АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 1033/52 Головуючий у 1 інстанції:
Категорія: ч.1 ст. 121 КК України – Т.З. Горулько О.М.
Доповідач:Хрипченко Л.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2011 року січня місяця 28 дня. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Хрипченко Л.Г.
суддів Ландаря О.В., Костенка В.Г.
з участю: прокурора Подворчана Ю.М.
засудженої ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3 на вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 13 жовтня 2010 року,-
ВСТАНОВИЛА:
цим вироком:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Відродження Кіровського району АР Крим, українка, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружена, не працююча, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,
засуджена за ч.1 ст. 121 КК України до позбавлення волі строком на 5 років;
Стягнуто з засудженої ОСОБА_3:
- 3 184 грн. 18 коп. – на користь держави в рахунок відшкодування витрат, пов’язаних з стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_4
- 2 738 грн. 14 коп. – на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Полтавській області в рахунок відшкодування витрат, пов’язаних з проведенням експертних досліджень речових доказів по справі.
Вирішено питання речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_5 вчинила злочин за наступних обставин:
20 червня 2010 року близько 18 години за місцем свого проживання у житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_1, ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на грунті особистих неприязних відносин, що виникли в результаті сварки, умисно нанесла потерпілому, своєму батькові, ОСОБА_4 удар ножем в область черевної порожнини, чим заподіяла потерпілому тілесні ушкодження у вигляді рани м’яких тканин живота, проникаючої у черевну порожнину з пошкодженням брижі тонкої кишки і розвитком внутрішньочеревної кровотечі, які згідно висновку експерта № 185 від 22.07.2010 року та додаткового висновку експерта № 203 від 30.07.2010 року утворилися одномоментно від дії колючо-ріжучого предмету, яким могло бути лезо ножа, і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
В апеляції засуджена ОСОБА_3 просить про зміну вироку. Вказує, що вона визнала вину і щиро розкаялася у вчиненому злочині, має намір покинути вживання спиртних напоїв і створити сім’ю, тому просить обрати покарання з застосуванням ст. 75 КК України
Колегія суддів, заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_3, яка підтримала апеляцію і просила про пом’якшення покарання, пояснення потерпілого ОСОБА_4, думку прокурора Подворчана Ю.М. про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, вважає, що апеляція засудженої не підлягає до задоволення.
Висновки суду про доведеність винуватості засудженої ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй злочину відповідають фактичним обставинам справи і обгрунтовані зібраними у справі доказами в їх сукупності, в тому числі показаннями засудженої.
Подія злочину, доведеність вини засудженої ОСОБА_3 в апеляції не оспорюється.
Кваліфікація дій засудженої за ч.1 ст. 121 КК України є правильною.
При призначенні ОСОБА_3 покарання суд першої інстанції правильно врахував як ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, так і дані про її особу.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, засуджена ОСОБА_3 останнім часом зловживає спритними напоями, не працює, неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, злочин вчинила на грунті пиятики. В 2008 році вже наносила ножове поранення батькові.
Суд І інстанції правильно визнав обставину, що обтяжує покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Суд також правильно врахував обставини, що пом’якшують покарання: визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину та першу судимість, і призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією закону.
З урахуванням конкретних обставин справи, даних про особу засудженої, суд прийшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення та перевиховання засудженої без ізоляції від суспільства.
За таких обставин вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим, а призначене їй мінімальне покарання, передбачене ч.1 ст. 121 КК України, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для призначення більш м’якого покарання ніж передбачено законом чи застосування ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженої ОСОБА_3. залишити без задоволення, а вирок Решетилівського районного суду Полтавської області від 13 жовтня 2010 року щодо неї – без змін.
С у д д і:
Хрипченко Л.Г. Ландар О.В. Костенко В.Г.