ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
09 вересня 2010 року № 2а-6763/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.
за участю секретаря
судового засідання Кузьменкової С.П.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою прокурора Солом’янського району міста Києва в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва
доприватного підприємства «Пусконалагоджувальне управління»
простягнення заборгованості у розмірі 28493грн. 40коп.,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Солом’янського району міста Києва (далі –прокуратура) звернувся в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва (далі –управління ПФ, позивач) до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до приватного підприємства «Пусконалагоджувальне управління»(далі –ПП «Пусконалагоджувальне управління», відповідач), в якій просив стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 73293грн. 61коп.
У судовому засідання представник позивача та прокуратури позовні вимоги, з урахуванням уточнень від 09 вересня 2010 року, просили задовольнити.
ПП «Пусконалагоджувальне управління»проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити.
Додатково представник відповідача зазначив, що на даний сума заборгованості частково погашена, та підприємство погашає її частина, що підтверджується наданими управлінням ПФ роздруківки з картки особового рахунку страхувальника за період з 01 вересня 2009 року по 08 вересня 2010 року.
Відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Згідно з частиною третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 09 вересня 2010 року у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріалами справи, заслухавши пояснення представників позивача, прокуратури та відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правовідносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі –Закон №1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1058-IV роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах першому, десятому, п’ятнадцятому статті 11 цього Закону, є страхувальниками відповідно до положень цього Закону.
Частиною першої статті 15 Закону №1058-IV визначено, що страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону є платниками страхових внесків до солідарної системи, а частиною першою статті 19 цього Закону визначено, що для роботодавця страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Згідно з положеннями Закону №1058-IV ПП «Пусконалагоджувальне управління»зареєстровано в управлінні ПФ як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а тому несе обов’язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки і в повному обсязі.
Відповідно до частини шостої статті 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Для страхувальників, зазначених у частині першої статті 14 цього Закону, базовим звітним періодом є календарний місяць.
Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до частини третьої статті 106 Закону №1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суму недоїмки та фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а у випадку неузгодження вимоги з органами Пенсійного фонду - має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов’язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів з дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду. Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі. У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов’язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов’язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Визначення управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах як органів державної влади, що здійснюють владні управлінські функції, випливає з Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2.
Відповідно до покладених на нього завдань управління контролює надходження страхових внесків та інших платежів до фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.
Статтею 106 Закону №1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду України зобов’язані надсилати страхувальникам, які мають недоїмку, вимоги про її сплату.
Судом встановлено, що з наявних в матеріалах справи витягів з особового рахунку ПП «Пусконалагоджувальне управління»вбачається, що станом на 09 вересня 2010 року сплатило суму боргу у розмірі 44800грн. 21коп., а тому заборгованість останнього перед Державним бюджетом України по сплаті страхових внесків становить 28493грн. 40коп.
В матеріалах справи містяться докази направлення позивачем та отримання відповідачем вимог про сплату боргу від 02 листопада 2009 року №Ю-23 на 13161грн. 42коп. (отримано –06 листопада 2009 року), від 04 січня 2010 року №Ю-23 на суму 5118грн. 89коп. (отримано –14 січня 2010 року), від 01 січня 2009 року №Ю-23 на суму 11106грн. 13коп. (отримано –02 грудня 2009 року), від 01 березня 2010 року №Ю-23 на суму 16655грн. 68коп. (отримано –18 березня 2010 року), від 01 лютого 2010 року №Ю-23 на 14836грн. 05коп. (отримано – 09 лютого 2010 року), від 01 квітня 2010 року №Ю-23 на 8827грн. 57коп. (отримано –07 квітня 2010 року). Також ПП «Пусконалагоджувальне управління»за несвоєчасну сплату внесків рішенням від 18 березня 2010 року №1106 накладено штрафну у розмірі 1439грн. 43коп. та пені у розмірі 2148грн. 44коп.
Зі змісту заяви управління ПФ від 08 вересня 2010 року вбачається, що станом на 08 вересня 2010 року заборгованість ПП «Пусконалагоджувальне управління»заборгованість погашена частково, не сплаченою залишається сума у розмірі 28493грн. 40коп.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки відповідачем не сплачено до управління ПФ суми у розмірі 28493грн. 40коп. у встановлених законодавством строки та порядку, а також - враховуючи відсутність доказів погашення вказаної заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 7, 9, 69-72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва задовольнити.
Стягнути з приватного підприємства «Пусконалагоджувальне управління»(03186 м. Київ, вул. Антонова, 5, кв. 511. код за ЄДРПОУ 34454260) на користь управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва (03151 м. Київ, вул. Курченська, 5-А, п/р 256023122613 в Головному управлінні Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669, код ЗКПО 26063727) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 28493грн. 40коп. (двадцять вісім тисяч чотириста дев’яносто три гривні 40коп.).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Пісоцька