Справа № 196/1218/21

№ провадження 2-з/196/27/2021

У Х В А Л А

09 грудня 2021 року суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області Руснак А.І., ознайомившись з матеріалами заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

  Позивач ОСОБА_1 звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що до Царичанського районного суду Дніпропетровської області ним подано позовну заяву до ОСОБА_2 про стягнення стягнення грошових коштів за договором позики.

  В обґрунтування заяви зазначає, що 23.09.2009 року він передав в борг ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 30000 (тридцяти тисяч) гривень та ОСОБА_2 зобов`язалася переоформити (продати) належний їй земельний пай, як тільки це буде можливо (скасують мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення) в рахунок погашення боргу, що підтверджується розпискою від 23.09.2009 року.

29.07.2010 року він передав в борг ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 35000 (тридцяти п`яти тисяч) гривень та ОСОБА_2 зобов`язалася переоформити (продати) належний їй земельний пай, як тільки це буде можливо (скасують мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення) в рахунок погашення боргу, що підтверджується розпискою від 29.07.2010 року.

Відповідно обов`язок повернути йому всю суму боргу за договорами позики виник в ОСОБА_2 01.07.2021 року, тоді коли було скасовано мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, як це було передбачено умовами розписки.

04.11.2021 року він направив ОСОБА_2 вимоги, в яких зазначив, що з 01.07.2021 року було скасовано мораторій на продаж земель та висунув вимогу виконати свої боргові зобов`язання й переоформити земельні паї, як вони домовлялася.

Проте, 08.11.2021 року ОСОБА_2 , направила йому відповідь, в якій зазначила, що вона не пам`ятає, щоб отримувала від нього грошові кошти та фактично відмовилась виконувати боргове зобов`язання. Тому він був вимушений звернутися до суду за захистом своїх майнових прав.

Зокрема, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер 1225684400:01:004:0303, яка розташована на території Прядівської сільської ради, Царичанського району, Дніпропетровської області.

Проте, як тільки відповідач отримає позовну заяву вона зможе безперешкодно переоформити зазначену земельну ділянку на своїх родичів або знайомих задля того, щоб не виконувати свої боргові зобов`язання та тим самим унеможливить виконання можливого судового рішення в майбутньому, що позбавить його можливості реально захистити свої права.

Враховуючи те, що він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, а тому є всі підстави вважати, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 на відчуження земельної ділянки кадастровий номер 1225684400:01:004:0303, як розташована на території Прядівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, унеможливить фактичне виконання рішення суду, у зв`язку з тим, що поведінка відповідача, яка ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, свідчить про те, що остання може ухилятись і від інших зобов`язань, а саме від виконання рішення суду; сума, яка пред`явлена до стягнення є значною, що об`єктивно може зумовити відчуження майна, що належить відповідачу; спосіб забезпечення є співмірним позовним вимогам.

  Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

  Згідно ч. 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

  Враховуючи ту обставину, що викладені в заяві обставини та надані заявником докази є достатніми для розгляду заяви про забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам ст. 153 ЦПК України.

  З огляду на те, що розгляд заяви про забезпечення позову відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

   Суд, перевіривши заяву про забезпечення позову з доданими матеріалами, приходить наступного висновку.  

  Як зазначається Пленумом Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

  Також, відповідно до пункту 20 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

  Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

  Адекватність заходу забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

  Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

  Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

  При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

  Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

  Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

  Так, одним з видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії, що передбачено п.2 ч.1ст.150 ЦПК України.

    Перевіривши матеріали справи і заяву про забезпечення позову та оцінивши надані докази, а також враховуючи, що заява подана з додержанням вимог статті 151ЦПК України, а захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії є видом забезпечення позову, передбаченими ст. 150 ЦПК України і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, з урахуванням чого суд вважає можливим задовольнити заяву про забезпечення позову, в зв`язку з чим заборонити вчинення дій, а саме заборонити відповідачу вчиняти дії щодо відчуження земельної ділянки площею 5,0162 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Прядівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №778384 від 20.08.2008 року, до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду по справі, оскільки в провадженні суду перебуває зазначена справа та між сторонами виник спір про стягнення грошових коштів в сумі, що є значною (160 250,00 грн.).

  Спір між сторонами в досудовому порядку не вирішено, крім того з обставин якими обґрунтована вище вказана заява вбачається, що дійсно є велика вірогідність того, що майно, яке належить відповідачу буде відчужено на користь третіх осіб, також слід зазначити, що заборона вчиняти певні дії щодо майна, що належить відповідачу є видом забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, метою якого є запобігання можливості уникнення стороною виконання покладеного на неї зобов`язання, а тому дійсно є всі підстави вважати, що під час розгляду справи судом майно може бути відчужено на користь третіх осіб, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по зазначеному спору, тому дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду, в зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, крім того слід зазначити, що вказаним не порушуються інтереси інших осіб, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, однак справа ще не розглянута.

  Таким чином на даний час, єдиним способом захисту законних прав та інтересів позивача є вжиття заходів забезпечення даного позову.

  Тобто дійсно є обґрунтовані сумніви у тому, що поновлення порушених прав позивача буде не можливим без завчасного вжиття заходів забезпечення позову. Слід також зазначити, що у разі ухвалення рішення про стягнення грошових коштів і витрат, за час до набрання ним законної сили відповідач матиме повну можливість реалізувати свій намір та відчужити належне йому майно, з метою ухилення від виконання рішення суду по справі. Також слід звернути увагу, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

  Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

  Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

  З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову по справі.

   Керуючись ст.ст. 149-151, 258 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

  Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

  Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, шляхом заборони ОСОБА_2   вчиняти дії щодо відчуження земельної ділянки площею 5,0162 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Прядівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №778384 від 20.08.2008 року.

   Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

    Боржник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

   Копію ухвали направити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , для відому.

    Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

   Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

  Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

        Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

     Повний текст ухвали складено та підписано 09.12.2021 року.  

          Суддя:                                                           А.І. Руснак