КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2011 № 22/160
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 – дов. б/н від 28.09.2010р.
від відповідача: не з’явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2010
у справі № 22/160 ( .....)
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг"
про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» суми боргу, а саме 59 732, 80 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2010 року в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.10р. повністю та прийняти нове рішення про стягнення боргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №22/160 від 05.07.2010 року прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до провадження.
Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №22/160 від 27.07.2010 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2010 року – без змін.
Постановою Вищого господарського суду України у справі №22/160 від 30.11.2010 року касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду у справі №22/160 від 27.07.2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Свою апеляційну скаргу позивач обґрунтовував тим, що рішення місцевим судом прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт вважає, що відмова від підписання актів виконаних робіт або підписання актів виконаних робіт працівниками приймаючого підприємства не доводить факту відсутності боргу, а діюче законодавство прямо не пов’язує факт виникнення боргу (у разі виконання робіт) з оформленням сторонами будь-яких актів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.01.2011р.
13.01.2011 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла телеграма, в якій викладено клопотання про перенесення розгляду справи в зв’язку з хворобою представника.
14.01.2011 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов супровідний лист з фото додатками.
В судовому засіданні представник позивача надав суду усні пояснення, в яких просив суд задовольнити апеляційну скаргу, з викладених в ній підстав, скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №22/160 від 11.06.10р. повністю, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на докази належного повідомлення представника відповідача про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав за можливе відмовити в задоволенні клопотання відповідача та розпочати розгляд справи у відсутність представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний Господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Так, між позивачем (як виконавцем) та відповідачем (як замовником) був укладений договір № ЗАХР07 від 20.04.2007р.
Відповідно до умов названого договору замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов’язання організувати виконання авіаційно-хімічних робіт силами сертифікованого та ліцензованого авіапідприємства (п.1.1 договору).
Пунктом 3.2 договору № ЗАХР07 від 20.04.2007 передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється у формі часткової попередньої оплати у розмірі 35% загального об’єму, остаточна оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом місяця з моменту підписання акта виконаних робіт.
У відповідності до п. 7.1 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується представниками сторін, що на виконання своїх зобов’язань, передбачених п.2.1.3 договору, у відповідності до видаткової накладної № 070627/148 від 27.06.2007 відповідачем передано, а позивачем отримано бензин марки А-95 на суму 23 899,80 грн.
Представивши до матеріалів справи зазначений договір разом з додатковою угодою № 1 від 20.04.2007р., акти замовлення та приймання-здачі виконаних авіаційно-хімічних робіт, два з яких датовані 21.04.2007р., інші - без дати, а також надавши до суду роздруковані акти виконаних робіт які містять загальну вартість виконаних робіт, позивач стверджує про достатність підстав для стягнення в судовому порядку з відповідача суми боргу разом із нарахованими сумами інфляційних збитків та 3% річних.
Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позовних вимог, зазначивши про їх не обґрунтованість та не підтвердженість належними доказами.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За своєю юридичною природою укладений між сторонами договір є договором підряду.
У відповідності до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.
Відповідно до ст.. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
У відповідності до ст. 854 ЦК України (якою врегульовано загальний порядок оплати роботи за договором підряду), якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника,- достроково.
У відповідності до пунктів 2.1.10, 2.2.6 договору № ЗАХР07 від 20.04.2007 на сторони було покладено обов’язок по закінченню кожного виду авіаційно-хімічних робіт оформити акти виконаних робіт та інші необхідні документи.
Пунктом 3.2 договору № ЗАХР07 від 20.04.2007 передбачено, що остаточна оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом місяця з моменту підписання акта виконаних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 названого Закону).
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторонами у відповідності до п.п. 2.1.10, 2.2.6 укладеного договору та вимог чинного законодавства по закінченню кожного виду авіаційно-хімічних робіт належним чином оформлювались акти виконаних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт (а.с.а.с.13,15,17,19) без дати їх вчинення (на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по договору № ЗАХР07 від 20.04.2007), сторонами (в тому числі й самим позивачем) не підписані та не скріплені їх печатками. Вказані у цих актах роботи замовником не затверджені та їх вартість відповідачем не узгоджена.
Крім того, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту направлення ним відповідачу актів виконаних робіт та їх отримання останнім.
Так, копія опису, яка надана позивачем до матеріалів справи є неякісною ксерокопією з якої не вбачається дата направлення даного листа, а також вказано адресу вул. П. Мирного, 4 м. Хмельницький, тоді як відповідно до Договору № ЗАХР07 від 20.04.2007р., Витягу з ЄДРПОУ , Довідки Головного управління статистики у м. Києві №7144 місцезнаходженням ТОВ «Стіомі-Холдінг» є вул. Щорса, 29, м. Київ, 01133. Надані представником позивача до матеріалів справи фото додатки місцезнаходження адміністративного будинку та виробництва ТОВ «Стіомі-Холдінг» за адресою: м. Хмельницький, вул. П. Мирного, 4 не приймаються апеляційним господарським судом як належний доказ, оскільки з даних фото не вбачається місцезнаходження адміністративного будинку та виробництва ТОВ «Стіомі-Холдінг» саме за адресою: м. Хмельницький, вул. П. Мирного, 4.
Надані позивачем до матеріалів справи акти замовлення та приймання-здачі виконаних авіаційно-хімічних робіт, які датовані 21.04.2007 (а.с.а.с.12,14,16,18), не є належними доказами здійснення позивачем робіт, передбачених договором № ЗАХР07 від 20.04.2007, оскільки вказані акти з боку виконавця складені та підписані не позивачем, а з боку замовника (відповідача) не підписані уповноваженою особою.
За таких обставин судова колегія не приймає до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відмова від підписання актів виконаних робіт або підписання актів виконаних робіт працівниками приймаючого підприємства не доводить факту відсутності боргу та погоджується з висновком місцевого суду про те, що факт виконання позивачем зобов’язань, що виникли з договору № ЗАХР07 від 20.04.2007, відповідачем не заперечується, однак, виходячи з положень п.3.2 вказаного договору (яким передбачено, що остаточна оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом місяця з моменту підписання акта виконаних робіт) та з врахуванням встановлених обставин справи, позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту прийняття виконаних підрядником відповідно до договору підряду авіаційно-хімічних робіт та настання (станом на час прийняття оспорюваного рішення місцевого суду) строку виконання відповідачем зобов’язання по оплаті виконаних позивачем робіт.
Посилання позивача в своїй апеляційній скарзі на те, що діюче законодавство прямо не пов’язує факт виникнення боргу (у разі виконання робіт) з оформленням сторонами будь-яких актів спростовується п.п. 2.1.10, 2.2.6 договору, відповідно до яких на сторони було покладено обов’язок по закінченню кожного виду авіаційно-хімічних робіт оформити акти виконаних робіт та інші необхідні документи та п. 3.2 договору, відповідно до якого остаточна оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом місяця з моменту підписання актів виконаних робіт.
Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що за відсутності доказів порушення відповідачем умов договору в частині оплати робіт на суму 34 589,20 грн., відсутні й підстави для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Твердження позивача в апеляційній скарзі про порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права не може бути прийнято судом до уваги, оскільки позивачем не підтверджено жодної норми (статті), яка була порушена Господарським судом міста Києва під час розгляду даної справи.
Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги позивача, з викладених у ній підстав, відсутні.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з апеляційною скаргою покладаються на позивача (апелянта).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2010р. у справі №22/160 – без змін.
2. Матеріали справи №22/160 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
24.01.11 (відправлено)