РІШЕННЯ Іменем України

м. Балаклія 03 грудня 2021 рокуСправа № 610/1171/21 2/610/990/2021

Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючий - суддя Купін В.В.,

за участю секретаря судового засідання Денисової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,-

установив:

27.04.2021 позивач ОСОБА_1 звернулася до Балаклійського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_2 , у якій просить стягнути з відповідача шкоду, завдану злочином у загальній сумі – 78233,78 грн, із яких: матеріальна шкода в сумі 28510,78 грн, моральна шкоду в сумі 40000,00 грн, витрати на надання правової допомоги в сумі 3723,00 грн під час розгляду кримінальної справи, 6000,00 грн – під час розгляду цієї справи.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 15.10.2019 ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки. На підставі стст.75,76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.03.2021 вирок Балаклійського районного суду Харківської області скасовано, кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України закрито, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. У результаті зазначеної ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, з 23.10.2017 по 06.11.2017 вона перебувала на лікуванні в обласній клінічній лікарні. Спричинені тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення стану здоров`я. Позивач зазначила, що під час лікування нею було потрачено на лікування, на придбання ліків - 4869,78 грн, на проїзд до м.Харкова – 3000,00 грн, витрати на лікування зубів – 12010.00 грн. Окрім того, під час ДТП були пошкоджені, а відтак непридатні до використання кросівки та верхній одяг (кросівки, куртка, штани, кофта) вартістю 1590,00 грн. Разом із цим, під час ДТП ОСОБА_1 втратила праву сережку із золота вартістю 1293 грн (вартість 2 сережок 2586,00 грн). При виконанні лікувальних процедур в Балаклійській районній лікарні каблучку із золота, що була на правій руці позивача, розрізано та приведено у непридатний для подальшого використання стан. Вартість каблучки становить 5748,00 грн. Окрім матеріальної шкоди позивачу завдано моральну шкоду, що полягає у моральних стражданнях у зв`язку із тривалим лікуванням, негативними переживаннями, порушенням сну, тощо. Моральну шкоду позивач оцінює у 40000,00 грн. Для захисту своїх прав в ході розгляду кримінального провадження позивач була змушена звернутися до адвоката. Вартість надання правової допомоги становить 3723,00 грн. Вартість очікуваних витрат – 6000,00 грн під час розгляду цієї справи.

Заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 22.07.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

24.09.2021 відповідачем подано заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою від 12.10.2021 заочне рішення скасовано, справу призначено до нового розгляду.

28.10.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що окрім ОСОБА_2 є ще інша особа, винна у вчиненні ДТП, яка сталася 20.10.2017 –  ОСОБА_3 , стосовно якого здійснювалося кримінальне провадження за ч.1 ст.286 КК України. Потерпілими у зазначеному кримінальному провадженні є ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Із висновку комісійної судової автотехнічної експертизи вбачається, що ступінь вини ОСОБА_2 є значно меншою, ніж ступінь вини ОСОБА_3 , а тому відповідач вважає, що матеріальна та моральна шкоду, спричинена позивачеві підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із визначенням відповідальності у частці відповідно до ступені їх вини. Окрім того, відповідач заперечує проти стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження їх розміру. Матеріали кримінальної справи містять докази, які частково підтверджують розмір понесених позивачем витрат на лікування, проте докази на підтвердження витрат на проїзд до м.Харкова, витрат, понесених в результаті пошкодження речей (кофти, кросівок, куртки, штанів), позивачем не надано. Також не підтверджено вартість каблучки та сережок, які було пошкоджено під час ДТП. Щодо невизнання позовної заяви в частині відшкодування моральної шкоди відповідач зазначив, що на підтвердження моральних страждань позивача надано виписку із медичної карти, згідно з якою позивач перебувала на лікуванні з 21.10.2017 по 06.11.2017, що не є тривалим строком. Витрати на правову допомогу позивачем також ніяк не підтверджено, а тому відповідач заперечує проти їх задоволення.

Позивач у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила задовольнити повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.

У відповідності до стст. 4, 5 ЦПК України, стст. 15, 16 ЦК України позов може бути подано особою виключно для захисту порушеного, не визнаного або оспорюваного права і обраний позивачем спосіб захисту повинен відновлювати таке право.

Статтями 11, 16 ЦК України, установлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної)та моральної шкоди іншій особі. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

У відповідності до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно з висновком експерта № 253/18 від 17.05.2018 згідно свідчень водія ОСОБА_2 : в умовах місця пригоди водій мотоциклу «GEON NAC 250» ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог пп. 10.1, 12.2, 12.3, 12.4, 13.1 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій мотоциклу «GEON NAC 250» ОСОБА_2 , мав технічну можливість запобігти зіткненню шляхом виконання вимог п.п. 10.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України. В діях водія мотоциклу «GEON NAC 250» ОСОБА_2 , вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв`язку з настанням даної пригоди.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.03.2021 вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 15.10.2019 скасовано, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України закрито, його звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. При цьому колегією суду надано роз`яснення, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, не є реабілітуючою підставою, а тому потерпіла ОСОБА_1 не позбавлена процесуальної можливості звернутися до суду з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_2 на підставі ст.49 КК України від кримінальної відповідальності звільнено, у зв`язку із закінченням строків давності.

За змістом положень ст.44 КК України звільнення від кримінальної відповідальності - це врегульована кримінальним і кримінальним процесуальним законодавством відмова держави від засудження особи, яка вчинила злочин, і від застосування щодо неї примусу у формі покарання. Звільнення особи від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У цьому випадку кримінальний кодекс виходить зі встановлення факту вчинення особою кримінально караного діяння, а тому передбачені кримінальним кодексом підстави для звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до положень ст.49 КК України не слід вважати реабілітуючими.

Положеннями ч.6 ст.82 ЦПК України закріплено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд вважає встановленим, що шкоду внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, яка мала місце 20.10.2017, завдано з вини відповідача ОСОБА_2 .

У відповідності до ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Потерпіла, скориставшись своєю процесуальною можливістю, звернулася до суду з цивільним позовом у порядку цивільного судочинства.

За загальним правилом, у відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з чч. 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Судом було засвідчено та долучено до матеріалів справи копії письмових доказів з матеріалів кримінальної справи № 610/2097/19 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст.286 КК України.

Згідно з висновком судово - медичної експертизи № 117-ОКБ/17 від 02.11.2017 у ОСОБА_1 мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у формі забою головного мозку з формуванням субарахноїдального (під м`які мозкові оболонки) крововиливу, з наявністю синця в правій навколоочній області, травматичної екстракції 1,2-го зубів на верхній щелепі праворуч; травма правого передпліччя у вигляді закритого перелому дистального епіметафізу правої променевої кістки без зміщення. Вказана черепно-мозкова травма утворилася від ударної дії тупого твердого предмету, чи від удару об такий, індивідуальні властивості якого не відобразилися в ушкодженнях, та відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я (згідно п.2.2.1.в., п.2.2.2. п. 4.11 «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 № 6). Зазначена травма правого передпліччя, утворилася від ударної дії об тупий твердий предмет, індивідуальні властивості котрого не відобразилися в ушкодженні, більш ймовірно, при падінні з наданим тілу прискоренням, та відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я (згідно п.2.2.1.в., п.2.2.2. п. 4.11 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 № 6). Вищевказані ушкодження могли бути спричинені в результаті дорожньо-транспортної пригоди, та не могли утворитися при самовільному падінні на площини, в тому числі і з висоти «власного зросту».

Із виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 9.16513 вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні у Комунальному закладі охорони здоров`я «Обласна клінічна лікарня – Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» з 23.10.2017 по 06.11.2017.

Розмір заподіяної ОСОБА_1 протиправними діями відповідача матеріальної шкоди підтверджується копіями чеків на придбання лікарських засобів, копіями квитанцій щодо сплати послуг стоматолога на загальну суму 16883,91 грн.

Доказів на підтвердження вартості пошкоджених під час ДТП золотих прикрас, верхнього одягу та кросівок, витрат на проїзд до м.Харкова – суду не надано.

Із урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача у якості відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 16883,91 грн.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Приписами ст.1167 ЦПК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Право кожної фізичної особи на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, гарантоване статтями 32, 56, 62 Конституції України.

Згідно зі ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також в зв`язку з пошкодженням майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до роз`яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивачем пред`явлено вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення відносно неї злочину, у сумі 40000,00 грн. Посилаючись на моральні та фізичні страждання, які вона відчуває, зазначила, що у неї дотепер існують проблеми зі здоров`ям, періодичні болі, вона обмежена у фізичній активності, вимушена періодично продовжувати лікуватися амбулаторно.

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки внаслідок вчинення злочину позивач отримала тілесні ушкодження, небезпечні для її життя і здоров`я. ОСОБА_1 зазнала душевних та фізичних страждань, перенесла стрес, перебувала на амбулаторному лікуванні. Протиправні дії відповідача призвели до зміни нормального ритму життя позивача.

Визначаючи розмір відшкодування завданої злочином моральної шкоди, суд ураховує характер і тривалість моральних страждань позивача, фінансове становище, суб`єктивне відношення до вчиненого відповідача, а також вищевказані обставини, досліджені судом, та вважає розмір відшкодування у сумі 1000,00 грн таким, що відповідає перенесеним позивачем моральним стражданням, тому частково задовольняє позовні вимоги.

Стосовно доводів відповідача щодо солідарного відшкодування шкоди з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Згідно з висновком експертів за результатами проведення комісійної судової автотехнічної експертизи № 24963 від 19.03.2020 в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «Fiat Tempra» ОСОБА_3 та дії водія мотоцикла «GEON NAC 250» ОСОБА_2 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху України та знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 544 ЦК України передбачено право боржника, який виконав солідарний обов`язок, на зворотну вимогу. Так, згідно з частиною 1 цієї статті боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином. Відтак суд у відповідності до положень ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає зазначену справу у межах заявлених позовних вимог.

Окрім того, позивач просить відшкодувати їй витрати на надання правової допомоги, за якою вона вимушена була звернутися під час розгляду цієї справи, у сумі 6000,00 грн, під час розгляду кримінальної справи - у сумі 3723,00 грн.

У відповідності до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Натомість позивачем не надано доказів на підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду цієї справи, а також під час розгляду кримінальної справи: договору про надання правничої допомоги, доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Відтак позовні вимоги в частині відшкодування витрат на правничу допомогу підлягають залишенню без задоволення.

Як убачається з матеріалів справи, позивач за подання до суду даної позовної заяви сплатила 908,00 гривень судового збору, у зв`язку із частковим задоволенням позову суд у відповідності до ст.141 ЦПК України покладає зазначені судові витрати на відповідача.

Керуючись стст. 4, 5, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 76, 77, 80, 81, 82, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 16883 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 91 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 10.12.2021.

Суддя