ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-6788/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Шевякова І.С.,
при секретарі – Вовченко Т.П.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Мовчан Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
В С Т А Н О В И В:
22 грудня 2010 року позивач , суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій № 0002102303/2801від 09.12.2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 17.11.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено перевірку порядку проведення розрахунків за товари (послуги) вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, в магазині, який належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1, розташованого в с. Гарбузівка Кобеляцького району Полтавської області. За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт № 001167/0201/16/13/НОМЕР_1 від 17.11.2010 року, яким встановлено, з-поміж іншого, порушення пункту 2.6 абз. 3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637. У зв’язку зі вказаним порушенням відповідачем було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002102303/2801 від 09.12.2010 року.
Позивач просить суд скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002102303/2801 від 09.12.2010 року, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем порушено порядок проведення планової виїзної перевірки платника податків, який визначений статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу". Окрім того, щодо встановленого за результатами перевірки порушення порядку ведення касових операцій та оприбуткування готівкових коштів, позивач заперечував його вчинення і стверджував, що оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних чеків за період з 21.08.2010 року № 0052 по 16.11.2010 року № 0138 включно фактично було здійснено, а саме на сторінках 6, 7, 8, розділи 3, 4 КОРО, тобто записи були помилково виконані не в належному розділі КОРО. Також ці суми були відображені у щомісячних звітах про використання реєстраторів розрахункових операцій, що підтверджує повне оприбуткування цих сум у книзі, як вимагає постанова Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, надали пояснення щодо обставин справи ідентичне тому, що викладене у позові, зокрема, наголошували, що фактично оприбуткування коштів відбулося, однак помилково продавцем було вчинено відповідні записи замість розділу 2 відповідної КОРО до розділів 3,4 КОРО.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких посилався на те, що в результаті проведеної перевірки магазину, який належить СПД ОСОБА_1 та який розташований в с. Гарбузівка Кобеляцького району Полтавської області, встановлено, зокрема, порушення абз. 3 пункту 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637. За результатами перевірки винесено акт 001167/0201/16/13/НОМЕР_1 від 17.11.2010 року, на підставі якого Кременчуцькою ОДПІ винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій 0002102303/2801 від 09.12.2010 року на суму 62 063,45 грн. Рішення вважає прийнятим правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 20.03.2000 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець Кобеляцькою районною державною адміністрацією Полтавської області, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію.
17.11.2010 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку магазину, який належить СПД ОСОБА_1 та розташований в с. Гарбузівка Кобеляцького району Полтавської області, щодо порядку проведення розрахунків за товари (послуги), додержання вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій.
За результатами перевірки складено акт № 001167/0201/16/13/НОМЕР_1 від 17.11.2010 року, яким встановлено, з-поміж іншого, порушення пункту 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме неоприбуткування в розділі 2 Книги обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків Z-звітів за період з 21.08.2010 року № 0052 по 16.11.2010 року № 0138 включно, на загальну суму 12 412,69 грн. Інші порушення, встановлені актом, не оспорювалися позивачем у даній справі.
На підставі вищезазначеного акту податковим органом 09.12.2010 року винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002102303/2801 на суму 62 063,45 грн., у даному рішенні йдеться про порушення суб"єктом господарювання п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а також п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи оскаржуване рішення з таких критеріїв, суд критично сприймає твердження позивача щодо безпідставності та неправомірності проведення перевірки, оскільки здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків врегульовано розділом 5 (статті 15, 16) Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Зокрема, статтею 15 вказаного закону визначено, що такий контроль здійснюється податковими органами шляхом проведення планових або позапланових перевірок. Оскільки Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є спеціальним у питаннях застосування РРО, то інші акти законодавства застосовується лише в частині, не врегульованій цим законом.
Застосування до перевірок дотримання порядку проведення розрахунків за готівку статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу", про порушення якого стверджує позивач, є невірним, оскільки вказаною нормою визначені підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Тому норми статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу" не поширюються на перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обліку.
З огляду на викладене, Кременчуцька ОДПІ при проведенні 17.11.2010 року перевірки магазину, який належить СПД ОСОБА_1, щодо порядку проведення розрахунків за товари (послуги) вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, діяла в межах повноважень, встановлених законом.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню Кременчуцької ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до пункту 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК, оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Також п. 1.2 вказаного Положення визначає, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій;
Пунктом 7.15 передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.
У судовому засіданні було витребувано та досліджено книгу обліку розрахункових операцій за відповідні дати, зареєстровану ФОП ОСОБА_1
При дослідженні даної КОРО встановлено, що записи з фіскальних звітних чеків за період з 21.08.2010 року № 0052 по 16.11.2010 року № 0138 включно, на загальну суму 12 412,69 грн. були обліковані в книзі обліку розрахункових операцій на сторінках № 6,7,8 в розділах 3 та 4 КОРО.
Таким чином, порушенням, що полягало у несвоєчасному (неповному) оприбуткуванні готівкових коштів, відповідач вважав вчинення записів даних фіскальних звітних чеків не у розділі 2 КОРО, як передбачено Порядком реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, а у розділах 3, 4 КОРО.
Суд не погоджується з такими висновками податкового органу.
Вище описано норми Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, які внормовують дане питання. Вищевикладеними нормами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні не встановлено обов"язку суб"єкта господарювання вчиняти записи про оприбуткування готівки за фіскальними звітними чеками саме у розділі 2 КОРО,
Натомість такі вимоги містяться у Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 року, згідно п. 7. 5 якого використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:
наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;
підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;
щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;
у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;
ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
Однак при цьому податковим органом не застосовано штрафних санкцій за порушення цього Порядку, натомість застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення Положення про касові операції.
При цьому відповідачем не доведено факту неповного або ж несвоєчасного оприбуткування готівки, що відбулося у зв’язку з неправильним веденням КОРО.
Суд критично оцінює такі рішення відповідача та вважає їх помилковими, вчиненими внаслідок невірного застосування закону.
На користь цього також свідчить те, що згідно п. 7.16 Положення про касові операції, під час перевірки органами контролю повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси від здійснення господарської діяльності, записи в касовій книзі звіряються за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів (із залученням у разі потреби таких виправдних документів: розрахункових документів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, рахунків-фактур, товарно-транспортних і податкових накладних тощо). Перевіряється також проведення записів щодо реєстрації зазначених ордерів (за сумами і датами) у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.
Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що проведена працівниками відповідача перевірка є неповною, при її проведенні не виконані умови вищенаведеного п. 7.16 Положення про касові операції.
Так, відповідачем не досліджено й не надано оцінки доказовій інформації, що міститься у прибуткових та видаткових касових ордерах, також у документах щодо інкасації готівкових коштів банківською установою, у той же час матеріали справи свідчать про своєчасне та повне оприбуткування готівки.
При винесенні даного рішення, суд приймає до уваги також те, що вимоги законодавця щодо повноти та своєчасності оприбуткування готівки спрямовані на встановлення касової дисципліни серед суб’єктів господарювання та мають на меті унеможливити ухилення суб’єктів господарювання від оподаткування отриманих готівкових коштів шляхом не оприбуткування ними або ж несвоєчасного оприбуткування отриманих готівкових коштів.
У даному разі позивачем доведено, що отримані ним готівкові кошти своєчасно та у повному обсязі надійшли до каси підприємства, у зв’язку із чим суд приходить до висновку про відсутність будь-яких дій позивача, спрямованих на ухилення від обліку та подальшого оподаткування цих коштів та відсутність загрози спричинення діями позивача шкоди інтересам державного бюджету.
У той же час відповідачем не доведено того, що оприбуткування готівкових коштів у КОРО працівниками позивача учинено несвоєчасно або не в повному обсязі.
Абзац 3 пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки", передбачає застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України.
Таким чином суд вважає, що в діях позивача відсутнє правопорушення передбачене пункту 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а допущено порушення встановленого порядку ведення книги обліку розрахункових операцій, відповідальність за яке передбачено пунктом 3 статті 17 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Тому оскаржуване рішення прийняте необгрунтоване й не на підставі закону, відтак суд вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності прийняття свого рішення, на відміну від позивача.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької ОДПІ про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги задовольнити.
Рішення Кременчуцької ОДПІ № 0002102303/2801 від 09.12.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій визнати протиправним та скасувати.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 24 січня 2011 року.
Суддя І.С. Шевяков