КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.01.2011                                                                                           № 20/116

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 Представники сторін:

 позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2840 від 18.08.2010;

 відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3109 від 10.11.2010;

 розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2010

 у справі № 20/116 ( .....)

 за позовом                               Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4

 до                                                   Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3

 про                                                   стягнення 17380,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

     Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про стягнення 17380,00 грн.

   Рішенням господарського суду Чернігівської області від 25.11.2010 у справі № 20/116 позов задоволено повністю.

   Стягнуто з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 17380,00 грн. боргу, державне мито у розмірі 173,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у розмірі 236,00 грн.

   Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 25.11.2010 у справі № 20/116 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

   Скарга мотивована тим, що господарським судом Чернігівської області порушено, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а також неповно з’ясовані обставини справи.

   Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 прийнято до розгляду  справу № 20/116. Розгляд апеляційної скарги призначений на 17.01.2011 о 12:50.

   17.01.2011 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду Чернігівської області від 25.11.2010 у справі № 20/116 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

   17.01.2011 представник позивача в судовому засіданні просив рішення господарського суду Чернігівської області від 25.11.2010 у справі № 20/116 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

   Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

   На підставі положень ст. 641 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 направив  Фізичній  особі – підприємцю ОСОБА_4 пропозицію придбати товар (POS обладнання) за рахунком-фактурою № 16/07/09-02 від 17.07.2009.

   Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами позивачем на підставі виставленого рахунку було перераховано відповідачу передоплату в сумі: 8690,00 грн. за платіжним дорученням № 39 від 21.07.2009, 8690,00грн. за платіжним дорученням № 41 від 13.08.2009, а всього на суму 17380,00 грн., яка отримана відповідачем.

   В ч. 2 ст. 642 ЦК України визначено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

   Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

   Таким чином між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу в усній формі, шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, згідно ст. 638 ЦК України.

   Виходячи з викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між позивачем та відповідачем виникли зобов’язання на підставі здійсненої передоплати щодо поставки товару.

   Проте скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що сторонами не було досягнуто згоди по всім істотним умовам, а саме по предмету договору, а отже договір за рахунком-фактурою №16/07/09-02 від 17.07.2009 не можна вважати укладеним.

   Але зазначене  вище твердження скаржника є необґрунтованим та спростовується наступним.

   Згідно з ч.1 ст. 640 ЦК України, договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

   В даному випадку сторони не просто уклали договір, але вчинили дії на його виконання, а саме позивачем здійснено попередню оплату в сумі 17380,00 грн. за POS обладнання, а відповідач прийняв від позивача кошти, тим самим погодився з усіма істотними умовами.

   До того ж, скаржником не було подано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції належні та допустимі докази на підтвердження заперечень, що викладені в апеляційній скарзі.

   Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не вчинялись будь-які дії на виконання умов договору (поставка будь-якого PОS- обладнання).

   Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

   В ст. 530 ЦК України  передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а  якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

   10.02.2010 позивач звернувся до відповідача листом № 1 з вимогою поставити товар, на що відповіді від відповідача він не отримав.

   Після чого 19.02.2010 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 1, в якій він відмовився від поставки товару та заявив відповідачу про необхідність повернення перехованих ним коштів в сумі 17380,00 грн.

   Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

   В зв’язку з тим, що відповідачем не було здійснено жодних дій на виконання умов договору (поставка будь-якого PОS- обладнання), тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог   Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4.

   Отже, судом першої інстанції вірно було проаналізовано та правомірно задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суму боргу в розмірі 17380,00 грн.

   Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

   За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими як судом першої так і апеляційної інстанції, а тому рішення господарського суду Чернігівської області від 25.11.2010 у справі № 20/116  відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

   Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 25.11.2010 у справі № 20/116 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

2. Матеріали справи № 20/116 повернути до господарського суду Чернігівської області.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 24.01.11 (відправлено)