносились зміни шляхом укладення додаткового договору від 24 листопада 2008 року № 1, додаткової угоди від 03 липня 2009 року № 2, додаткової угоди від 16 грудня 2009 року № 3, додаткової угоди від 25 червня 2010 року № 4, додаткової угоди від 29 червня 2010 року № 5, додаткової угоди від 09 грудня 2010 року № 6, додаткової угоди від 26 вересня 2011 року № 7.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

від 03 листопада 2008 року № 010-2/07-01-0807-08, укладеного у відповідності до генеральної кредитної угоди від 03 листопада 2008 року

№ 07-01-180-08, між Банком та ОСОБА_3 , від імені якої, на підставі доручення, посвідченого 21 жовтня 2008 року консулом Генерального консульства України в Мюнхені, та зареєстрованого в реєстрі за

№ 573/1495-2008, діяв громадянин України ОСОБА_4 , 03 листопада 2008 року укладено договір іпотеки № 07-01-180/1-08, предметом якого є нерухоме майно, а саме: приміщення готелю в літері «Б-3», загальною площею 343,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .

24 травня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та

ПАТ «Кристалбанк» укладено договір факторингу, згідно якого до

ПАТ «Кристалбанк» перейшло право вимоги за кредитним договором

від 03 листопада 2008 року №010-2/07-01-0807-08 та іпотечним договором від 03 листопада 2008 року № 07- 01-180/1-80.

Рішенням Дергачівського районного суду м. Харкова від 21 серпня

2017 року в справі № 619/3963/14-ц у задоволенні позовних вимог

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно - приміщення готелю літ. БЗ, загальною площею 343, 2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року у справі № 619/3963/14-ц рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким, зокрема, у задоволенні позовних вимог Банку відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі

№ 619/3963/14-ц рішення Апеляційного суду Харківської області

від 24 жовтня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 619/3963/14-ц рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є

АТ «Кристалбанк», задоволено частково.

Звернуто стягнення на заставне майно - предмет іпотеки за договором іпотеки від 03 листопада 2008 року № 07-01-180/1-08, а саме: приміщення готелю в літері «Б-3», загальною площею 343,2 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , що належить на праві власності громадянці України ОСОБА_3 .

За рахунок грошових коштів, виручених від реалізації заставного майна, вирішено погасити заборгованість, яка виникла у позичальника

ОСОБА_2 за кредитним договором від 03 листопада 2008 року № 010-2/07-01-0807-08 № 010-2/07-01-0807-08, укладеним відповідно до генеральної кредитної угоди № 07-01-180-08 від 03 листопада 2008 року в розмірі 1 256 005, 90 грн, яка складається з суми заборгованості за кредитом - в розмірі 768 109,48 грн, простроченої суми заборгованості за кредитом - в розмірі 272 554, 92 грн, суми пені за порушення строку погашення кредиту - в розмірі 88 531,47 грн, суми нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом - в розмірі 304 178, 80 грн, суми простроченої заборгованості за відсотками - в розмірі 300 068,89 грн, суми пені за порушення строку погашення відсотків - в розмірі 95 186,15 грн.

Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Встановлено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів встановлюється на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, в процедурі виконавчого провадження при підготовці до проведення прилюдних торгів.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Кристалбанк», про припинення правовідносин шляхом розірвання договору - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Кристалбанк», про визнання правовідносин припиненими - відмовлено.

17 листопада 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н. В. (1/2 частина предмету іпотеки) та приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мараєвою Я. В. (1/2 частина предмету іпотеки).

Позиція Верховного Суду

За змістом пунктів 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частина друга статті 23 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, в разі вибуття заставного майна із власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України

від 03 лютого 2016 року в справі № 6-2026цс16 та підтримана Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові

від 01 березня 2021 року в справі № 201/16014/13-ц.

Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суди встановили, що з метою захисту своїх прав ПАТ Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого у спірних правовідносинах є

АТ «Кристалбанк», у 2014 році звернулось до суду із позовом до

ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - справа № 619/3963/14-ц, за результатами розгляду якої Харківським апеляційним судом 25 вересня 2019 року прийнято постанову про задоволення вимог Банку та звернення стягнення на предмет іпотеки - приміщення готелю, за адресою:

АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 03 листопада 2008 року № 010-2/07-01-0807-08

№ 010-2/07-01-0807-08, укладеним відповідно до генеральної кредитної угоди № 07-01-180-08 від 03 листопада 2008 року в розмірі 1 256 005, 90 грн.

Вказуючи на наявність остаточного судового рішення в справі № 619/3963/14-ц, яке набрало законної сили (постанови Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року), апеляційний суд у розглядуваній справі, змінюючи рішення районного суду в частині мотивів відмови в задоволенні позову, дійшов висновку про відсутність підстав для повторного звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому суд апеляційної інстанції фактично констатував, що права Банку, як кредитора та іпотекодержателя, підлягають захисту в межах процедури виконання постанови Харківського апеляційного суду від 25 вересня

2019 року у справі № 619/3963/14-ц, та у іпотекодержателя зберігається право використати (реалізувати) інші способи звернення стягнення на іпотечне майно, визначені Законом «Про іпотеку».

З такими висновками апеляційного суду Верховний Суд погоджується не в повній мірі з огляду на наступне.

Дійсно за наявності чинного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, повторне звернення стягнення судом на той самий предмет іпотеки і з тих самих підстав, нормами чинного законодавства України не передбачено.

Разом з тим, зазначене правило розповсюджується на випадки коли іпотекодержатель за наявності чинного судового рішення повторно звертається до суду з позовом про звернення стягнення предмет іпотеки, або у випадку проведення реконструкції іпотечного майна, проведення щодо нього самочинного будівництва (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), або зміни його власника після ухвалення відповідного судового рішення про звернення стягнення та це майно.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах

від 08 серпня 2018 року у справі № 711/4423/16-ц (провадження

№ 61-1509св18), від 08 серпня 2018 року у справі № 703/5083/15-ц (провадження № 61-1514св18), від 30 жовтня 2019 року у справі

№ 207/1271/15-ц (провадження № 61-8609св18), від 12 березня 2020 року у справі № 626/1706/16-ц (провадження № 61-6961св18) від 03 червня року у справі № 459/2930/15-ц (провадження № 61-39823св18) та від 24 червня 2021 року у справі №335/7782/18 (провадження № 61 -130св21).

По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника.

У постанові від 01 вересня 2021 року в справі № 522/6949/15-ц (провадження № 61-11964св20) Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для процесуального правонаступництва прав та обов`язків боржника під час виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки на момент ухвалення такого рішення суду, власником іпотечного майна вже була інша особа, відмінна від особи, яка, на думку кредитора, повинна була відповідати за пред`явленим позовом.

З огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду в справі

№ 522/6949/15-ц, факт зміни власника предмета іпотеки із ОСОБА_3 на ОСОБА_1 до прийняття Харківським апеляційним судом постанови від 25 вересня 2019 року у справі № 619/3963/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, вказує на відсутність підстав для процесуального правонаступництва прав та обов`язків боржника на стадії виконання такого судового рішення.

Змінивши оскаржене рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позову і помилково пославшись на можливість банку захистити свої права в межах процедури виконання постанови Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 619/3963/14-ц, суд апеляційної інстанції фактично не переглянув по суті рішення районного суду.

За змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщосуд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Доводи касаційної скарги вказують на існування підстав для скасування постанови апеляційного суду з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, об`єктивно дослідити наявні у справі докази, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справита ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Кристалбанк» задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19 травня 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович