Категорія №2.6.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 січня 2011 року Справа № 2а-9902/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді: Петросян К.Є.,
за участю секретаря: Ковіної І.В.
представників сторін від:
позивача: Алексанян Ю.О. (дов. №51 від 06.04.2010),
відповідача: не прибув;
третьої особи: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Антрацит» до підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови №б/н від 06.12.2010 про арешт коштів боржника,-
ВСТАНОВИВ:
16 грудня 2010 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про визнання дій протиправними та скасування постанови №б/н від 06.12.2010 про арешт коштів боржника - ДП «Антрацит», що містяться на р/р 2600330184747, р/р 2600433384747, МФО 304308 у філії відділення «Промінвестбанку» м.Луганськ у сумі 3 499 085,41 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до ухвали Краснолуцького міського суду від 01.10.2009 державному виконавцю при примусовому виконанні виконавчих написів нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000, № 1313 від 12.08.2002, № 1317 від 12.08.2002, №1318 від 12.08.2002 року про стягнення з ДП «Антрацит» на користь ОСОБА_2 державному виконавцю дозволено звертати стягнення на грошові кошти ДП «Антрацит» в установах банків на суму 3 332 124,20 грн. Однак, постановою державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Лисицею Д.І. б/н від 06.12.2010 року накладено арешт на грошові кошти в сумі 3 499 085,41 грн.
Вважає, що законних підстав для накладення арешту на кошти ДП «Антрацит» в сумі 3 499 085,41 грн. у державного виконавця не має, тому дії ППВР ВДВС Головного управління юстиції в Луганській області по винесенню постанови №б/н від 06.12.2010 року про арешт коштів боржника, що містяться на р/р 2600330184747, р/р 2600433384747, МФО 304308 у філії відділення «Промінвестбанку» м.Луганськ у сумі 3 499 085,41 грн. є протиправними, а постанова б/н від 06.12.2010 року про арешт коштів боржника підлягає скасуванню.
В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, відповідно до яких зазначив наступне.
Згідно із постановою про арешт коштів, що оскаржується, на рахунки ДП «Антрацит» накладено арешт у розмірі 3 499 085,41 грн. Стягненню підлягає сума боргу по виконавчим написам нотаріуса №1-1612 від 17.10.2000, №1317 від 12.08.2002, №1318 від 12.08.2002, №1319 від 12.08.2002 про стягнення з ДП «Антрацит» на користь ОСОБА_2 коштів на загальну суму 3 332 124,20 грн., а також згідно з постановами б/н від 12.10.2007 (в дійсності від 12.10.2002), б/н від 21.09.2002, б/н від 11.10.2002, б/н від 13.11.2003 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 166 606,21 грн. та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 355 грн.
На момент винесення постанов про стягнення з ДП «Антрацит» виконавчого збору від 12.10.2002, від 21.09.2002, від 11.10.2002, розмір виконавчого збору складав 5% від фактичної стягненої суми, а саме від суми виконавчих написів нотаріусів №1313 – 280 791,13 грн., №1318 – 631146,37 грн., №1319 – 153017,00 грн. Тому згідно постанов про стягнення виконавчого збору від 12.10.2002, від 21.09.2002, від 11.10.2002, розмір виконавчого збору складав 14039,56 грн., 31557,32 грн., 7650,85 грн. відповідно. За постановою від 13.11.2003 про стягнення виконавчого збору за невиконання виконавчого напису нотаріуса №1-1612 в сумі 2 928 163,70 грн., розмір виконавчого збору складав 292987,97 грн. Таким чином, в дійсності загальна сума виконавчого збору за виконавчими написами нотаріусів складає 346 253,70 грн., але в постанові про арешт коштів боржника від 06.12.2010 зазначена сума виконавчого збору в розмірі 166606,21 грн.
Крім того, згідно ухвали Краснолучського міського суду Луганської області звернено стягнення на грошові кошти ДП «Антрацит» на суму 3 332 124,20 грн. і в ухвалі не зазначена сума виконавчого збору за постановами про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до п.5.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5, арешт на майно боржника накладається державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Затвердженою формою постанови про арешт коштів боржника (Додаток 36 до пункту 5.1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій) встановлено, що постанова про арешт коштів має містити зазначення обставин, що визначені в статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо невиконання виконавчого документу в установлений державним виконавцем строк, наявність інформації про рахунки боржника в банку та інше. До того ж, в резолютивній частині постанови про арешт коштів зазначається сума стягнення за виконавчим документом.
В постанові б/н від 06.12.2010 про арешт коштів боржника державним виконавцем ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області Лисицею Д.І. зазначена сума накладення арешту на кошти в розмірі 3 499 085,41 грн. Отже, на думку представника позивача, постанова не може бути скасована частково, а саме в частині накладення арешту на суму, що перевищує суму, зазначену в ухвалі Краснолучського міського суду Луганської області від 01.10.2009 року. Адже вищезазначена Інструкція про проведення виконавчих дій не передбачає, що окрім суми, зазначеної в постанові про арешт коштів, сума, на яку необхідно накласти арешт, може бути визначена додатковими процесуальними документами (постановами суду). Коли постанова про арешт коштів надходить до банківської установи для банка має значення тільки сума, зазначена в постанові. На підставі викладеного просив суд задовольнити вимоги позову у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду заперечення на позов від 24.01.2011 року, згідно яких зазначив, що постановою заступника Міністра – директора Департаменту державної виконавчої служби Стадніка Г.В. бн від 20.09.2010 виконавче провадження №13/1 передано на виконання до ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області.
Державним виконавцем, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про прийняття виконавчого провадження. В ході виконання виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем Антрацитівського міського управління юстиції винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, але до наступного дня в матеріалах виконавчого провадження не значаться підтверджуючі документи про сплату виконавчого збору та суми боргу.
Державним виконавцем ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області зроблено запит сторонам виконавчого провадження стосовно здійснених на цей час виплат суми боргу та виконавчого збору по виконавчому провадженню 13/1, але до теперішнього часу жодної відповіді не надходило.
На підставі ст.377 ЦПК України, ст. Закону України «Про виконавче провадження», ч.4 ст.6 Закону України «Про державну виконавчу службу» заступником начальника ВДВС Краснолучського міського управління юстиції звернене стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунку боржника. 01.10.2009 Краснолучський міський суд задовольнив подання заступника начальника ВДВС Краснолучського міського управління юстиції, та виніс ухвалу про арешт коштів боржника.
На підставі Закону України «Про виконавче провадження» згідно ухвали Краснолучського міського суду від 01.10.2009, постанов б/н від 12.10.2007, б/н від 21.09.2002, б/н від 11.10.2002 та бн від 13.11.2003 про стягнення з боржника виконавчого збору, постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів на рахунку боржника на загальну суму 2 499 085,41 грн. В урахуванням викладеного, просив суд відмовити у задоволенні позову ДП «Антрацит».
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, належним чином був повідомлений про дату час і місце судового розгляду, про причини неприбуття суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності зі ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності із ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Відповідно до ст.1 Закону України від 21.04.1999р. №606-ХIV «Про виконавче провадження» (далі-Закон №606-ХIV), виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ст. 5 Закону №606-ХIV, державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 4 Закону №606-ХIV, одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника.
Відповідно до ст.49 Закону №606-ХIV, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Згідно із ст.50 Закону №606-ХIV, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та виконавчого збору.
Арешт на майно боржника відповідно до ст.55 Закону №606-ХIV, може накладатися державним виконавцем шляхом:
- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Відповідно до ст.59 Закону №606-ХIV, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту.
Судом встановлено, що державним виконавцем винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №13/1, переданого з Департаменту державної виконавчої служби на виконання до ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Луганській області.
Ухвалою Краснолучського міського суду Луганської області від 01.10.2009 задоволено подання заступника начальника відділу державної виконавчої служби Краснолучського міського управління юстиції та дозволено державному виконавцю при примусовому виконанні виконавчих написів нотаріуса №1-1612 від 17.10.2000р., №1317 від 12.08.2002р., №1318 від 12.08.2002р., №1319 від 12.08.2002р. про стягнення з ДП «Антрацит» на користь ОСОБА_2 звертати стягнення на грошові кошти державного підприємства «Антрацит», що знаходяться на банківських рахунках боржника, у сумі 3332124,20 грн.
Постановою державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Лисиця Д.І. б/н від 06.12.2010 року накладено арешт на грошові кошти в сумі 3 499 085,41 грн., що містяться на рр 2600330184747, №2600433384747 у філії відділення Промінвестбанку м.Луганськ, МФО 304308, що належать ДП «Антрацит», код 32226065 (а.с. 7).
Згідно постанови від 06.12.2010 № б/н стягненню підлягає сума боргу за виконавчими написами нотаріуса № 1-1612 від 17.10.2000, № 1317 від 12.08.2002, № 1318 від 12.08.2002, № 1319 від 12.08.2002 про стягнення з ДП “Антрацит” на користь ОСОБА_2 коштів на загальну суму 3 332 124,20 грн., та виконавчий збір у загальному розмірі 166 606,21 грн. згідно постанов про стягнення з боржника виконавчого збору б/н від 12.10.2007, б/н від 21.09.2002, б/н від 11.10.2002, б/н від 13.11.2003, витрати на проведення виконавчих дій у сумі 355,00 грн.
З наданих відповідачем під час судового розгляду постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, а саме: від 21.09.2002 № б/н на суму 31 557,32 грн., від 11.10.2002 № б/н на суму 7 650,85 грн., від 12.10.2002 № б/н на суму 14 039,56 грн. та 13.11.2003 № б/н на суму 292 987,97 грн. вбачається, що стягненню підлягає виконавчий збір на загальну суму 346 235,70 грн., а не в сумі 166 606,21 грн., яка зазначено державним виконавцем в оскаржуваній постанові від 06.12.2010 № б/н про арешт коштів боржника.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність накладення арешту на грошові кошти боржника - державного підприємства “Антрацит” на суму 3 332 124,20 грн.
Суми виконавчого збору в розмірі 166 606,21 грн. і сума витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 355,00 грн., які включенні до постанови про арешт коштів боржника від 06.12.2010 № б/н, відповідач, у зазначеній сумі, наданими суду доказами не підтвердив, інших доказів, на підставі яких приймалось рішення, відповідач суду не надав.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про безпідставність включення відповідачем до постанови про арешт коштів боржника від 06.12.2010 № б/н суми 166 606,21 грн. – виконавчий збір і 355,00 грн. – витрати на проведення виконавчих дій.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ні Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV “Про виконавче провадження”, ні Інструкцією про проведення виконавчих дій не надано прав (не визначено можливість) державному виконавцю застосовувати засоби стягнення передбачені для примусового виконання виконавчих документів у відношенні виконавчого збору та коштів виконавчого провадження.
Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача по винесенню постанови від 06.12.2010 №б/н про арешт коштів боржника що містяться на р/р 2600330184747, №2600433384747 у філії відділення Промінвестбанку м.Луганськ в сумі 3 499 085,41 грн., суд зазначає про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області по винесенню постанови від 06.12.2010 № б/н про арешт коштів боржника в сумі 3 499 085,41 грн. узгоджуються з вимогами статей 5, 49, 50, 55 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV “Про виконавче провадження”.
Вчинення дій суб’єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб’єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії –постанова від 06.12.2010 №б/н про арешт коштів боржника, саме вона має вплив на його права та обов’язки. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України про захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав чи інтересів. З огляду на зазначене, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об’єкту порушеного права.
Доводи представника позивача на необхідність скасування постанови про накладення арешту коштів боржника №б/н від 06.12.2010 повністю, з посиланням на Інструкцію про проведення виконавчих дій, якою передбачено, що окрім суми зазначеної в постанові про арешт коштів, сума, на яку необхідно накласти арешт, не може бути визначена додатковими процесуальними документами (постановами суду), постанова про арешт коштів надходить до банківської установи та для банка має значення тільки сума зазначена в постанові, судом не приймаються з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з приписами ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Отже, судове рішення є обов’язковим для виконання, тому суд не вбачає підстав, з яких постанова про арешт коштів боржника не може бути виконаною, у зв’язку із її частковим скасуванням.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі ч.3 ст.160 КАС України, в судовому засіданні 24 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 31 січня 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов державного підприємства «Антрацит» до підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови №б/н від 06.12.2010 про арешт коштів боржника, задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області № б/н від 06.12.2010 про арешт коштів боржника, що містяться на р/р р/р 2600330184747, р/р 2600433384747, МФО 304308 у філії відділення «Промінвестбанку» в частині включення до постанови суми виконавчого збору в розмірі 166 606,21 грн. (сто шістдесят шість тисяч шістсот шість гривень 21 копійка) та суми витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 355,00 грн. (триста п’ятдесят п’ять гривень 00 копійок).
В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства “Антрацит” (ідентифікаційний код 32226065, місцезнаходження: 94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська, буд. 38) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня 70 копійок).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії
постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано 31.01.2011 року.
СуддяК.Є. Петросян