АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-525/2011                                                                                   Головуючий у 1-й інстанції: Лихосенко М.О.

                                                                                                                                  Суддя-доповідач: Кухар С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

01 лютого  2011 року                                                                                                        м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого - судді:  Бондаря М.С.

                       суддів                 Кухаря С.В.

                                     Гончара О.С

              при секретарі:              Волчановій І.М.

              розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»про стягнення пені, втрат від інфляції, трьох відсотків річних, збитків за договором страхування,

В С Т А Н О В И  Л А :

У січні 2010 ОСОБА_3 звернулася в суд з вказаним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта»(далі ВАТ «НАСК «Оранта»), в якому вказала, що 22 квітня 2008 року між нею та відповідачем був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу №214/214. Предметом договору страхування є належний позивачці автомобіль FORD модель С-Мах Trend, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

17 січня 2009 року відбувся страховий випадок, в результаті ДТП був пошкоджений вказаний автомобіль. Відповідач здійснив страхову виплату лише 10 вересня 2009 року, чим прострочив виконання грошового зобов'язання на 207 днів.

Відповідно до п. 2.9.4.3 вказаного договору страхування, при несвоєчасній виплаті страхового відшкодування страховик сплачує пеню за кожен день затримки у розмірі облікової ставки НБУ від суми страхової виплати, належної до сплати, що складає 6327 грн. 59 коп. Крім   того,   за   прострочення   виконання   грошового   зобов'язання   за   договором відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідач повинен сплатити їй інфляційні витрати в сумі 5834 грн. 58 коп. та 3% річних в сумі 1654 грн. 46 коп.

Оскільки автомобіль був придбаний в кредит на підставі договору кредиту №08А091-К від 22 квітня 2008 року укладеного між позивачкою та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»(далі Банк), автомобіль знаходиться в заставі, то за вказаним договором  страхування    був визначений вигодонабувач - Банк,  якому  відповідач  перерахував  суму  страхового відшкодування в розмірі 97242 грн. 95 коп.

У   зв'язку   з   несвоєчасною   виплатою   відповідачем   страхового відшкодування  вигодонабувачу,  вона понесла додаткову  матеріальну  шкоду  у  вигляді сплачених  відсотків  за  користування  кредитом  у  період,  який  відповідач  прострочив зобов'язання (з 16.02.2009 р. по 10.09.2009 р.) в сумі 6893 грн. 60 коп.

Позивач просила стягнути з відповідача на користь Банку - суму пені в розмірі 6327 грн. 59 копю, інфляційні витрати в сумі 5834 грн. 58; коп., три відсотки річних в сумі 1654 грн. 46 коп., збитків у вигляді сплачених процентів в сумі 6893 грн. 60 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права  просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Доводи апеляційної скарги полягають у висловленні загальної незгоди позивача з оцінкою судом першої інстанції доказів у справі та особисте тлумачення ним умов договору страхування транспортного засобу. Виходячи з цих доводів судова колегія, діючи відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, не вбачає наявності обставин, якими б підтверджувалися вимоги апеляційної скарги.

Суд першої інстанції правильно визначив, що договір страхування укладений без порушення вимог ст. ст. 979, 985 ЦК України, оскільки в п. 24.16 цього договору реалізовано надане матеріальним законом право укладення договору на користь третьої особи (вигодонабувача), якій страховик за призначенням страхувальника зобов'язаний здійснити страхову виплату в разі настання страхового випадку. В даному випадку такою особою є Банк, що вбачається з належно оцінених письмових доказів у справі - договору страхування, платіжного доручення про виконання страховиком своїх зобов'язань (а.с.13-15, 16).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.   

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.     

Вказані правовідносини, щодо відповідальності за несвоєчасне перерахування страхового відшкодування виникли між Банком та ВАТ «НАСК «Оранта», і таким чином права позивача у вказаних правовідносинах не порушуються і не оспорюються і він не має права вимоги за цим позовом.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2010 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:                                                   Судді: