Категорія №6.6.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 січня 2011 року Справа № 2а-9971/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Лагутіна А.А.,
при секретарі судового засідання: Кашкаровій Г.Є.,
за участю представників сторін:
від позивача – Щочка В.М. (довіреність № 950/10 від 12.01.2011 року),
від відповідача – не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
20 грудня 2010 року Алчевська об’єднана державна податкова інспекція Луганської області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості з єдиного податку в сумі 2305,89 грн., в якому посилається на таке. Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в якості суб’єкта підприємницької діяльності виконавчим комітетом Алчевської міської ради 03.11.2005 року за реєстраційним номером НОМЕР_4 та внесений до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, відповідач самостійно обрав спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку НОМЕР_3. Відповідач ОСОБА_2 має податковий борг по сплаті єдиного податку в сумі 605,89 грн., який утворився за період з липня по серпень 2010 року. Всього з січня по вересень 2010 року нараховано до сплати єдиного податку 1800 грн. Відповідач станом на січень 2010 року мав переплату по сплаті єдиного податку в сумі 994,11 грн., також в січні 2010 року відповідач частково сплатив єдиний податок в сумі 200 грн. Сума несплаченого відповідачем податкового боргу з єдиного податку станом на 06.12.2010 року податковий борг по сплаті з єдиного податку становить 605,89 грн., яка добровільна сплачена не була. На виконання вимог п.п.6.2.1,6.2.3, п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III Алчевською ОДПІ Луганської області приймалися заходи для погашення податкового боргу в примусовому порядку шляхом направлення на адресу відповідача першої податкової вимоги №1/458 від 03.06.2010р., яка була отримана особисто відповідачем 04.06.2010р. та другої податкової вимоги №2/459 від 05.07.2010р., яка була також отримана відповідачем 07.07.2010р., однак, до теперішнього часу фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 виконані не були. На підставі рішення Алчевської ОДПІ від 25.06.2010р. № 0000842340 до відповідача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн. за порушення ст.15 на підставі абз.5 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії. Зазначене рішення відповідач отримав 11.07.2010 року, але не оскаржив його та не сплатив штрафні санкції. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача - фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету міста Алчевська Луганської області податковий борг з єдиного податку у розмірі 605,89 грн. та борг по сплаті фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн., у загальному розмірі 2305,89 грн.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, провив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час слухання справи повідомлявся належним чином. Правом надання заперечень проти позову та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрований у виконавчому комітеті Алчевської міської ради 03.11.2005 року за реєстраційним номером НОМЕР_4 (аркуш справи 4-5).
09 грудня 2009 року відповідач звернувся до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області з заявою про застосування до нього спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (аркуш справи 7).
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків – відповідачем у даній адміністративній справі - податкового боргу з єдиного податку в сумі 605,89 грн. та фінансові штрафні санкції за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії в розмірі 1700,00 грн., виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI, суд приходить до висновку, що в даному випадку при розгляді справи слід застосувати норми раніше діючого законодавства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII „Про систему оподаткування” передбачені обов’язки платників податків і зборів (обов’язкових платежів), а саме: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Порядок, строки та умови надання декларацій та фінансової звітності встановлені спеціальним податковим законодавством.
Відповідно до п. 4.1.4. ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Відповідно до п. 5.3.1 ст. 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступного за останнім днем відповідного граничного строку.
Пунктом 2.3.1. ст. 2 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Згідно із статтею 1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності.
Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99) суб’єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Як зазначено у ст. 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду.
Частиною 2 статті 5 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99) також передбачено, що суб’єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Так, на підставі п.п.6.2.1,6.2.3, п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III Алчевською ОДПІ Луганської області приймалися заходи для погашення податкового боргу в примусовому порядку шляхом направлення на адресу відповідача першої податкової вимоги №1/458 від 03.06.2010р., яка була отримана особисто відповідачем 04.06.2010р. та другої податкової вимоги №2/459 від 05.07.2010р., яка була також отримана відповідачем 07.07.2010р. (аркуші справи 13,15).
Однак, відповідач не виконав належним чином обов’язок щодо своєчасної сплати податкового зобов’язання, у зв’язку з чим станом на 06.12.2010 року за ним утворилась заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 605,89 грн.
Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3, п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у 10-денний термін з дня отримання податкового повідомлення вважається податковим боргом.
Статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінанскові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій – 200 відсотків вартості отриманох партії товару, але не менше 1700 грн.
На підставі протоколу обшуку від 08 січня 2010 року (арк. справи 21-22) Алчевською ОДПІ Луганської області було прийнято рішення від 25червня 2010 року №0000842340 про застосування фінансових санкцій до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 в розмірі 1700 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії (арк. справи 19).
Згідно з Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року №790, рішення про застосування фінансвових санкцій було складено в трьох примірниках, один з яких залишився у позивача, другий – у триденний строк надісланий відповідачу. Рішення про застосування фінансових санкцій отримано відповідачем 11 липня 2010 року, що підтверджується підписом відповідача на поштовому повідомленні (аркуш справи 20).
У відповідності до вимог п.13 Порядку застосування фінансових санкцій передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, рішення про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено в місячний термін в установленому законом порядку.
Частиною другою статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарвської діяльності» (в редакції пункту 17 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України») було визначено, що дія цього Закону не поширюється, зокрема на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту. Алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) було визнано неконституційними, зокрема, положення пунктів 10-18 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчмх актів України».
Отже, з моменту набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 в Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відсутні положення, які прямо виключають поширення дії зазначеного Закону на відносини, що виникають під час здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства.
Крім того, дія цього Закону поширюється на відносини, повязані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. В той же час, відносини в процесі контролю за дотриманням податкового законодавства не належить до сфери господарської діяльності, а є відносинами, що виникають у сфері управління. Тому правове регулювання цих відносин здійснюється спеціальтним законодавством, і зокрема, Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Норми Закону України «Про державну податкову службу в Україні», які визначають порядок здійснення контролю податковими органами,є спеціальними порівняно з нормами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Враховуючи те, що активи платника податків відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, а також те, що відповідач за час судового розгляду справи в добровільному порядку заборгованість з єдиного податку у сумі 605,89 грн. та фінансові штрафні санкції за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії у розмірі 1700,00 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито” від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) податковий борг по сплаті з єдиного податку перед місцевим бюджетом в сумі 605,89 грн.(шістсот п’ять грн.89 коп.) та перерахувати на р/р 34218379700027, код платежу 16050200, одержувач: Управління держказначейства в м. Алчевську (УДК) Банк одержувача: Головне управління держказначейства України в Луганській області (ГУДКУ), МФО 804013, ідентифікаційний код 24046768.
Стягнути з ОСОБА_2 борг по сплаті фінансової санкції за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії в сумі 1700,00 грн.(одна тисяча сімсот грн.00 коп.) та зарахувати на р/р 31116106700027, код платежу 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», одержувач: Управління держказначейства в м. Алчевську (УДК) Банк одержувача: Головне управління держказначейства України в Луганській області (ГУДКУ), МФО 804013, ідентифікаційний код 24046768.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 31 січня 2011 року.
СуддяА.А. Лагутін