Справа № 2-а-35 / 11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

    28 січня 2011 року, суддя Володарського районного суду Київської області , Ткаченко О.В., розглянувши  справу у порядку скороченого провадження  за адміністративним позовом прокурора Володарського району в інтересах ОСОБА_2

до Управління праці та  соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації

про визнання неправомірними дій управління праці та соціального захисту населення Володарської РДА та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення,

В С Т А Н О В И В :

    Позивач  у січні 2011 року звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи його тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії і згідно законодавства має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати, але відповідачем виплачено вказану допомогу у 2007-2009 роках  у значно нижчому розмірі. Оскільки відповідач відмовляється провести доплату вказаної грошової допомоги, то позивач просить суд   визнати  неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації  щодо виплати  недоотриманої  суми  одноразової допомоги на оздоровлення  та зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації перерахувати та виплатити щорічну грошову допомогу на оздоровлення ОСОБА_2 за 2007-2009 роки із розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат, як це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

     Суддя оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини , дослідивши матеріали справи, заперечення надані відповідачем , приходить до висновку , що позов підлягає   до  часткового задоволення.

    Так, по справі встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії , що стверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 ( а.с. 8). В грудні  2010 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Володарської РДА Київської області із заявою        (а.с.4,5) про виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки, у задоволенні  вимог управлінням було  відмовлено, про що повідомлено позивача листом ( а.с.6) . Відмову у  виплаті зазначеної компенсації обґрунтовано тим, що кошторисними призначеннями на 2007-2009  рік такі виплати не передбачені.      

    Представник відповідача у своїх письмових запереченнях ( а.с.13-14) , що надійшли до суду 25 січня 2011 року,  просить відмовити у задоволенні позову та закрити провадження у справі за відсутністю протиправних дій з боку управління праці та соціального захисту населення Володарської РДА , при цьому вказуючи що позитивні рішення на користь окремих громадян за рахунок обмеження гарантованих державою прав  на отримання чорнобильських соціальних виплат інших громадян Управління праці та соціального захисту громадян Володарської РДА вважає порушенням прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Як вбачається із письмових заперечень проти позову, наданих відповідачами, щорічна допомога на оздоровлення  позивачу виплачувалась  в розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та № 562 від 12.07.2005 року " Про щорічну допомогу на оздоровлення  громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

    Але з цими запереченнями відповідача не можливо погодитися з наступних підстав. Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 (в редакції Закону від 09.07.2007 року)  учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та   сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується  щорічна  допомога  на оздоровлення в таких розмірах:  ліквідаторам 2 категорії – в розмірі  п’яти  мінімальних  заробітних плат (при цьому розмір  мінімальної  заробітної плати визначається  моментом її виплати).Частиною 7 ст. 48 вищевказаного Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги на оздоровлення.  

     Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.            У відповідності до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України в 2006 році доповнила Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.    Крім того, делегуючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення таких виплат Верховна Рада України зазначеним законом не надавала йому право змінювати розмір в сторону зменшення, передбачених законом виплат. Так, зокрема, відповідно до ст. 67 вказаного Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.    Також необхідно зазначити, що зазначені Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовим актами  (прийнятими на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між їх нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.  Разом з тим, дія ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена на 2007 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".   Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", частину 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в новій редакції  , але Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008  вказаний пункт Закону визнано неконституційним.  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

       Таким чином,  в даному спорі застосуванню підлягає ст. 48 Закону України "    Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанов Кабінету Міністрів України  № 836 від 26.07.1996 року  та № 562  від 12.07.2005 року.    Отже, позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, встановлених Законами України про Державний бюджет на відповідний рік.  

Тому ч. 4 ст. 48 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення ліквідаторам 2 категорії в розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат. Частиною 5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян.  Крім того, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 "Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що виплата таких компенсацій та допомог провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Доводи відповідачів про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.   Як вбачається із змісту Закону України "  Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та бюджетної програми  "Компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення…" виплата щорічної допомоги на оздоровлення потерпілих від Чорнобильської катастрофи проводиться на відшкодування шкоди, завданої здоров'ю визначених законом осіб, внаслідок радіоактивного забруднення території.  

     Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань.  

Отже , відповідачем порушено право позивача на отримання грошової допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в 2007-2009 роках тому необхідно зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Володарської РДА Київської області здійснити перерахунок та нарахувати позивачу у встановлених ч. 4 ст. 48 вищезазначеного Закону розмірах.   Так,  відповідно до ст. 53 Закону України „ Про державний бюджет на 2010 рік” встановлено розмір мінімальної заробітної плати  у місячному  розмірі:  з 1 січня - 869 гривень,  з 1 квітня –884 гривні,  з 1 липня - 888 гривень,  з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.         Позивачу виплати щорічної допомоги на оздоровлення було проведено 27 липня 2010 року  за 2009 рік та 2010 рік. Тому вважаю, що позивачем не було пропущено строк для звернення до суду , за виплатою належної йому допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки , з урахуванням проведених виплат.

    Разом з тим , вимога позивача щодо стягнення заборгованості по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення у визначеній ним конкретній грошовій сумі не підлягає задоволенню, оскільки нарахування допомоги здійснюється органами праці та соціального захисту, і суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження, також відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав , свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк , який , якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто позивач вийшов за межі позовної давності, тому позов підлягає до часткового задоволення. 

Із змісту позовної заяви та заперечень відповідачів вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення   щодо не нарахування позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".   Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача  необхідно , задовольняючи позов в частині стягнення допомоги на оздоровлення , визнати бездіяльність даного управління щодо неперерахування щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до  ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи -   протиправною .

          На підставі ст.4 Декрету KM "Про державне мито" позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Конституції України, ч. 4,5 ст. 48  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Рішенням Конституційного Суду України від  09.07.2007 року № 6-рп/2007,  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, ст. 52 Закону України „ Про державний бюджет на 2010 рік”,   ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71,  160-163, 167, 183-2  Кодексу адміністративного судочинства України ,  суддя ,-        

П О С Т А Н О В И В:

    Адміністративний позов   ОСОБА_2 – задоволити частково .

    Визнати відмову  Управління праці та соціального захисту населення Володарської РДА Київської області  в перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до  ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” – протиправною  .

          Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Володарської РДА Київської області  провести перерахунок та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,  щорічної допомоги на оздоровлення починаючи з липня 2010 року,  відповідно до  ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат  , виходячи  з розміру  мінімальної  заробітної плати встановленої на момент виплати, з урахуванням проведених виплат.  

    Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Строк для подання апеляційної скарги стороною обчислюється з моменту отримання копії постанови.

        Апеляційна  скарга  подається  до  адміністративного суду апеляційної  інстанції  через  суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
          Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  У разі застосування судом частини третьої статті  160  цього  Кодексу,  а також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови.

Суддя                                                   О.В.Ткаченко