Справа № 657/1575/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2021 року Каланчацький районний суд Херсонської області

в складі головуючого судді Ковальчук О.В.,

за участю секретаря Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Каланчак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий Альянс» про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому з урахування уточнених позовних вимог просить стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на її користь 6 550 грн. невідшкодованої частини понесених витрат на поховання; 15 022,80 грн. невідшкодаваної частини моральної шкоди її малолітнім дітям; 105 159,60 грн. шкоди заподіяної втратою годувальника малолітніх дітей; пеню в розмірі 12 896,82 грн., інфляційні витрати в розмірі 1 714,33 грн., 3% річних в розмірі 2 852 грн. та понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн..

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує, що 25 серпня 2019 року близько 01 год. 15 хв. на автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 206 км +540 м відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ЗАЗ Sens, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є її чоловіком та батьком її неповнолітніх дітей. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 , отримав тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, від яких помер на місці. Кримінальне провадження за фактом вказаної дорожньо-транспотної пригоди закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія автомобіля ЗАЗ Sens, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_5 , складу кримінального правопорушення. Внаслідок смерті у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_6 його малолітнім дітям ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які перебувають на її утриманні та вихованні, заподіяно матеріальну та моральну шкоду, яка є шкодою, що заподіяна джерелом підвищеної небезпеки та повинна бути відшкодована незалежно від наявності вини заподіювача шкоди. Цивільно -правова відповідальність водія ОСОБА_5 станом на дату ДТП була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий альянс», поліс № АО 989789. Відповідно до положень п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на відшкодування шкоди пов`язаною з втратою годувальника мають діти загиблого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Загальний розмір відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника згідно з положеннями Закону не може бути меншим 150 228 грн. (36 х 4173-мінімальний розмір заробітної плати у місячному розмірі станом на 1 січня 2019 року). Однак, відповідачем відшкодовано лише частину вказаної шкоди в сумі 45 068,40 грн., залишок не відшкодованої шкоди становить 105 159,60 грн.. Згідно п. 27.3 ст. 27 зазначеного вище Закону право на відшкодування моральної шкоди мають діти загиблого і також батьки загиблого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .. Загальний розмір відшкодування моральної шкоди, що відшкодовується згідно з положеннями Закону становить 50 076 грн. (4173 х12). Дітям загиблого належить до виплати 3/5 від загального розміру відшкодування моральної шкоди, що становить (50 076) х3= 30 045,60 грн. тобто по (30045,6/3)=10152,20 грн. на кожну дитину. В подальшому відповідач відшкодував 50% моральної шкоди в розмірі 15 022,80 грн., а також 50 % понесених витрат на поховання в загальному розмірі (13 100/2)=6550 грн. та відмовив у виплаті страхового відшкодування шкоди заподіяної втратою годувальника. Такі дії відповідача вважає неправомірними, оскільки в силу вимог ч. 5 ст. 1187 ЦК України шкода завдання джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Таким чином, страховик безпідставно поділив навпіл розмір відшкодування моральної шкоди, що належить дітям загиблого та розмір відшкодування витрат на поховання. Поряд з цим, в зв`язку з невчасною сплатою сум страхових відшкодувань та відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону страховик повинен сплати пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Крім того, позивачем понесено витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн., які також підлягають відшкодуванню.

Ухвалою суду від 04 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 24 березня 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено слухання справи до судового розгляду. Будь-яких інших процесуальних дій судом не вживалося.

Представник позивача ОСОБА_9 в судовому засіданні проведенному в режимі відеоконференції заявлені вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити їх з підстав викладених у позові.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий Альянс» - Чала Ірина Миколаївна, в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, просила відмовити в його задоволенні.

У встановлений судом строк, представником відповідача Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий Альянс» надано суду відзив в якому зазначає, що вимоги позивача вважає безпідставними та необгнутованими, оскільки право на страхову виплату мають ще батьки загиблого ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які, ще не зверталися за страховими виплатами і у випадку їх звернення сума страхового ліміту буде вичерпана, тому позивачу виплачено страхову суми з вирахуванням сум, які необхідно сплатити батькам загмиблого.

Представником позивача надано відповідь на відзив, де зазначенно, що відповідач посилається на норми Законодавста, які підлягають застосуванню при взаємодії кількох джерел підвищеної небезбети, а не при взаємодії джерела підвищеної небезпеки з потепілим, тому дані норми не підлягають застосуванню.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірні відносини виникли з приводу відшкодування шкоди, яка спричинена смертю особи в результаті дії транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки, а отже врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільним кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 серпня 2019 року близько 01 год. 15 хв. на автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 206 км +540 м відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля ЗАЗ Sens, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є її чоловіком та батьком її неповнолітніх дітей. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 , отримав тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, від яких помер на місці. Кримінальне провадження за фактом вказаної дорожньо-транспотної пригоди закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія автомобіля ЗАЗ Sens, д/н НОМЕР_1 ОСОБА_5 , складу кримінального правопорушення.

Цивільно -правова відповідальність водія ОСОБА_5 станом на дату ДТП була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий альянс», поліс № АО 989789.

Внаслідок смерті у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_6 його малолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які перебували на його утриманні залишилися без годувальника.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

В той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно - правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 р. № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за цим Законом визначається забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 6 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною 1 ст.1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

У пунктах 1, 2 4 статті зазначено, що шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років), чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно, одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя шкода відшкодовується незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років.

У відповідності до ч.2 ст.1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Положеннями п.27.2 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Враховуючи, що ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто діти мають абсолютне право на одержання від батька утримання, а після його смерті - відшкодування шкоди у зв`язку з його смертю.

Зокрема, ч.1,2,3 ст.1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є дітьми загиблого в дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_6 є неповнолітніми, та відповідно мають право на відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника.

Діти вважаються такими, що перебували на його утриманні.

ОСОБА_6 офіційно не був працевлаштований, пенсію не отримував.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» у 2019 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі станови 4173 грн.

Мінімальний розмір відповідного відшкодування, встановленого ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в розмірі 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, яке повинно виплачуватися на трьох утриманців.

Загальний розмір відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника згідно з положеннями Закону не може бути меншим 150 228 грн. (36 х 4173-мінімальний розмір заробітної плати у місячному розмірі станом на 1 січня 2019 року).

Однак, як було встановлено в ході розгляду справи, відповідачем відшкодовано лише частину вказаної шкоди в сумі 45 068,40 грн., залишок не відшкодованої шкоди становить 105 159,60 грн., тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Частиною другою статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю .

Положеннями п. 27.3 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Судом встановлено, що право на відшкодування моральної шкоди мають діти загиблого і також батьки загиблого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які в чвою чергу з заявами про виплату страхового відшкодування не звертались.

Враховуючи, вищевикладені норми, загальний розмір відшкодування моральної шкоди, що відшкодовується згідно з положеннями Закону становить 50 076 грн. (4173 х12). Отже, дітям загиблого належить до виплати 3/5 від загального розміру відшкодування моральної шкоди, що становить (50 076) х3= 30 045,60 грн. тобто по (30045,6/3)=10152,20 грн. на кожну дитину.

Однак, відповідачем відшкодовано лише 50% моральної шкоди в розмірі 15 022,80 грн., тому позов в частині стягнення невідшкодованої моральної шкоди в сумі 15 022,80 грн. підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на поховання суд зазначає наступне.

Статтею 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

В той час в незалежності від наявності вини у особи, яка завдала шкоди смертю потерпілого виникає обов`язок на відшкодування таких витрат (п. 7 Постанови від 01 березня 2013 року).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах оплати тільки тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам.

Згідно з п. 27.4 ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені витрати на поховання чоловіка в загальному розмірі 13 100 грн., однак страховиком виплачено лише 50% , сума невиплачених витрат на позовання складає 6 550 грн., які підлягають стягненню з відповідача - ПрАТ «Європейський страховий альянс».

Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із змісту ст. 979 ЦК України вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, як випливає із ч. 1 ст. 548 ЦК України, забезпечення зобов`язання може виникати на підставі договору, а також ґрунтуватися на положеннях чинного законодавства України.

Неустойка в певних випадках виникає безпосередньо із закону всупереч бажанню сторін. Згідно ст. 551 ЦК України неустойка, виражена в грошовій формі, може бути як договірною, так і законною.

У відповідності із вимогами статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки, відповідач свої зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування у встановлений законодавством строк належним чином не виконав, суд керуючись ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача неустойки підлягають частковому задоволенню, однак розрахунок пені повинен здійснювати не від суми заробгованості в розмірі 171 800,80 грн., а з урахванням відшкодованої в ході розгляду справи суми 45 068,40 грн., тому розмір пені повинен вираховуватися з суми 126 732,40 грн. і за період з 09 квітня 2020 року по 28 жовтня 2020 року складає 9 513,49 грн., тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», положення ст. 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (ст. 992 ЦК України).

У зв`язку із невиконанням зобов`язань, з огляду на положення ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 625 ЦК України, відповідача підлягають стягненню три проценти річних, а також інфляційні втрати, пов`язані з не своєчасністю виплати страхового відшкодування, які повинні вираховувати з суми заборгованості 126 732,40 грн., і складатиме відповідно: 1 714,33 грн. -інфляційні витрати, та 3% річних в розмірі 2 104 грн..

Таким чином, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Враховуючи складність справи, розмір позовних вимог та розмір задоволених вимог, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення витрат з оплати правової допомоги у розмірі 10 000 грн.

Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 14 00,64 грн..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий Альянс» про відшкодування шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 6 550 грн. невідшкодованої частини понесених витрат на поховання.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 15 022,80 грн. невідшкодаваної частини моральної шкоди її малолітнім дітям.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 105 159,60 грн. шкоди заподіяної втратою годувальника малолітніх дітей.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 9 513,49 грн., інфляційні витрати в розмірі 1 714,33 грн. та 3% річних в розмірі

2 104 грн..

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн..

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь держави судовий збір в сумі 1400,64 грн.

В решту позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення суду апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_2 , проживає АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс», ЄДРПОУ 19411125, юридична адреса: м. Київ, вул. Ямська, 28 А.

Суддя: Ковальчук О. В.