ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
14 грудня 2010 року 16:29 № 2а-14545/10/2670
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Риболов»
доКиївської регіональної митниці
провизнання недійсною митної оцінки товарів від 07.06.2010р.
№100000006/2010/6107669/2
Суддя Смолій І.В.
Секретар судових засідань Колесник І.Ю.
Представники:
Від позивача: Шкабрій М.П. –пк (дов.від 28.09.10р. № б/н);
Від відповідача: Комарницька Т.Г. –пк (дов.від 27.08.10р. № б/н)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.12.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київської регіональної митниці про визнання недійсною митної оцінки товарів від 07.06.2010р. №100000006/2010/6107669/2
Ухвалою суду від 15.10.10року по справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в попередньому судовому засіданні на 09.11.10року.
Розгляд справи 09.11.10р. відкладався до 18.11.10р. у зв’язку із неявкою у судове засідання відповідача.
Ухвалою суду від 18.11.10р. по справі завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01.12.10р.
В судових засіданнях 01.12.10р. та 09.12.10р. оголошувались перерви для витребування та приєднання до матеріалів доказів необхідних для повного та всебічного з’ясування обставин справи.
В судовому засіданні позивачам було подано заяву про зміну позовних вимог, якою фактично самі вимоги залишились без змін, однак позивачем доповнено підстави скасування рішення митного органу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю із урахуванням поданих уточнень до позову. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві письмових поясненнях та поданих уточненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені у письмових запереченнях на позов.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Між позивачем ТОВ «Компанія «Риболов»та Компанією Prisuhina firma »(Латвія, Рига) 11.01.10р. укладено контракт № 01/08-10 купівлі-продажу товару найменуванням, кількістю, в асортименті та за цінами, що зазначені у Додатках (Специфікаціях), які є невід’ємною частиною Контракту, а саме креветка ваннамей в панцері варено-морожена (завод виробник Китай).
На виконання умов зазначеного контракту 03.06.10р. на територію України надійшов товар.
03.06.10р. декларантом до митного оформлення було подано вантажно митну декларацію №100000006/2010/532764 та декларація митної вартості за формою ДМВ-2 №100000006/2010/532764/2, при цьому митна вартість товару була розрахована відповідно до 1 методу визначення митної вартості, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Митний орган не погодившись із оцінкою позивача, здійснив її самостійно із застосуванням 6-го методу, в результаті чого було винесено рішення про визначення митної вартості товарів від 07.06.2010р. № 100000006/2010/610769/2 яким митну вартість товару було збільшено, у співвідношенні до вартості визначеної декларантом.
Позивач не погоджується із такою оцінкою митної вартості товару, оскільки вважає що митним органом без вагомих на те причин не прийнято до уваги розрахунок позивача а також безпідставно застосовано 6-й метод визначення митної вартості.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог.
Статтею 259 Митного Кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
При цьому статтею 262 Митного Кодексу України встановлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання зазначеної вище норми, позивачем 03.06.10р. до митного органу було подано ВМД № №100000006/2010/532764 та ДМВ-2 №100000006/2010/532764/2, при цьому митна вартість товару була розрахована відповідно до 1 методу визначення митної вартості.
Здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару відповідно до ч.1 ст. 265 МК України покладено на митний орган, який у відповідності до ч. 2 цієї ж статті Митного Кодексу України, вправі упевнитися в достовірності, або точності будь-якої заяви, документа чи декларації поданої для цілей визначення мит митної вартості.
З наявних матеріалів та пояснень представника відповідача, що були надані ним підчас розгляду справи, судом встановлено, що митним органом під час здійснення митного контролю було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено та інформація по яким міститься у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.
В результаті такої перевірки встановлено, що митна вартість товару, заявлена позивачем до митного контролю значною мірою відрізнялась від середньоконтрактної вартості (значно занижена), що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних та подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами та суперечила даним, які містяться в базі даних ЄАІС ДМСУ, а саме задекларована позивачем митна вартість –4,16 доларів США/кг при визначеній митним органом 6,61 доларів США/кг.
Відповідно до п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. При цьому декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Як встановлено судом під час розгляду справи, саме на підставі зазначеної вище норми 03.06.10р. митним органом декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, про що в графі «для відміток митного органу»декларації митної вартості інспектором відділу контролю митної вартості було здійснено запис, а саме декларанту запропоновано надати –прайс-лист заводу-виробника товарів, інвойс виробника, виставлений контрактотримачу, експортна ВМД, згідно з якою товари перебували в митному режимі, який передбачає сплату податків; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії декларації митної вартості №100000006/2010/532764/2 , така містить пропозицію митного органу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару згідно зазначеного вище переліку, при цьому на вказаній ДМВ міститься відмітка декларанта –гр. ОСОБА_4 від 03.06.10р. про те, що із зазначеною пропозицією він ознайомлений, більш того на вказаній ДМВ міститься повідомлення того ж декларанта від 07.06.10р. про неможливість надання додаткових документів.
Пунктом 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»встановлено, що в разі не надання декларантом в установлений строк (протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання) додаткових документів, або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
З наведено вище вбачається, що митним органом правом прийнято рішення щодо самостійного визначення митної вартості поставленого позивачу товару.
Також в судовому засіданні в повній мірі спростовано доводи позивача щодо надання всієї передбаченої законодавством документації необхідної для визначення митної вартості товару.
Як вже встановлено судом, позивач в супереч законним вимогам митного органу не надав додаткові документи повідомивши при цьому про неможливість їх надання, крім того первинна документація що подавалась позивачам була оформлена не належним чином.
Так зокрема п. 12 Постанови КМУ № 1766 від 20.12.06р. документи, що подаються декларантом, оформляються з дотриманням таких вимог: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), рахунок-проформа повинні містити необхідну інформацію та бути належним чином оформлені; копії повинні бути доброякісними та придатними для використання; листи підприємств повинні мати необхідні реквізити (назва підприємства, його адреса, номер телефону, вихідний номер і дата відправлення); бухгалтерські документи засвідчуються підписом керівника і головного бухгалтера підприємства, що скріплюються печаткою підприємства. Довідки, висновки та інші документи, що стосуються вартісних та якісних характеристик товару, повинні містити реквізити організації, що їх видала, підписи відповідних посадових осіб та печатки. Копії документів засвідчуються написом "Копія. Згідно з оригіналом", підписом та печаткою декларанта. У випадках, передбачених статтею 77 Митного кодексу України, декларант подає переклад державною мовою документів для підтвердження заявленої митної вартості. Перелік та реквізити з аркушів документів, дату їх подання та своє прізвище декларант власноручно зазначає на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості, засвідчує їх підписом, що скріплюється печаткою.
В супереч зазначеній нормі позивачем не було подано до митного органу банківські платіжні документи, що підтверджують вартість та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; надана експортна декларація подана без перекладу, що робить неможливим ідентифікацію відправника, отримувача, умов поставки тощо, крім того митним органом було встановлено розбіжність щодо ціни товару в інвойсі від 02.04.20 (4.16 $/кг) та прайс-листі, експортній декларації (3,94 $/кг), також не виявилось можливим прийняти калькуляцію фірми-виробника, оскільки така не містила відомостей щодо вартісних витрат підприємства при цьому цей документ мав назву «Прайс лист».
Про існуючу невідповідність поданої документації позивача було повідомлено листом від 01.09.10р. за №35/71-12/8577.
Також суд не може погодитись з доводами позивача, щодо безпідставності обчислення митним органом вартості товару згідно із 6-м методом виходячи з наступного.
Статтею 267 Митного Кодексу України визначено 1-й метод визначення митної вартості товару, а саме митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, за ціною угоди щодо товарів які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.
Вказаний метод не можливо примінити у даному випадку оскільки визначення митної вартості зазначених товарів було здійснено відповідно до вимог п. 2.2, п. 3.4 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМУ від 09.04.08 № 339, а саме: 3.4) підтвердження наявності ризику за результатами аналізу електронних копій вантажних митних декларацій із застосуванням групи критеріїв ризику "митна вартість товарів". При цьому ризиком вважається ймовірність порушення вимог законодавства з питань митної справи, а критерієм ризику - конкретна ознака з визначеними параметрами, які дають змогу здійснювати вибір об'єктів контролю. Контракт купівлі-продажу даного товару укладений не з виробником, а з посередником (договору з третіми особами не надано). Відповідно до статті 265 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість значно занижена відповідно до цінової бази ЄАІС ДМСУ - заниження митної вартості товарів підтверджується витягом із цінової бази ЄАІС Держмитслужби України. Крім того декларантом документально не підтверджено заявлену ним митну вартість товару. - постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження».
Відповідно до ч. 1 ст. 268 МК України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, то відповідно до 2-го методу визначення митної вартості, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів, або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: -фізичні характеристики; -якість та репутація на ринку; -країна походження; -виробник.
Вказаний метод визначення митної вартості також не вбачається можливим застосувати, оскільки, як встановлено судом з пояснень представника відповідача, у ціновій базі даних ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів заводу-виробника поставка продукції якого була здійснена позивачем.
Третій метод 3 визначення митної вартості, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період враховуючи такі ознаки: -якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; -країна походження; -виробник.
Як вже зазначалось вище, інформація, яка б відповідала вищезазначеним ознакам відсутня, тому використання даного методу згідно ст.269 Митного кодексу України теж не являється можливим.
Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості - Метод 4 визначення митної вартості згідно з ст. 271 МК України, також не можливо, оскільки суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності не надав документи щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України у час, максимально наближений до часу ввезення.
Крім цього, документи, які відображають витрати на виплату комісійних винагород, звичайні надбавки на прибуток та загальні витрати у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду, звичайні витрати, понесені в Україні на навантаження, вивантаження, страхування - відсутні.
Метод 5 - визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості згідно із ст. 272 Митного Кодексу України не можливо застосувати у зв'язку з тим, що суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод: обсягу прибутку та витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.
Як встановлено судом застосувати жоден із перечислених п’яти методів оцінки митної вартості не виявилось можливим, у зв’язку з чим митним органом застосовано 6-й резервним метод.
Приймаючи до уваги надані до митного оформлення документи від Позивача та наявну у Відповідача інформацію на момент здійснення митного оформлення товарів, митницею було прийнято рішення про здійснення митної оцінки товарів за методом 6 (резервний метод), згідно ст.273 Митного кодексу України.
Відповідно до пунктів 9.1-9.3 Методичних рекомендацій із застосуванню окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Держмитслужби від 31.01.07р. № 74, митна вартість, визначена за резервним методом, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначених (визнаних) митних вартостях.
Для використання положень статті 273 при визначенні митної вартості повинні використовуватися методи, викладені у статтях 267-272, при цьому обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 273.
При застосуванні резервного методу, незважаючи на певну гнучкість обов'язковою вимогою до всіх базових цінових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх прив'язка до конкретного товару .
Така умова встановлена статтею 273 Митного кодексу України і передбачає, що митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох
альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.
З пояснень представника відповідача, що були надані ним під час розгляду справи по суті, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку митної вартості товару поставленого позивачу, митним органом у відповідності до норм чинного законодавства, було взято відомості з ЄАІС Держмитслужби, щодо найнижчої ціни на аналогічні товари що поставлялись на митну територію України у той же час що і товар поставлений по контракту від 11.01.10р. № 01/08-10 та відповідно до вимог зазначених вище положень Закону визначено митну вартість зазначеного товару.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що поняття „вартості (ціни) товару" та „митної вартості товару" не є тотожними. Так зокрема ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що продаж майна проводиться за цінами, що встановлюються за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законом при цьому відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Аналізуючи наявні докази, норми чинного законодавства та фактичні обставини справи суд приходить до внутрішнього переконання щодо правомірності дій митного органу при визначенні митної вартості товару поставленого на територію України згідно контракту від 11.01.10р. № 01/08-10 укладеного між позивачем та Компанією Prisuhina firma »(Латвія, Рига), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Смолій