ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 163/1372/21 пров. № А/857/21391/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                                       Большакової О.О.,

суддів                                                            Затолочного В.С., Качмара В.Я.

з участю секретаря судового засідання     Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року (суддя першої інстанції Шеремета С.А., м. Любомль, повний текст складено 18.10.2021)

В С Т А Н О В И В :

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Любомльського районного суду Волинської області з позовом до Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 149298 від 08.06.2021.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись рішенням суду, вважаючи таке незаконним, постановленим з невідповідністю висновків суду обставинам справи, його оскаржив ОСОБА_1 .. Просить скасувати рішення від 11.10.2021 та ухвалити нове – про задоволення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відносно позивача не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, також не підтверджено жодної встановленої правової підстави для зупинки транспортного засобу позивача, передбаченої ст. 32 та п. 4. п.8 ч. 1 ст. 35  Закону України «Про Національну поліцію», на які містяться посилання в оскаржуваній постанові. Отже, належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення не надано. Оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами фактів на підтвердження правових підстав для зупинки автомобіля позивача, зокрема, порушення позивачем ПДР України тощо, тому неправомірною була вимога посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів, в тому числі посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб, а позивач, в свою чергу, не був зобов`язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Так, позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання повідомлення на номер телефону, зазначений ним у матеріалах справи, вказане повідомлення прийняте ним 30.11.2021 о 11:42 год, що підтверджено телефонограмою.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на електронну адресу, судова повістка одержана відповідачем 30.11.2021, що підтверджено звітом про доставку електронного листа.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною командиром роти №2 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП Єгоровим Є.О., БАА № 149298 від 08.06.2021, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Згідно вказаної постанови, 08 червня 2021 року о 02:00 год ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «MERCEDES-BENZ SPRINTER 416», номерний знак « НОМЕР_1 » з причіпом «ПГМФ», номерний знак « НОМЕР_2 », був зупинений працівниками поліції відповідно до п. 4, п. 8 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». На вимогу працівника поліції не пред`явив документи, зазначені в п. 2.1 Правил дорожнього руху, чим порушив п. 2.4а Правил дорожнього руху України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та пред`явити на вимогу працівника поліції документи, зазначені в п. 2.1 Правил дорожнього руху. При цьому притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за ч.1 ст. 126 КУПАП є обґрунтованим навіть коли факт законності зупинки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Отже, позивач скоїв адміністративне правопорушення, за яке був притягнений до адміністративної відповідальності. Об`єктивність постанови про накладання адміністративного стягнення на позивача підтверджена матеріалами справи.

Надаючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього  Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 53 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі – ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Так, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, зокрема, пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (п.п. «а» п. 2.4 ПДР).

Згідно з п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо: п. 4 транспортний засіб перебуває в розшуку; п. 8 спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

Разом з тим, для реалізації права поліцейського на зупинку достатньо того, щоб були обґрунтовані сумніви вважати, що такі підстави можуть мати місце в конкретному випадку зупинки транспортного засобу. Установлення вже після зупинки транспортного засобу про відсутність будь-яких порушень з боку водія не свідчить про незаконність власне такої зупинки.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Таким чином, закон пов`язує відповідальність, яка передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, за не пред`явлення для перевірки документів, зазначених в п. 2.1 Правил дорожнього руху.

Отже, право працівників органів Національної поліції перевіряти наявність документів, зазначених в п. 2.1 Правил дорожнього руху, кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Притягнення позивача до відповідальності та накладенням стягнення за ч.1 ст. 126 КУПАП є обґрунтованим, навіть коли факт законності зупинки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

До матеріалів справи додано диск з відеозаписами фіксації події, яка описана в постанові про адміністративне правопорушення, який в розумінні ст. 251 КУпАП є належними доказами по справі. При цьому у постанові серії БАА № 149298 від 08.06.2021 містяться відомості про вказані докази.

З відеозаписів вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач на вимогу працівника поліції не пред`явив документи, зазначені в п. 2.1 Правил дорожнього руху.

Крім того, як правильно встановив суд першої інстанції, доданий до позовної заяви позивачем диск з відеозаписом події та наданий диск відповідачем створюють повну об`єктивну картину, та не суперечать один одному.

Отже, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відтак, відсутні підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Любомльського районного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Большакова

судді В. С. Затолочний

В. Я. Качмар